ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Насипаний Віктор

НЕ ТЕ

- Чому, малий, такий сумний? –
спитав синка татусь.
- Скажи, як справді я вродивсь? –
шепнув йому Петрусь.
Той рот роззявив. Думав мить:
- Чого цікавить так?
Коли прийдем додому ми, -
у мами ти спитай.
Петрусь нахмурив брови враз:
- Бо щось воно не те, -
Лелек узимку в нас нема.
Й капуста не росте…
***
ПОЛОВИНА

Шість яблук дав Мишку старий сусід:
- Про брата свого меншого згадай.
Поділиш разом з ним якраз усі.
Малому половину чесно дай.
- Невже лічить не вмієш, хлопче, ти?
Чому віддав йому лиш тільки два?
- Чого ж не вмію. Це просте з простих.
То брат іще не знає рахувать.
***
ГАРНЕ ІМ’Я

Мама й тато кличуть ввечір донечку Марічку:
- Як, порадь, мала, назвати нам твою сестричку?
Та мовчить. Мовляв, не знаю. Іра, Галя, Люда?
Мама ж каже: - Може, доню, хай Даринка буде?
Враз сумна Марічка стала. Ледь не плаче, бідна.
Мати бачить це й питає: - Що з тобою, рідна?
- Хочу теж ім’я смачненьке. Як вона, так само!
Ви чому її назвали МАНДАРИНКА, мамо.
***



ТО ВСЕ МАМА

Батько Грицю дав цукерку,
вирішив спитати:
- Скільки буде, ну ж бо, синку,
два до двох додати?
Скрививсь той, мовляв дитину
мучите даремно.
Думав трохи. Врешті каже:
- Буде шість, напевно.
Батько вчув: - Та ні. Невірно.
Глянь сюди - но ліпше.
Ти рахуй на пальцях, синку.
Ніби ж знав раніше.
Гриць поморщив трохи лоба.
Глипнув сам на татка:
- Ну, тоді, напевно, менше.
Значить, п’ять, і крапка!
В батька вже нема терпіння:
- Думай, хлопче, думай!
Звідки п’ять оте взялося?
Що ото за сума?
- Знаю, знаю. Що чотири.
Не нервуйся, тату.
Мама каже, що потрібно
часом схитрувати.
Гриць зітхнув. Розвів руками:
- Я не винуватий!
То все мама. Вчить постійно:
треба торгуватись!
***
КЕНГУРУ

Доня Ніна спать не хоче,
кличе раптом тата.
Щось веселе вмить згадала.
Стала враз шептати:
Каже: - Татку, підкажи-но.
Ти ж бо знаєш більше.
Кенгуру – то, він, напевно?
Чи вона, скоріше?
Батько став очима кліпать.
Що воно й до чого?
- Я признаюсь, скажу чесно,
сам не знаю цього.
- Що тут думать? Дуже просто!
– враз регоче Нінка. –
Носить сумочку постійно, -
значить, точно жінка!
***
НЕ СМИКАВ

Купа літ пройшло, як хлопці в світ пішли зі школи,
Дійсно є чого згадати в Славка і Миколи.
- Я любив лише перерви. М’яч ганяти дико.
Надю й Іру теж любив. За «хвостик» часто смикав.
Славко хитро тут всміхнувся. Враз примружив очі:
- Ти ж , Миколо, теж їх «скубав», чи сказать не хочеш?
- В мене досвід був хороший,- все ж признавсь Микола,-
Я дівчат за «хвіст» не смикав, вір не вір, ніколи.
Був малим,- «обпікся» раз,- півдня в очах рябило.
Просто так, на спір посмикав я за хвіст кобилу.
***
ДОБРА ДИТИНА

Йдуть додому вже під вечір
тато й донька Іра:
- Важко бути нам в садочку,-
та зітхає щира-
Я весь день тебе чекала.
Щось спитать хотіла.
Може, зробим ми з тобою,
татку, добре діло?
Враз мала спинилась Іра,
шепче щось татусю:
- Хочу кілька гривень дати
бідній он бабусі.
- Ох, яка ж ти в мене, доню,
добра і мудренька!
Тільки я чомусь не бачу,
де ота старенька?
- Там, за тим будинком, тату,-
каже рада Іра,-
Коло неї скриня повна
ескімо й пломбіра.
***



ПРО МОЗОК

Син питає ввечір маму: — Що таке той мозок?
Нині вчитель наш казала: в ньому, діти, розум.
Мати очі в серіал: — Та ти чого вчепився?
Краще, йди он, книжку в зуби. Хоч до ранку вчися.
Син питає те ж у тата. Той всміхнувсь: — Дрібниці.
Вічно в тебе в голові усякі там дурниці!
Той до мами знов іде. Спитаю все ж востаннє.
Дуже мучить чомусь зараз кляте те питання.
Мати зла як з кухні «гримне», ніби канонада.
Ледве той спитав про мозок. Сам уже не радий.
- Слухай, синку, совість маєш? — та кричить сердита.
- В мене іншим голова, скажу тобі, забита …
***
ЧИ КОРОВА СИТА?

В селі у бабці влітку був тепер малий Тарас.
Погнав корову пасти якось хлопець перший раз.
Сказала бабця Галя:- Ти, малий,тепер гляди,
Щоб було в неї досить смачненької їди.
Щоб де у рів не впала. В ліс густий не йшла.
Під наглядом надійним в тебе там була.
Півдня під диким сонцем наш Тарас корову пас.
В обід схотів до бабці, щоб поїсти і поспать.
- Та, певно, досить пасти?- старших хлопців він спитав.-
Коли вже буде сита врешті-решт корова та?
- Дивися на корову,- вчив сусіда хлопчака,-
Як роги стануть білі,- значить, повна молока.
***
НА ОКО

Зранку дід закривсь на кухні. Там іде наука.
Взявся вчити куховарить рідного онука.
Мусить хлопець щось навчитись змалку безперечно,
Нині сам Ігорко робить перший раз яєчню.
- Розігрій пательню добре, сала кинь чи смальцю,
Трохи кільцями цибульки. Потім, звісно, яйця.
Можна ще ковбаски, спецій. Але то морока.
Потім, хлопче, для порядку солі кинь на око.
Дід кудись на хвильку зник. Напевне, мав потребу.
Ігор того лиш чекав,- усе зробив, як треба.
Через мить у кухні крик, ґвалт і навіть сварка.
Дід червоний, як буряк, Ігорка взяв за шкварки.
Враз прибігли бабця й мати. Ігор миттю з хати.
Дід Петро реве, як звір. Ще й став ремнем махати.
- Що ви крик такий підняли? Ніби подуріли.
Певно, в нього та яєчня все – таки згоріла.
- Доню, каже, вір не вір,- таке утнув Ігорко!
Той додумавсь солі бехнуть прямо діду в око.
***
ЗБУЛАСЯ МРІЯ

Через тридцять довгих літ зібрався випуск школи.
Дехто з них за ті роки отут не був ніколи.
Хто сміється, хтось пліткує. Сіли їсти, пити.
Іншим їсти не давай,- а дай наговоритись.
- Хай про себе кожен скаже! — просить всіх Марія,-
Може, все ж у вас збулась хоча б маленька мрія?
Встав Петро, що «славу» мав нахаби й ловеласа:
- В мене мрія, чесно скажу, все-таки збулася.
Тато мій ремнем лякав: вчитись будеш,сину?
Потім став за кожну «двійку» смикать за чуприну.
Ох, який же був я злий тоді на свого тата.
Кожен вечір тільки й мріяв … зовсім лисим стати.
***
БАТЬКУ СКАЖУ

Дід Павло в садку застав маленького злодюжку,
Ледве той устиг залізти на стареньку грушку.
Дід добряче придивився — то ж хлопчак сусіда:
- Як тобі, малий, не сором красти груші в діда?
Я впізнав тебе, злодюго. Врешті, сину вражий.
Швидко, хлопче, скач додолу. Бо я батьку скажу.
Той догриз спокійно грушку. Глянув десь угору:
- Чуєш, тату, то про тебе дідо там говорить.
Злізь скоріше трохи нижче, бо не чути, тату.
Дід Павло тобі, напевне, хоче щось сказати.
***