ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ТРАФАРЕТИ
ПРОПИСИ
РОЗВИВАЮЧI КАРТИНКИ
ЛАБИРИНТЫ
Усього 3274 віршів
Каменчук Валентина

ВЕСЕЛА КРИНИЦЯ

Був собі веселий лось.
Він устав ледь світ якось,
І у лісі коло дички
Взяв та й викопав криничку.
Ну, а потім
Вдвох із сином
Ловку витесав цямрину
Ще й поставив журавля —
Хай криничку звеселя!
По веселу по водицю
Поспішають до криниці
Звірі, птахи, і мурахи,
І Степанко з Грицем.
***
ЦАПКИ

Сірі, смушеві
Шапки
Приміряли
Два цапки.
І вдягли б,
Коли б хоч трішки
В них були
Коротші ріжки!
***
ЧЕРЕВИКИ

Не малі і не великі
У ведмедя черевики.
А в тих черевиках —
Шнурочки шовкові.
Буде ходити
Ведмідь у обнові.
Та тільки морока
Ведмедю з обновою.
Шнурочки шовкові
Півдня зашнуровує.
Бубонить той ведмідь
Сердито:
— Все-таки краще
Босоніж ходити!
***



ЖУК-РОГАЧ

По доріжці у саду
Я машину веду.
Аж назустріч —
Жук-рогач,
Пречорнющий чорнач.
Він злякався —
І в плач.
І від мене навтіки
В траву зелену.
Ти не бійся,
Ти не плач,
Не тікай в траву,
Чорнач!
Цілий день
Ти ходиш пішки.
Натомились
дуже ніжки.
Посаджу тебе
в машину.
Покатаю трішки!
***
МАЛЮНОК

Це ось — вікна.
Це ось — двері.
Вийшла хатка на папері.
Це ось — виплигнув на тин
Жовтий півничок один.
А співає він отак:
— Куку-рі-ку-рі-ку! Так? —
Ну, а курка час не гає —
Крильми хату замітає.
А вогонь собі горить
І сердито гомонить:
— Таж поставте воду гріть! —
Відра тупцяють по воду.
Тарілки по хаті ходять.
А горнятка у садку
Спочивають в холодку.
А статечний дядько стіл
Обійшов сімнадцять сіл.
е ж те крісло?
Ось...
Кінець,
Бо зламався олівець.
***
ХТО ЗІРОНЬКУ ДІСТАНЕ

Ходила нічка з літечком,
Зірки збирала в ситечко.
Зібрала та й поставила
Край поля там, де гречка,
На дубі, на вершечку,
А місяць йшов горою,
Торкнув його полою.
Те ситечко звалилося —
І зорі розкотилися.
А хто найшвидше встане,
Найкращу з них дістане.
***
ДЖМЕЛИК УЧИТЬСЯ ЧИТАТИ

— Жу-жу-жу! Жу-жу-жу!
Я слова всі розбуджу!
— Хто це, хто
Гуде отак,
Мов заводиться літак.
Може, в шапці-невидимці
Хтось гасає по стежинці?
— Ні! Це вчуся я читати! —
Джміль говорить волохатий.—
Бо ж казало шпаченя,
Що солодкий мед — знання.
Щира правда!
Як читаю —
То немовби мед збираю!
***



КЛУБОЧКИ

Котик каже:
— Чуєш, кицю,
Коло нашої криниці
По стежинці, по пісочку
Жовті котяться клубочки!
— Кво-кво-кво! —
Озвалась квочка.—
— Хто сказав,
Що то клубочки?!
То ж мої
Синочки й дочки! —
...І курчаток поховала,
Щоб їх киця не чіпала!
***
ДВІ СОПІЛКИ

Просить дятла перепілка:
— Друже, виріж дві сопілки.
В мене ж, дятле, діток
Поки сонце, поки літо —
Хай пограються між квітів.
Каже дятел перепілці:
— Подарую по сопілці.
Хай ростуть собі вродливі,
І співучі, і щасливі.
***
РОЗМОВА З КЛЕНОМ

— Ой кленочку-клене,
Подивись на мене!
А у мене,
Клене,
Платтячко зелене.
В русих косах стрічка.
Звуть мене Марічка.
Будь мені за братика,
А я тобі —
За сестричку!
***
ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА

Прийшла лиска —
Руда кіска
У село до коваля
І тихенько промовля:
— Чи могли б ви,
А чи ні
При ковадлі, при вогні
Голос викувать мені?
— Голос викувать неважко.
Вибирай собі,
Будь ласка:
Голос квітів,
Голос травки,
Голос вітру
Чи журавки,
Голос осені чи літа,
Соловейка а чи жита?
Голос рути,
Голос м’яти...
Тож який
Тобі скувати? —
Лиска тихо промовля:
— Отакий, як в солов’я!
І зрадіють в небі зорі,
Колос — в полі,
Риба — в морі,
Пташенята і звірята,
І дорослі і малята! —
От ковалик
Цок та цок
І скував їй голосок.


Лиска — вихором у хатку.
Заспівала пісню татку.
Лис,
Як пісеньку послухав,—
Затулив хутенько вуха.
Лиска —
Шух! — тоді Із хати,—
Узялась пісні співати
Пташенятам і звірятам,
І дорослим і малятам.

... Розбіглися по хатах
Від неї всі звірята.
Пташки геть полетіли
І слухать не схотіли.
І потекли у лиски
Двома струмками слізки.
Тоді озвався батько Лис:
— А ти, лисичко, не журись.
Прислухайсь краще,
Придивись:
Хто живе в гаю-діброві,
Кожен має свою мову.
Навіть золотий пісок
Має власний голосок.
Власний!
Не ходи до коваля,
Бо ж дала тобі земля
Голос свій,
І ним співай —
І зрадієш ти і гай,
І зрадіють в небі зорі,
Колос — в полі,
Риба — в морі,
Пташенята і звірята,
І дорослі і малята.
***
ЧОМУ ВЕДМЕДИК ЗАЖУРИВСЬ

Каже Степанко
Ведмедику плюшевому:
— Ти посидь у траві
Під квітучою грушкою.
Тихо будь і нікого не бійся,
А я побіжу умиюся!
...Нема Степанка — гавиться.
Сидить ведмедик — бавиться,—
Метелика пантрує.
Коли це раптом чує —
Зелена бабуня Трава
Говорить травичці
Такі от слова:
— Рідної мови учися, травичко.
Рідна мова — то ж твоє личко.
Тому що без рідного слова
Не впізнає тебе діброва.
Сонечко тобі не засвітить,
Не зацвітуть тобі квіти.
Не защебече тобі соловейко.
Навіть вітер тобі не загуде.
Без рідної мови ой як нелегко.
Без рідної мови
Ти ніхто і ніде.
— Бабусю!
Я вчитиму рідні слова,
Щоб знали усі на світі,
Що я не біда-лобода,
Не папуга і не сова,
А справжня зелена трава.
Ростиму я, зеленітиму
І по-нашому, по-травиному,
Говоритиму!
Як почув це ведмедик —
Подумав про себе,—
До сліз зажуривсь:
— На фабриці іграшок
Я народивсь.
Он який виріс великий -
Це ж треба!
А рідної мови іще не навчивсь.


Без рідного слова
На світі так важко!
Не знатиме навіть діброва,
Чи ведмедик я,
А чи пташка,
А чи зірочка вечорова...
— А ти не журися,—
каже Степанко.—
Підемо до лісу
Наступного ранку.
І добрий дідуньо
Ведмідь
Залюбки тебе
Рідної мови
Навчить!
***