ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Нові

ВІХОЛА

На вікні тонкою павутиною
Макроме морозець виплітав,
У дворі пухнастою хустиною
Сніг лапатий, не питаючи, лягав.
Розгулялась віхола, хурделиця
Під спів вітру, взявшись у боки,
Лебединним пухом м’яко стелиться,
Засіває ковдрою ставки.
В білій піні губляться дерева,
В’юниться снігами білий світ,
Із зимових казок королева
Розсипає сніг, мов первоцвіт.
Холодно, на те вона й зима,
Свої примхи з вітром витинає,
Білого наткала полотна,
Під кожухом теплим все ховає.

* * *

Зайченя вухате
Взимку не боїться,
Що спіймає в лісі
Його вовк й лисиця.
Має білу шубу,
Сіру заховає,
Стане білим, мов сніжок -
Ніхто не впізнає!

* * *

Дід Мороз вночі не спав,
Візерунки вишивав!
Подивіться на шибки -
Там і квіти, і пташки!
Там метелики, травичка,
Сонце, ліс, біжить водичка!
Гарний з діда мандрівник!
Змалював усе... і зник.



* * *

Дід Мороз вночі не спить,
Любить лісом походить,
Поскрипіти, потріщати
Свою силу показати,
Одягнути всі ялинки
В теплі пухові хустинки,
А кленочки молоденькі -
У сорочечки біленькі.

* * *

Сніг веселий засівався,
До малечі привітався,
Сів тихесенько на щічки,
На пальто і рукавички.
Не боявся, що розтане
Що водичкою він стане,
Падав, біг і поспішав
Всіх навколо звеселяв.

* * *

Наховала у дупло
Руда білочка давно:
Шишок, ягід повну скриньку,
Буде смачно їй узимку.

* * *

Там далеко угорі,
Пливе хмара у човні,
Висіває із торбинки
Чарівні свої сніжинки.
Їх збереться повна хата -
Вилітають, ніби вата!
Як маленькі парасольки,
Що сідають на долоньки.
Вітерець їх підганяє,
У таночок закликає
Покружляти, мерехтіти
Потім далі полетіти.

* * *



Розлютилася зима:
"Що це снігу ще нема?
Де це білий загубився,
По дорозі заблудився?
Всі його вже зачекались!
Діти в сніжки би погрались,
На санчата швидко б сіли,
Мов сніжиночки б злетіли.
Бабу снігову б зліпили
Ніс червоний причепили.
Десь знайшли б старе відро -
Причепили б на чоло."
Це все віхола почула,
Сніжку білого сипнула.
Засміялася зима,
Що сердилась не дарма!
***
ЩО ШУКАЄ ГОРОБЕЦЬ?

Сів на вишню горобець,
Що він там шукає?
А зимі ще не кінець,
Снігом замітає.
Ні росинки, ні води,
Нічого напитись,
Тільки білії сніги,
Де можна втопитись.
***
Веселий сніг

А веселий білий сніг
На гостину до всіх біг.
Вистеляв він скатертину
Аж від лісу і до тину.
Сніг, сніжок, метелиця,
Завірюха стелиться…
То навприсядки піде,
То на кришу намете.
В білій шубі сад, криниця,
Сніг летить, як з рукавиці,
Мабуть, шубу я дістану,
Вийду в двір і білим стану.

* * *

Білий сніг густий летів,
Ліс засипати хотів,
Та дерева не боялись
І з–під снігу посміхались.

* * *

Я не птах і не перлинка -
Я білесенька сніжинка!
Я лиш взимку прилітаю
І легесенько кружляю.

* * *



Що за дивне біле пір'я,
Що сідає на подвір'я,
Простеляє килими
Для веселої зими.
Це не пір'я - білий сніг,
Що з хмариночки прибіг!
І його вже так багато -
Не впізнати тин і хату.
З хати вибіг кіт Мартин:
"Де подівся сірий тин?
Там, де вчора я гуляв
Сніг усе позасівав!"
***
ЗИМА
Діти в хаті посміхались
І до шибки притулялись,
Бо пухнастий білий сніг
Замів стежку і поріг.
Потім вибігли з хатини,
Взяли моркву із торбини,
Почали сніжок котити,
Бабу снігову ліпити.

Не злякалися вони
Білосніжної зими!

* * *

Вибіг Петрик на поріг
І зловити хоче сніг.
Хап в долоньку - і тримає,
Міцно так не випускає.
Потім дивиться: де ж сніг?
Сніг образився, побіг...
Ще раз спробую впіймати
Цю маленьку білу вату!
Сніг сідав і розтавав,
Теплу руку відчував.
Петрик довго дивувався:
Сніг із ним не домовлявся.

* * *

Де найвища є гора -
Мчить на санках дітвора,
Червоніють круглі щічки
У Тарасика й Марічки.
***
Дві вербички

Дві вербички, дві сестрички
Нахилились до водички,
Довгі коси вимивають,
Вітерець в гості гукають:
- Вітре, вітре, пустунець,
Лети до нас навпростець,
Гарну пісню заспівай
Хай почує рідний край.
Вітер довго не вагався,
Прилетів і розспівався,
Розгойдав вербові стрічки,
Що схилилися до річки.
Шелестять біля водички
Дві вербички, дві сестрички.
Пісня голосно лунає,
Літо в гості закликає.
***
Травень

Заглядає у квітник
Місяць травень - чарівник.
Милі квіти розквітають,
Бджілки весело літають.
Дощ хмаринка принесла,
Вже й травичка підросла
Травень зелено сміється,
І до літечка ведеться.
***
Квітень

Я прийшов до вас весною
Із росою дощовою,
З теплим сонечком привітним
Називають мене квітнем.
Я із снів поверну квіти,
Верболіз одягну в віти,
У погожу, світлу днину
Кину в землю насінину.
У саду, де є криничка,
Висіватиму травичку.
Я зустріну журавлів
Із чужих теплих країв.
***
Ластівки

Сонечко весняне встало,
Ластівок до нас пригнало
Гострокрилі прилетіли
Над віконечком присіли.
Ми за вами сумували
З нетерпінням вас чекали.
Тут ваш дім, ваша хатина
Ваша рідна Батьківщина.
***
Сонечко

Посміхнулось сонечко весело вгорі,
Привітало сонечко геть усі двори.
Посміхнулось сонечко в лузі при долині
Котикам вербовим, червоній калині.
"Чом зимою, сонечко, ти так довго спало?" -
Всі, хто бачив сонечко, його запитали.
"Взимку я далеко від землі буваю -
Ось тому теплом її так не зігріваю!
Та весною швидко до вас повертаюсь
І зігріти кожного теплом намагаюсь.
***
Кульбабка й вітерець

Кульба-баба вранці встала,
Всі садочки облітала,
Вітерець засумував
Кульба-бабу запитав:
- І коли це ти встигаєш?
Білим пухом засіваєш!
Я хоч звечора не спав
Та тебе не наздогнав.
- А я спати не лягала,
Легким човником літала!
На травичку, де присіла, -
Там травичка стала біла.
Посміхнувся вітерець:
- Та ти просто молодець!
***
Весняні розмови

Вітер й хмарка розмовляли,
В гості сонечко гукали,
Промовляє вітерець:
- Золотистий промінець,
Подаруй всім по краплинці
Золоті свої гостинці,
Пробіжись над садом, гаєм,
Над веселим водограєм.
Листям гай затріпотить,
В сад пташина прилетить.
Водограй води краплини
Понесе до Верховини.
***
Лелека

А лелека по долині
В чорно–білій сорочині
На вечерю щось шукає,
Жабенят наздоганяє.
Це - великі, це - маленькі
Це - зелені, це - чорненькі
Так й нічого не зловив -
Тільки дзьоба намочив.
***