ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Терен (Таран) Віктор

РІДНА МОВА

Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все — тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова —
Цілий світ вона відкриє!
Бережіть її, малята,
Бо вона — віконце миле,
Шо колись до нього мати
Піднесла вас, посадила...
***
ДІД МОРОЗ

Дід Мороз нам всього приберіг,
Все роздав — і ступив за поріг.
А його дітвора
Не пускає з двора:
— Ти, дідусю, гостюй цілий рік!
Будеш з нами ходить по гриби,
Будеш з річки тягти коропи,
Жартувати в гурті
І ганяти котів —
Залишайся, що хочеш роби!
Дід погодивсь ходить по гриби
І тягати важкі коропи...
А ганяти котів
Він чомусь не схотів —
Та й пішов за високі горби...
***
ОСІНЬ

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика-мишки.
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.
Ну, а коли спійма,
Буде, дітки,
Зима.
***



ОСІННІ ДЖУНГЛІ

Висохлі, пожухлі
споришеві
джунглі.
Носороги-рогачі,
мурашині леви,
де ховалися вночі?
Полювали
де ви?

Довго сохнуть край дороги
бур’янці-дерева.
Дуже
мерзнуть носороги,
леви — ледве-ледве.
***
МАЛЬОВАНІ РИБКИ

Трипки-дрибки,
Мальовані рибки!
Якось на папері
Хвостиком змахнули,
Випливли за двері.
Дрибки-трипки,
Не пустуйте, рибки!
Ту, найбільшу, слухайте,
Моря не розхлюпайте!
***
ХТО ЦЕ?

Ой, а хто це біля хати?
Та й забрьоханий, вухатий,—
Ну й страшко!
Вдень гасає моріжком,
Вечором лякає жаб —
Жах!
А який хоробрий! Хто ще
Так гарчить, усіх ляка?
Та лишень закапа дощик,
Як зіщулиться й тіка...
***
ЖАЛИВА

Кожну весну оживає
жалива,
налітає в жаливу
комашва,
дуже добре комашві
в жаливі —
всі наїдені, здорові
і живі!

***



ЗВІРІ НА ЯЛИНЦІ

Ой, які суворі
звірі паперові!

Водять їх на ниточках навколо
ялинки
сміливі снігурки в білих пеле-
ринках.
Надто ті вовчиська!
Он їх ціла низка!
Топчуться, гуляють,
На ліс поглядають.
***
НЕ ЗАБУДЬ!

Ще малий, але ж сміливець —
Сам біжить у гай...
Ти, мій хлопче, українець —
Те запам’ятай.
Ще мала, а по барвінок
Вже ходила в гай...
Ти, дівчатко, українка —
Тож не забувай.
Вирина стежина рідна
З теплої трави...
Мати наша — Україна,
Не забудьте ви.
***
ПІВНИКИ-РОЗБІЙНИКИ

Он півники-розбійники вийшли на подвір’я,
Обвішались шаблюками з блискучого пір’я.
І лякали, і співали! Аж раптом замовкли:
На подвір’я випав дощ — і шаблі промокли.
Ті півники-розбійники ходять біля хати —
Як висохнуть шабельки, будуть ще лякати.
***
ОЙ ДЖМЕЛИКУ-ДЖМЕЛКУ

Ой джмелину-джмелку,
Літай помаленьку!
Літай помалечку,
Не сідай на стежку!
Там бігає близько
Мурашине військо.
У дудочки трубить,
На тебе наступить!..
А сідай скраєчку
На дрібненьку гречку.
***
ВІДВАЖНИЙ ПЕНЬ

Були дощі колючі,
Та висвітлився день...
Стояв собі в калюжі
І що надумав
пень?
Надумав стать корабликом, а може, кораблем!
А я кажу: сидів би вже, коли вродився пнем!
— Прощай, низинко рідна!
— Прощайте, береги! —
Порвав міцне коріння,
Як довгі ланцюги...
Ти глянь—пливе! Таки пливе старий обдертий пень!
Ну я скажу: і справді він Пилип із конопель!

А море то блакитне,
То блискавки руді...
Ще трохи — перекине,
Потопить у воді.
Загине пень, розсиплеться — ну, звісно, телепень!
А я ж казав: сиди собі,— так він анітелень!
То хто це там без страху
Так веслами гребе?
Жуки, жучки, мурахи
Рятують корабель!
Щось тягнуть, забивають, сокирки — дзень-дзелень!
Ну я скажу: команду зібрав сосновий пень!
Поставили вітрило
І далі попливли...
Були вони в Австралії,
Відкрили острови...
Акули не злякалися, ні шторму, ані злив!
А я ж казав: хоробрий пень! І добре, що поплив!
***