ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Малкович Іван

СИНОЧКОВІ НА ПЕРШУ ЙОГО КОЛЯДУ

1
Іде з хоругвою колядки
і прославляє урочисто
ровесника, що шоколадки
скидає із небес пречистих.
Солодка, мов кутя, колядка
сніги вселюдські розсуває...
У роті тане шоколадка,
в сердечко віра прибуває.

2
Сіна зелена кутя.
Темінь. Різдво таке.
Боже сумне дитя
славить дитятко людське.
Січня суворий острог,
зірка на небі німім...
Що їх чекає обох
в світі байдужім і злім?..
***
ДИТИНСТВО ТРЬОХ

Дитячих замків рицарська сорочка.
Посеред замку в пишній ваготі
висиджує дарунки золоті
ялинка - чарівна різдвяна квочка.
Орхестра шурхотливо просякає
проз вартових воскову таїну.
На клавесині пісеньку сумну
рум'яний Моцарт носом долубає.
Дівчатка пурхають попри криві дзеркала,
їх гороб'ячий пурхає смішок,
і пурхає круг них дверяста зала,
й на всіх різдвяний сиплеться сніжок.
Враз щось незнане тьохкає в дівчат,
пругкішають тіла і в'яне мова...
Це заглядають в шпарку від ключа
трирічні Дон-Жуан і Казанова.
***
САД РІЗДВЯНИЙ

Хтось із дитям удвох
бродить різдвяним садком.
Каже дитятко: «я - Бог»,
трусить сніжком.
Кутає благодать
їх в найтихішім з садів,
пір'ям холодним риплять
білі гусятка слідів.
Старший - услід ступа,
став посеред зими,
малому в подушку черпа
неба із янголами.
Знає: прийдуть королі,
знає: клякнуть умлівіч,
знає: гусятка малі
попідростають за ніч.
***



ВСЕ У НАС, БАЧИШ, НЕ ТАК

Все у нас, бачиш, не так:
ранок долину залляв,
лісу сосновий їжак
сонце на спину узяв.
Жінка іде до ріки
прати постелю тонку,
зараз над'їдуть полки —
зазолотягь ріку.
Добре дивись: лиш мить —
і віднесе їх ріка.
Чуєш, як кров шумить
в конях і вояках?..
***
З НІЧНИХ МОЛИТОВ

Господи, літа стебельце
всели до самітніх душ,
дай кожному звити кубельце,
і не поруш.
Хай кожен в цім світі спасеться,
хай світить з-за темних круч
довкола кожного серця
віри твоєї обруч.
***
МОЇ ГОСТІ

Кожний день
до мене
навідуються кораблі.
Вони усідаються під смереками
і важко дихають зябрами.
Тоді я нанизую їх
на вербову гілку —
і несу до океану.
А якщо ви одного дня
побачите корабель
зі смерекою
замість вітрил,
то дозвольте йому
притулитися до вашого берега —
І не зломіть
його високої смереки.
***
ЧОЛОВІК

Одягає маску блазня —
впізнають
Вбирається в тогу незворушного судді —
благають:
— Перестань, хіба це ти?
Лисом перевдягається —
кричать:
— Ми вже давно тебе впізнали,
досить!
Дон-Жуанів плащ накидає
на себе —
сміються:
— Не той фасон.
Нап’ялює маску хамелеона —
і сам же зриває із себе
той лик:
смішний,
розгублений чоловік —
ніяк не збагне,
що в кожній масці
є розріз
для очей.
***



ПОДОРОЖНИК

Стоїть при дорозі
хлопчатко в сорочці рваній:
— Я — подорожник,
прикладайте мене до рани.
Ідуть подорожні —
ніхто з них, ніхто з них
не стане.
— Я... — подорожник,
прикладайте мене до рани.
Враз — гальма завищали!
І вовчим
оком сорочку прошито:
— Що тиняєшся, хлопче,
а чи, може, набридло жити?!
І крізь сміх, мов крізь ножі,
хлопчик блідо ворушить губами:
— Я ж... подорожник,
прикладайте мене до рани...
***
ОТАКИЙ РОЗЗЯВА

Жив собі роззява, ліві двері справа...
З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став,
Шусть руками в рукави - з'ясувалось, то штани.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: "Не так!",
Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: "Не те!"
Отакий роззява, ліві двері справа.
Поспішаючи в дорогу рукавичку взув на ногу,
Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал,
І двері відчинивши, до водія сказав:
"Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам,
Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!"
Водій перелякався і на вокзал подався.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Ось біжить він до кав'ярні, щоб квитки купити гарні,
Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву.
Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.
Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
З ранку - гульк! "Егей!" - гукає - Що за станція питає,
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
"Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?"
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
"Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?"
Чемний голос відповів: "То є славне місто Львів".
Тут він крикнув: "Що за жарти? Жартувати так не варто.
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?.."
Отакий роззява, ліві двері справа.
***
МАЛЕНЬКОМУ КОЗАКОВІ

Понад Дніпро гуде метро і рибоньці
не спиться, і журиться старий
Дніпро, і сон Дніпрові сниться:
що є у водах дивна Січ, де рибки з
окунцями видзвонюють як день, так
ніч дзвінкими шабельками.
Вони готуються на бій із ворогом
пузатим, що позабруднював Дніпро
Чорнобилем проклятим.
Бо знай, моя дитино, знай ти знати
це повинна:
Дніпро для рибок - рідний край,
це їхня Україна...
Тепер тебе питаю я,
мій хлопчику чудовий:
чи гостра шабелька твоя,
чи коник твій готовий, -

щоб захистити ліс від сліз
і хвору нашу річку,
і те подвір'я, де ти зріс,
і зайчика, й лисичку!..

Ну що ж, я бачу: ти козак,
ти справжній лицар, сину,
ти переможеш посіпак,
ти вславиш Україну!..
А поки - спатоньки лягай,
моя дитино красна,
та ще матусю попрохай,
шоб коника попасла.
***
ПОНАД ДНІПРО ГУДЕ МЕТРО

Понад Дніпро гуде метро,
і рибоньці не спиться.
І журиться старий Дніпро,
і сон Дніпрові сниться,
що є у водах дивна Січ,
де рибки
шабельками
видзвонюють як день, так ніч,
неначе плавничками.
Вони готуються в похід,
щоб річку захистити,
бо всі забруднюють її,
і рибкам ніде жити.
Бо знай, моя дитино, знай,
ти знати це повинна:
Дніпро для рибок — рідний край,
це їхня Україна...
Тепер тебе питаю я,
мій хлопчику чудовий:
чи гостра шабелька твоя,
чи коник твій готовий,
щоб захистити ліс від сліз,
і рідну нашу річку,
і те подвір’я, де ти зріс,
і зайчика, й лисичку?..
Ну що ж: я бачу, ти — козак,
ти — серденько хоробре.
Ти підростеш, твій коник — теж,
і все в нас буде добре.
А поки — спатоньки лягай:
вже рибка засинає,
і сині сни старий Дніпро
на хвилях колихає.




* * *


якщо дерево
яке дасть мені
останній рятунок
вже ось-ось догризатимуть
ба́би-я́ги
і отруйні змії —
чи хоч одне-єдине
літаченя
на криля́ мене
візьме?
***
МОЛИТВА ДО АНГЕЛА

Ангелику мій,
охоронцю мій!
Рано, ввечір, вдень, вночі
будь мені до помочі.
Свічечкою
присвіти,
а крилами
захисти.
***