ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Нові

ЛЮБІТЬ СВОЮ ВКРАЇНУ

В солодкім сні і наяву
Любіть всім серцем Україну,
Красу її вічно живу
І мову й пісню солов’їну.
Хай квітне сонях під вікном
І хай цвіте завжди калина,
Хай щастя прийде в кожен дім
До всіх людей на Україну.
***
УКРАЇНА

Україна – не просто слово,
Україна – це наша мова,
Україна – земля вкрита житом,
Що так сонячно небом зігріта,
Україна – сади, щедроти,
Україна – пісень дзвінкі ноти,
Україна – Дніпро грай-водою,
Україна – це ми із тобою,
Україна – це ти, Україна – це я,
Україна – це наша велика, сім’я!
***
ВОЛОШКОВА УКРАЇНА

Україно моя, вишиванко співуча,
Україно моя, розмаїттям квітуча,
Цвітінням садів, щебетанням в гаях,
Золотом – колосом, що у полях.
Там де волошки блакиттю сміються,
З сонечком жовтим за руки візьмуться,
Зіллються в родину – ці два кольори,
І так затріпочуть, немов прапори.
***



ДОЩИК ТА ПЕСИК

Дощ веселий став співати,
Усім краплі роздавати,
Впав на тин потім - на хату,
На собаку пелехату.
А собака: "Гав,- сваритись,-
Що, не можна зупинитись?
В мене шуба пелехата
Довго буде висихати.
Що мені тепер робити?
В гості сонечко просити,
Щоб пригріло під обід,
Висушило все, як слід?"
Дощ веселий посміхнувся:
"Ну, нарешті, ти проснувся,
А то - спиш, як носоріг,
Геть не миєш своїх ніг!
Будеш ти, тепер чистенький,
Як копійочка, новенький!
А я з хмаркою полину,
Дощ сипну на тополину."
***
ВЕДМЕДИК

Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався.
Аж тут бджілки налетіли,
"Дзик" ведмедя й полетіли.
Ведмідь чухає за вухом:
"Може, в мене щось зі слухом?
Чи з очима щось не так?
Вже і мед гіркий на смак!"
Засміялася ворона:
"В тебе гості були вдома,
А ти навіть їх не бачив,
-Кар-кар–кар,-ворона скаче,-
В тебе в лобі сидить жало,
А тобі все меду мало."
Ведмідь встав, перекотився
І на бджілок розгнівився,
А ворона: "Не годиться,
Треба з друзями ділиться,
Ти - комусь, тобі дадуть,
Тільки так друзі живуть!"
***
Дарунки Миколая

Хоч і клопотів багато,
Але я не запізнюсь,
До малечі на санчатах
Швидко, швидко доберусь.
Під подушечку гарненькі
Я гостинці покладу,
І тихесенько - тихенько,
Щоб ніхто не чув, піду.
***
Миколай

Миколай по світу ходить,
До малят в гості заходить,
Роздає усім гостинці,
Що сховались у торбинці.
Ось цукерки, ось пенал,
Апельсини і журнал.
Ні про кого не забув
До усіх вночі прибув.
***



НОВИЙ РІК

От і дочекались – бій гучний,
Де годинник розбиває тишу,
Світе мій, таємно мовчазний,
Я багато ще казок тобі напишу.
В новорічну ніч прийду з пером,
Сяду біля вогників ялинки,
Побажаю всім здоров’я із добром,
Заплету слова всі в намистинки.
Розкажу, як зорі падали в сніги,
Чисті, білі, срібно-перкалеві,
Як чекали люди всі зими,
Щоб годинник в рік новий відкрив нам двері.
***
ЗИМОВА ПОДОРОЖ

Сніг летів, мов із відра,
Бо прийшла його пора.
Де росли малі ялинки -
Повиростали хатинки.
А кущі, що нахилились,
Кожухами біло вкрились.
Де дуби спали старі -
Сидять шапки хутряні.
Йшов цим лісом дід Мороз
І собі подумав: "Ось,
Хто красу таку створив,
В кого так багато сил,
В кого одягу багато,
Щоб усе це прикрашати!"
Сніг почув усе, крадеться
І до діда вже тягнеться,
Притрусив його кожух
Знизу аж до самих вух.
І пита: "Куди прямуєш?
А чи добре мене чуєш,
А чи бачиш, як літаю,
Чи тобі не заважаю?"
Дід Мороз лиш посміхнувся
Зупинився, повернувся:
"Це твої такі дари -
Сніжно–білі килими.
Ти мені не заважаєш,
Дуже гарно засіваєш,
Та нема мені часу
Розмовляти досхочу.
Поспішаю до звірят,
Всіх зі святом привітать,
Поспішаю, прощавай!"
"Я з тобою, зачекай!"
"Коли твоя така ласка,
То пішли разом, будь ласка,
Закекалися звірята -
Без дарунків нема свята!"
Дід Мороз іде вперед
Сніг викручує намет.
Ліс - мов казка біла-біла,
Що із тундри прилетіла.
Хто це? Хто? Залупотіла
І на дерево присіла
Потім швидко на лужок
Простелила кожушок.
Витанцьовує гопак
І туди, і сяк, і так!
І на місці не сидиться,
Завива і веселиться.
Дивувались дід і сніг:
"Хто ти, що летиш до ніг?
Не сидиш, а метушишся.
Вже присядь і покажися!"
"Ха-ха-ха, ви не впізнали!
Завірюха - мене звали!
Звали так усі роки
Сніг я сію залюбки!
А куди це ви зібрались?
Так усі налаштувались!"
"Ми на свято поспішаєм,
Часу мало, не встигаєм!"
"Можна я піду із вами?
Сніг засію долинами,
Покружляю, посміюся,
І до вас всіх повернуся!"
Втрьох швиденько поспішають,
Хтось іти їм заважає,
Не пускає, дме, сопе,
Свище голосно,гуде!
Хто це в лісі походжає,
Сніг із дерева скидає,
Хилить гілля на боки,
І згортає у жмутки?
Всі одразу здивувались,
Між собою оглядались:
Хто це свище без зупину
Віє холодом у спину?
"Не лякайтеся мене!
Вітер дужий я, що дме!
В лісі часто я буваю,
Кожне дерево впізнаю!
Кожен кущ і кожну гілку!
З ними свищу у сопілку!
Поспішайте, я - за вами
З новорічними піснями!"
Вже багато їх зібралось,
Кожне чимось вихвалялось.
Непомітили в долині,
Як в пухнастій кожушині
Йшла навшпиньочках зима -
Біла, сніжна, чарівна!
До ялинки йшла, ступала,
Всіх звіряток привітала.
А де дід Мороз? Немає?
Що він в лісі ще блукає?
Погукаємо, звірята!
Дід Мороз! Скоріш на свято!
Ми тебе вже зачекались,
На морозі настрибались!
Тож гостинно йди до нас,
Новий рік стрічати час!
***
Зайчик

Довгоногий боягуз
в сніг наметовий загруз.
І туди він, і сюди
витанцьовував сліди!
Раптом з дерева сорока
засміялась, білобока:
"Ха-ха-ха!!! Оце зима
снігом зайця замела!"
Та вухатий не здавався:
як він міг - так й вибирався,
лапки грів,
сніжком втирався,
у наметі не остався.
А в глухий зимовий ліс -
там, де сніг під самий ніс,
заєць нишком пробирався,
під ялину заховався,
весь тремтить і дребежить,
весь замерз і не біжить.
Мороз лютий розгнівився:
"Ти чого туди зашився?
Там в ярузі, де осини
мерзлі яблука й морквини!"
Як почув заєць - зірвався,
тільки й слід його зостався...


* * *

Взимку - як годиться -
Сонячна лисиця
Завітала у курник,
Зняла галас там і крик.
Курочку вона хотіла
Прихопити, вже й зраділа,
А тут півник: "Ти куди?
Ти чого прийшла сюди?
Забирайся, бо як скочу,
Будуть бідні твої очі!
Візьму хвіст на комірець,
Тут буде тобі кінець!"
Дременула лиска в ліс
Не показує вже й ніс.
Півник голосно співав,
Як він лиску налякав.

* * *

Хто це шапку нав'язав
Із шовкових білих трав,
Так і хочеться зайти
Щось для себе там знайти.
Це на зайця трохи схоже,
Це на срібну огорожу,
Та це ж казка чарівна
А майстриня хто? - Зима.

* * *

Коли сніг пухнастий
Землю вигріває,
Сірий вовк голодний
Щось собі шукає.
За кущем великим
Бачить чиїсь вуха:
Думав, там його обід -
Спить там завірюха.
***
Лютий

Третій місяць зими - лютий,
Найсуворіший за всіх!
Річка, став у лід закуті,
Як з відра ще сипле сніг.
Хоч і сонце закрадеться
До маленького вікна,
Місяць лютий не здається,
Бо на дворі ще зима.

* * *

Хурделиця біла
З вітром прилетіла,
Все засипала сніжком -
Білим, теплим кожушком.
***
Січень

Всі мене чудово знають,
Мене січнем називають.
Сію білий я сніжок
На поля, сади, лужок.
Прикрашаю я будинки,
В'яжу срібні павутинки.
Моя матінка–зима -
Біла казка снігова.
***