ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Нові

ВІХОЛА

На вікні тонкою павутиною
Макроме морозець виплітав,
У дворі пухнастою хустиною
Сніг лапатий, не питаючи, лягав.
Розгулялась віхола, хурделиця
Під спів вітру, взявшись у боки,
Лебединним пухом м’яко стелиться,
Засіває ковдрою ставки.
В білій піні губляться дерева,
В’юниться снігами білий світ,
Із зимових казок королева
Розсипає сніг, мов первоцвіт.
Холодно, на те вона й зима,
Свої примхи з вітром витинає,
Білого наткала полотна,
Під кожухом теплим все ховає.

* * *

Зайченя вухате
Взимку не боїться,
Що спіймає в лісі
Його вовк й лисиця.
Має білу шубу,
Сіру заховає,
Стане білим, мов сніжок -
Ніхто не впізнає!

* * *

Дід Мороз вночі не спав,
Візерунки вишивав!
Подивіться на шибки -
Там і квіти, і пташки!
Там метелики, травичка,
Сонце, ліс, біжить водичка!
Гарний з діда мандрівник!
Змалював усе... і зник.



* * *

Дід Мороз вночі не спить,
Любить лісом походить,
Поскрипіти, потріщати
Свою силу показати,
Одягнути всі ялинки
В теплі пухові хустинки,
А кленочки молоденькі -
У сорочечки біленькі.

* * *

Сніг веселий засівався,
До малечі привітався,
Сів тихесенько на щічки,
На пальто і рукавички.
Не боявся, що розтане
Що водичкою він стане,
Падав, біг і поспішав
Всіх навколо звеселяв.

* * *

Наховала у дупло
Руда білочка давно:
Шишок, ягід повну скриньку,
Буде смачно їй узимку.

* * *

Там далеко угорі,
Пливе хмара у човні,
Висіває із торбинки
Чарівні свої сніжинки.
Їх збереться повна хата -
Вилітають, ніби вата!
Як маленькі парасольки,
Що сідають на долоньки.
Вітерець їх підганяє,
У таночок закликає
Покружляти, мерехтіти
Потім далі полетіти.

* * *



Розлютилася зима:
"Що це снігу ще нема?
Де це білий загубився,
По дорозі заблудився?
Всі його вже зачекались!
Діти в сніжки би погрались,
На санчата швидко б сіли,
Мов сніжиночки б злетіли.
Бабу снігову б зліпили
Ніс червоний причепили.
Десь знайшли б старе відро -
Причепили б на чоло."
Це все віхола почула,
Сніжку білого сипнула.
Засміялася зима,
Що сердилась не дарма!
***
ЩО ШУКАЄ ГОРОБЕЦЬ?

Сів на вишню горобець,
Що він там шукає?
А зимі ще не кінець,
Снігом замітає.
Ні росинки, ні води,
Нічого напитись,
Тільки білії сніги,
Де можна втопитись.
***
Веселий сніг

А веселий білий сніг
На гостину до всіх біг.
Вистеляв він скатертину
Аж від лісу і до тину.
Сніг, сніжок, метелиця,
Завірюха стелиться…
То навприсядки піде,
То на кришу намете.
В білій шубі сад, криниця,
Сніг летить, як з рукавиці,
Мабуть, шубу я дістану,
Вийду в двір і білим стану.

* * *

Білий сніг густий летів,
Ліс засипати хотів,
Та дерева не боялись
І з–під снігу посміхались.

* * *

Я не птах і не перлинка -
Я білесенька сніжинка!
Я лиш взимку прилітаю
І легесенько кружляю.

* * *



Що за дивне біле пір'я,
Що сідає на подвір'я,
Простеляє килими
Для веселої зими.
Це не пір'я - білий сніг,
Що з хмариночки прибіг!
І його вже так багато -
Не впізнати тин і хату.
З хати вибіг кіт Мартин:
"Де подівся сірий тин?
Там, де вчора я гуляв
Сніг усе позасівав!"
***



ЗИМА
Діти в хаті посміхались
І до шибки притулялись,
Бо пухнастий білий сніг
Замів стежку і поріг.
Потім вибігли з хатини,
Взяли моркву із торбини,
Почали сніжок котити,
Бабу снігову ліпити.

Не злякалися вони
Білосніжної зими!

* * *

Вибіг Петрик на поріг
І зловити хоче сніг.
Хап в долоньку - і тримає,
Міцно так не випускає.
Потім дивиться: де ж сніг?
Сніг образився, побіг...
Ще раз спробую впіймати
Цю маленьку білу вату!
Сніг сідав і розтавав,
Теплу руку відчував.
Петрик довго дивувався:
Сніг із ним не домовлявся.

* * *

Де найвища є гора -
Мчить на санках дітвора,
Червоніють круглі щічки
У Тарасика й Марічки.
***
Дві вербички

Дві вербички, дві сестрички
Нахилились до водички,
Довгі коси вимивають,
Вітерець в гості гукають:
- Вітре, вітре, пустунець,
Лети до нас навпростець,
Гарну пісню заспівай
Хай почує рідний край.
Вітер довго не вагався,
Прилетів і розспівався,
Розгойдав вербові стрічки,
Що схилилися до річки.
Шелестять біля водички
Дві вербички, дві сестрички.
Пісня голосно лунає,
Літо в гості закликає.
***
Травень

Заглядає у квітник
Місяць травень - чарівник.
Милі квіти розквітають,
Бджілки весело літають.
Дощ хмаринка принесла,
Вже й травичка підросла
Травень зелено сміється,
І до літечка ведеться.
***
Квітень

Я прийшов до вас весною
Із росою дощовою,
З теплим сонечком привітним
Називають мене квітнем.
Я із снів поверну квіти,
Верболіз одягну в віти,
У погожу, світлу днину
Кину в землю насінину.
У саду, де є криничка,
Висіватиму травичку.
Я зустріну журавлів
Із чужих теплих країв.
***



Ластівки

Сонечко весняне встало,
Ластівок до нас пригнало
Гострокрилі прилетіли
Над віконечком присіли.
Ми за вами сумували
З нетерпінням вас чекали.
Тут ваш дім, ваша хатина
Ваша рідна Батьківщина.
***
Сонечко

Посміхнулось сонечко весело вгорі,
Привітало сонечко геть усі двори.
Посміхнулось сонечко в лузі при долині
Котикам вербовим, червоній калині.
"Чом зимою, сонечко, ти так довго спало?" -
Всі, хто бачив сонечко, його запитали.
"Взимку я далеко від землі буваю -
Ось тому теплом її так не зігріваю!
Та весною швидко до вас повертаюсь
І зігріти кожного теплом намагаюсь.
***
Кульбабка й вітерець

Кульба-баба вранці встала,
Всі садочки облітала,
Вітерець засумував
Кульба-бабу запитав:
- І коли це ти встигаєш?
Білим пухом засіваєш!
Я хоч звечора не спав
Та тебе не наздогнав.
- А я спати не лягала,
Легким човником літала!
На травичку, де присіла, -
Там травичка стала біла.
Посміхнувся вітерець:
- Та ти просто молодець!
***
Весняні розмови

Вітер й хмарка розмовляли,
В гості сонечко гукали,
Промовляє вітерець:
- Золотистий промінець,
Подаруй всім по краплинці
Золоті свої гостинці,
Пробіжись над садом, гаєм,
Над веселим водограєм.
Листям гай затріпотить,
В сад пташина прилетить.
Водограй води краплини
Понесе до Верховини.
***
Лелека

А лелека по долині
В чорно–білій сорочині
На вечерю щось шукає,
Жабенят наздоганяє.
Це - великі, це - маленькі
Це - зелені, це - чорненькі
Так й нічого не зловив -
Тільки дзьоба намочив.
***