ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ТРАФАРЕТИ
ПРОПИСИ
РОЗВИВАЮЧI КАРТИНКИ
ЛАБИРИНТЫ
Усього 1480 віршів
Дівочі та парубоцькі коломийки


Всадила я ябліночку, ще си всаджу грушку,
Ходить милий по городі в білім капелюшку.

***

Ой у моїм огороді виросли косички,
То милейкий запрягає коника до брички.

***

Ой вишенька, черешенька, зо споду гладонька,
Не знаєш ти, моя мати, що в мні за гадонька.
Ой не знав ані отець, ні мати, ні сестра,
На котрі мя кучерики охотонька знесла.

***

Ой засвіти, мати, свічку, най ми видно буде,
Най я виджу, з ким я сиджу, чи подібно буде.
Ой засвіти, мати, свічку, най перейду річку,
Ой засвіти, мати, обі, я перейду собі.

***

Ой посію пшениченьку на обірничейку,
Хто ж ся буде притуляти ід мому личейку?
Летить ворон з чужих сторон, ситий, не голоден,
Тот ся буде притуляти, котрий буде годен.

***

Ой що ж тото за зілленько, що си зеленіє,
Ой що ж тото за парубок, що си з дівки сміє?!

***

Сюди, туди вулицями, моя хата крайна,
Мене хлопці обіймають, бо-м нівроку файна.

***

Голосочку мій тоненький, понисі, понисі
Та й на тото подвіренько, де коники лисі,
Та й на тото подвіренько, де град тучі била,
Де родина з родиною мід, горівку пила.

***

Ой я си панів не бою, ні панського суду,
Я дівчина молодая без хлопців не буду.

***

Ой буду я така стара, аж я буду трісти,
А ще буду файним хлопцям на коліна лізти.

***

Ой ковалю-ковалику, зроби ми підківки,
Бо я хочу зачинати ходити до дівки.
Ой ковалю-ковалику, зроби мі підкови,
Бо я хочу зачинати ходити до вдови.

***

Коли хочеш, файна любко, щоби-м до тя ходив,
Постав кладку через річку, щоби я не бродив.
Постав кладку через річку, золоте поруччя,
Та щоби я не замочив біленькі онучі.
Та щоби я не замочив, та й не заросився,
Щоби люде не казали, що-м розволочився.

Пане-брате, товаришу, одну раду маймо,
Або тото дівча любім, або занехаймо.
Або тото дівча любім, або його лишім,
Або його чорні очі на папері спишім.
Писав би я на папері, паперу не маю,
Поїхав би-м за папером, дороги не знаю.
Поїхав би-м за папером аж до Паперова,
Та випала з-під коника золота підкова.

Не вірю ті, файна любко, не вірю, не вірю,
Ночували два леґіні на твоїм подвір’ю.
Ночували два леґіні, оба молоденькі,
Цілували й обіймали личко рум’яненьке.
Цілувалась, обіймалась, кілько ся хотіло,
Тепер не меш цілувати, бо не твоє діло.

***