ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Світличний Іван

НЕДОРОСТКИ

Недоростки з різних міст
Влаштували в лісі з'їзд.
Радилися небораки:
По-перше —
Де зимують раки?
По-друге —
Хто малює зебрі смуги?
По-третє —
Чи колючий хвіст у редьки?
По-четверте —
Чи в середу буває четвер?
По-п'яте —
Чи можна лежма стояти?
По-шосте —
Чому язик безкостий?
Першим виступив найстарший
І годину цілу кашляв;
За найстаршим наймолодший
В ступі товк за рибу гроші;
А за ним глухий тетеря
Говорив, що чув тепера;
За глухим сліпець незрячий
Розповів проте, що бачив;
Після того, після того
Довго слухали... німого;
А лівша, не чувши сам,
В протоколі написав:
«Недоростки з різних міст
Влаштували в лісі з'їзд.
Говорили, що хотіли,
Вам яке до того діло?»
***
СТОНОГА

Мешкала Стонога біля
Міста, котре звалось Біла.
Раз Стоногу запросили
В Білу в гості, на весілля.
Як зраділа тут Стонога
Та як кинеться з порога!
Вискочила на дорогу —
І... поплутала всі ноги.
Всі сто ніг! Погані справи:
Де тут ліві? Де тут праві?!
А передні де? А задні?
Розберися в тім безладді!
Перша — та найледачіша:
Опинилась позад інших.
Друга як упреться, вперта,
Напосіла на четверту.
Почекала п'яту й п'ятій
Ледь не витоптала п'яти.
П'ята також легко-просто
Не здається — квапить шосту.
Шоста — сьому, та десяту...
Кожна хоче не відстати.
А двадцята, а двадцята,
Щоб скоріше наздогнати
Двадцять сьому і тридцяту,
Насіда на двадцять п'яту...
Все поплуталось до решти,
Як усе те розбереш ти?
Заходилася Стонога
Прямо посеред дороги
Впорядковувати ноги:
Виплутала першу, п'яту,
Потім третю і дев'яту,
Двадцять другу й двадцять шосту.
Потім... все пішло не просто,
Бо коли знайшла тридцяту,
Вже забула про двадцяту,
А поки її шукала,
П'ята знову десь пропала.
Сердиться Стонога: «Клята!
Стій! А де ж це сорок п'ята!
Так засмикана Стонога,
Переплутуючи ноги,
рахувала, поки Біла...
Вся як є позеленіла.
До Зеленої ж Стоноги
Не просили, і з дороги
Мусила вона вертати
До своєї хати.
***
БЕЗКОНЕЧНИК

Кури в полі сіють просо,
Як заведено давно.
А півні те просо косять,
Решетують на пшоно.
індик Із пшона наварять каші
Жовторотій дітлашні...
Виростуть курчата наші,
Стануть кури та півні -
І почнеться все спочатку.
Все спочатку по порядку:
Кури сіятимуть просо,
Як заведено давно,
А півні те просо скосять,
Зрешетують на пшоно.
Із пшона наварять каші
Жовторотій дітлашні,
Виростуть курчата наші,
Стануть кури та півні -
І почнеться все спочатку.
Все спочатку по порядку...
***



Я ЇМ ПРО ХОМУ, А ВОНИ ПРО ЯРЕМУ

Мама каже:
- Годі спати,
Вже давно пора вставати.
Всі, хто спали, повставали,
Тільки ми одні проспали.
Сором! Сором! Мій синок
Запізнився в дитсадок.
Каже син:
- Ой-ой, матусю!
Я ще сплю і не проснуся,
Не будіть, я додивлюся
Дивний сон-мультиплікат,
Сон про зайця і вовка,
А в садочок, люба нене,
Ви ходіть самі, без мене.
- Ну, й ледащо! Ну, й нечема!
Що за сплюх! Невже Ярема?
- Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемніших чемів чема.
Наш Ярема... Він такий у нас!
Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
Мама каже:
- Ой, не гайся,
Поскоріше одягайся.
Та не одягай, синочку,
Задом наперед сорочку,
Не виверни, не вдягни
Через голову штани.
Хома
Каже син їй:
- Ну, й смішні!
Напридумали штанів,
Та сорочок, та вдяганок...
Воловодься цілий ранок,
Одягайся, роздягайся,
Та взувайся, та не гайся.
І щодня, щодня те саме,
Все те саме до нестями,
Мов не може чоловік
Одягнутись раз на рік.
- Ну, й ледащо!
Ну, й нечема!
Що за вереда? Ярема?
Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема.
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемніших чемів чема.
Наш Ярема... Він такий у нас!..
Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
Мама каже:
- А ходи-но
Умиватися, дитино.
Добре милом вимий руки
, Бо вони, як у марюки,
Вичисть зуби, вимий личко,
Шию й вуха до полиску,
Бо сміятимуться кури
З невмивахи-замазури.
Каже син:
- Усе їм слухай!
Хто їх видумав, ті вуха?!
І навіщо людям шиї?!
Все спіши їм та спіши їм!
Все їм чисто, все їм скоро,
Я ж вмивався... позавчора.
Он ведмідь всю зиму, сплюх,
Не вмивався і не спух.
- Ну, й ледащо! Ну, й нечема!
Що за неслух? Не Ярема?
Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема.
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемніших чемів чема.
Наш Ярема... Він такий у нас!..
Та він!..
Про Ярему я окремо розповім.
***
ЛІСОВИЙ ТАРАРАМ

Хитромудрий Лис
У зелений ліс
Коротеньку телеграму
До Дрозда приніс.
Написав на листку
Новину таку:
"Вистежив у лісі дещо на обід,
Роблю засідку".
Дрозд усівся на сук:
Стук та стук, стук та стук, -
І пішов луною в лісі
Дружний гук-перегук.
Дрозд передає
Точно все, як є.
А приймають всі, як хочуть,
Кожному - своє.
Перший Кіт прийняв,
Тарарам підняв:
- Няв-няв-няв! У лісі миша!
Закричав, - Няв-няв!
Рекс проснувся: - Гав-гав!
Гав-гав-гав! - заплигав, -
Не ловіте гав! Гав-гав! -
Не вгавав. - Гав-гав!
А корова йому:
- Му-у! - замукала.
- Му-у!
Що? Травичка? Добра їжа.
Передати? Кому?
ще один півень
А коза: - Ме-ке-ке!
Що таке? Що таке?
Сіно? Де? А яке?
Не гірке? Ме-ке-ке!
Кінь ірже: - І-го-го!
Що? Вівса? Що? Мого?
Що? Смачного? Що? Нового?
Свіжоскошеного?
Як почула Коня
Нечупара Свиня:
Хрю-хрю! Жолуді?
Хрю-хрю! -
Верещить навманя.
Сполошився Грак
Та як крякне: - Крак!
Це ж подумати - черв'як!
Де черв'як? Де черв'як?
Хрущ гуде на лужку,
Як літак: - Гу-гу-гу!
Де ви бачили, - питає, -
Мед? Пергу? Гу-гу!
Заєць чує Хруща,
Заєць плиг із куща.
- Морква! -
Крикнув ізпросоння, -
- Морква! - запищав.
Півень сів на суку
Та й: - Ку-ку-рі-ку!
А я Лиса не боюся,
Я в чагарнику.
Лис почув той спів
І якраз поспів:
Півень пісню не закінчив -
Лис його і з'їв.
Ой же хитрий Лис!
Йде - трубою хвіст.
Щоби Півня обдурити,
Сполошив весь ліс.
Шум і гам-тарарам
Від його телеграм
Цілий день лунав луною
Тут і там, тут і там.
***
ВЕДМЕЖА ХВОРОБА

Щось ведмедик зліг,
Зовсім занеміг,
Побивається та стогне,
Аж гуде барліг.
- Ой! - кричить. - Умру!
Ой, не чую рук!
Щось у оці, а чи в боці -
Сам не розберу.
Ой, язик опух!
Ой, заклало слух!
Чи то гикавка, чи кашель
Забиває дух!
Голова гуде,
Обертом іде,
Кості ломить і судомить,
Лиш не знаю де.
Ой, живіт болить!
Ой, п'ята свербить!
На зубах така оскома,
Аж в очах рябить.
Поперек пече,
Віддає в плече,
Нудить-млоїть під п'ятою
Й, може десь іще!
В носі крутить так,
Що аж хвіст набряк,
Що аж меду захотілось
Сам не знаю як.
Лікар вислухав,
Лікар вистукав,
Каже: - Це така хвороба -
Комизистика.
І хвороба ця
Так лікується:
Треба добре натщесерце
Дати... ремінця.
***
КІТ І МИШІ

Що то був за сміх-сміхота,
Як піймали миші кота!
Та й вчинили суд над котом:
- Ой ти, коте, хижий котюга!
Очі в тебе злі, завидющі,
Лапи, як граблі, загребущі,
В тебе зуби і пазурі хижі,
Ти гасаєш звіром по хижі,
Ти облазив льох і горище,
В сінях ти розбійником рищеш,
Шастаєш, мов лев, у коморі,
Нишпориш у хаті й надворі.
Жадний, кровожерний, неситий,
Нас, мишей, де втрапиш, їси ти.
Тож нема в нас іншої ради,
Ні тобі жалю, ні пощади:
За твої розбої та згуби
Ми тобі спиляємо зуби,
Позрізаєм нігті погані,
Видряпаєм очі захланні,
Наголо обпатраєм вуса
І хвоста до решти відкусим.
Будеш ти, напаснику, знати,
Як невинних занапащати.
Та не був наш кіт страхопудом,
Руки в боки - став перед судом:
- Ой, жахи мені невимовні!
Аж три короби - всі неповні.
Засудили ви мене строго,
Тільки що мені з суду того?
Що ті похвалки? Що ті глузи?
Ви нікчеми всі, боягузи!
Ви скажіть мені, душі ниці,
Де між вами є ті сміливці,
Ті відважники, ті охочі
Повидряпувать мені очі?
Хто обпатрає мені вуса?
Хвоста мого хто відкусить?
Хто поспилює зуби гострі?
Хто - мізерники шилохвості?
Дармоїди ви! Хлібокради!
Живете з брехні та неправди.
Ви кажіть мені, душі ниці,
Скільки трощите ви пшениці?
Як нахабно ви, як зухвало
Розкрадаєте масло й сало,
Молоко, вершки та ковбаси?
Переводите всі запаси!
Та за цей крадіж, за облуду
Вас, негідники, я без суду
Всіх, де здибаю, там скараю,
Поки винищу підлу зграю.
Ну, так хто там, де той горластий,
Що погрозами мені хвастав?
Хто накликував смерть котові?
Гей, давай, виходь!
Я готовий!
Кіт оглянувся, а навколо -
Ні душі тобі.
Пусто й голо.
Ох, і сміх то був, сміхота,
Як тікали всі від кота!
***