ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Нові

ЛЮБІТЬ СВОЮ ВКРАЇНУ

В солодкім сні і наяву
Любіть всім серцем Україну,
Красу її вічно живу
І мову й пісню солов’їну.
Хай квітне сонях під вікном
І хай цвіте завжди калина,
Хай щастя прийде в кожен дім
До всіх людей на Україну.
***
УКРАЇНА

Україна – не просто слово,
Україна – це наша мова,
Україна – земля вкрита житом,
Що так сонячно небом зігріта,
Україна – сади, щедроти,
Україна – пісень дзвінкі ноти,
Україна – Дніпро грай-водою,
Україна – це ми із тобою,
Україна – це ти, Україна – це я,
Україна – це наша велика, сім’я!
***
ВОЛОШКОВА УКРАЇНА

Україно моя, вишиванко співуча,
Україно моя, розмаїттям квітуча,
Цвітінням садів, щебетанням в гаях,
Золотом – колосом, що у полях.
Там де волошки блакиттю сміються,
З сонечком жовтим за руки візьмуться,
Зіллються в родину – ці два кольори,
І так затріпочуть, немов прапори.
***



ДОЩИК ТА ПЕСИК

Дощ веселий став співати,
Усім краплі роздавати,
Впав на тин потім - на хату,
На собаку пелехату.
А собака: "Гав,- сваритись,-
Що, не можна зупинитись?
В мене шуба пелехата
Довго буде висихати.
Що мені тепер робити?
В гості сонечко просити,
Щоб пригріло під обід,
Висушило все, як слід?"
Дощ веселий посміхнувся:
"Ну, нарешті, ти проснувся,
А то - спиш, як носоріг,
Геть не миєш своїх ніг!
Будеш ти, тепер чистенький,
Як копійочка, новенький!
А я з хмаркою полину,
Дощ сипну на тополину."
***
ВЕДМЕДИК

Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався.
Аж тут бджілки налетіли,
"Дзик" ведмедя й полетіли.
Ведмідь чухає за вухом:
"Може, в мене щось зі слухом?
Чи з очима щось не так?
Вже і мед гіркий на смак!"
Засміялася ворона:
"В тебе гості були вдома,
А ти навіть їх не бачив,
-Кар-кар–кар,-ворона скаче,-
В тебе в лобі сидить жало,
А тобі все меду мало."
Ведмідь встав, перекотився
І на бджілок розгнівився,
А ворона: "Не годиться,
Треба з друзями ділиться,
Ти - комусь, тобі дадуть,
Тільки так друзі живуть!"
***
Дарунки Миколая

Хоч і клопотів багато,
Але я не запізнюсь,
До малечі на санчатах
Швидко, швидко доберусь.
Під подушечку гарненькі
Я гостинці покладу,
І тихесенько - тихенько,
Щоб ніхто не чув, піду.
***
Миколай

Миколай по світу ходить,
До малят в гості заходить,
Роздає усім гостинці,
Що сховались у торбинці.
Ось цукерки, ось пенал,
Апельсини і журнал.
Ні про кого не забув
До усіх вночі прибув.
***



НОВИЙ РІК

От і дочекались – бій гучний,
Де годинник розбиває тишу,
Світе мій, таємно мовчазний,
Я багато ще казок тобі напишу.
В новорічну ніч прийду з пером,
Сяду біля вогників ялинки,
Побажаю всім здоров’я із добром,
Заплету слова всі в намистинки.
Розкажу, як зорі падали в сніги,
Чисті, білі, срібно-перкалеві,
Як чекали люди всі зими,
Щоб годинник в рік новий відкрив нам двері.
***
ЗИМОВА ПОДОРОЖ

Сніг летів, мов із відра,
Бо прийшла його пора.
Де росли малі ялинки -
Повиростали хатинки.
А кущі, що нахилились,
Кожухами біло вкрились.
Де дуби спали старі -
Сидять шапки хутряні.
Йшов цим лісом дід Мороз
І собі подумав: "Ось,
Хто красу таку створив,
В кого так багато сил,
В кого одягу багато,
Щоб усе це прикрашати!"
Сніг почув усе, крадеться
І до діда вже тягнеться,
Притрусив його кожух
Знизу аж до самих вух.
І пита: "Куди прямуєш?
А чи добре мене чуєш,
А чи бачиш, як літаю,
Чи тобі не заважаю?"
Дід Мороз лиш посміхнувся
Зупинився, повернувся:
"Це твої такі дари -
Сніжно–білі килими.
Ти мені не заважаєш,
Дуже гарно засіваєш,
Та нема мені часу
Розмовляти досхочу.
Поспішаю до звірят,
Всіх зі святом привітать,
Поспішаю, прощавай!"
"Я з тобою, зачекай!"
"Коли твоя така ласка,
То пішли разом, будь ласка,
Закекалися звірята -
Без дарунків нема свята!"
Дід Мороз іде вперед
Сніг викручує намет.
Ліс - мов казка біла-біла,
Що із тундри прилетіла.
Хто це? Хто? Залупотіла
І на дерево присіла
Потім швидко на лужок
Простелила кожушок.
Витанцьовує гопак
І туди, і сяк, і так!
І на місці не сидиться,
Завива і веселиться.
Дивувались дід і сніг:
"Хто ти, що летиш до ніг?
Не сидиш, а метушишся.
Вже присядь і покажися!"
"Ха-ха-ха, ви не впізнали!
Завірюха - мене звали!
Звали так усі роки
Сніг я сію залюбки!
А куди це ви зібрались?
Так усі налаштувались!"
"Ми на свято поспішаєм,
Часу мало, не встигаєм!"
"Можна я піду із вами?
Сніг засію долинами,
Покружляю, посміюся,
І до вас всіх повернуся!"
Втрьох швиденько поспішають,
Хтось іти їм заважає,
Не пускає, дме, сопе,
Свище голосно,гуде!
Хто це в лісі походжає,
Сніг із дерева скидає,
Хилить гілля на боки,
І згортає у жмутки?
Всі одразу здивувались,
Між собою оглядались:
Хто це свище без зупину
Віє холодом у спину?
"Не лякайтеся мене!
Вітер дужий я, що дме!
В лісі часто я буваю,
Кожне дерево впізнаю!
Кожен кущ і кожну гілку!
З ними свищу у сопілку!
Поспішайте, я - за вами
З новорічними піснями!"
Вже багато їх зібралось,
Кожне чимось вихвалялось.
Непомітили в долині,
Як в пухнастій кожушині
Йшла навшпиньочках зима -
Біла, сніжна, чарівна!
До ялинки йшла, ступала,
Всіх звіряток привітала.
А де дід Мороз? Немає?
Що він в лісі ще блукає?
Погукаємо, звірята!
Дід Мороз! Скоріш на свято!
Ми тебе вже зачекались,
На морозі настрибались!
Тож гостинно йди до нас,
Новий рік стрічати час!
***
Зайчик

Довгоногий боягуз
в сніг наметовий загруз.
І туди він, і сюди
витанцьовував сліди!
Раптом з дерева сорока
засміялась, білобока:
"Ха-ха-ха!!! Оце зима
снігом зайця замела!"
Та вухатий не здавався:
як він міг - так й вибирався,
лапки грів,
сніжком втирався,
у наметі не остався.
А в глухий зимовий ліс -
там, де сніг під самий ніс,
заєць нишком пробирався,
під ялину заховався,
весь тремтить і дребежить,
весь замерз і не біжить.
Мороз лютий розгнівився:
"Ти чого туди зашився?
Там в ярузі, де осини
мерзлі яблука й морквини!"
Як почув заєць - зірвався,
тільки й слід його зостався...


* * *

Взимку - як годиться -
Сонячна лисиця
Завітала у курник,
Зняла галас там і крик.
Курочку вона хотіла
Прихопити, вже й зраділа,
А тут півник: "Ти куди?
Ти чого прийшла сюди?
Забирайся, бо як скочу,
Будуть бідні твої очі!
Візьму хвіст на комірець,
Тут буде тобі кінець!"
Дременула лиска в ліс
Не показує вже й ніс.
Півник голосно співав,
Як він лиску налякав.

* * *

Хто це шапку нав'язав
Із шовкових білих трав,
Так і хочеться зайти
Щось для себе там знайти.
Це на зайця трохи схоже,
Це на срібну огорожу,
Та це ж казка чарівна
А майстриня хто? - Зима.

* * *

Коли сніг пухнастий
Землю вигріває,
Сірий вовк голодний
Щось собі шукає.
За кущем великим
Бачить чиїсь вуха:
Думав, там його обід -
Спить там завірюха.
***
Лютий

Третій місяць зими - лютий,
Найсуворіший за всіх!
Річка, став у лід закуті,
Як з відра ще сипле сніг.
Хоч і сонце закрадеться
До маленького вікна,
Місяць лютий не здається,
Бо на дворі ще зима.

* * *

Хурделиця біла
З вітром прилетіла,
Все засипала сніжком -
Білим, теплим кожушком.
***
Січень

Всі мене чудово знають,
Мене січнем називають.
Сію білий я сніжок
На поля, сади, лужок.
Прикрашаю я будинки,
В'яжу срібні павутинки.
Моя матінка–зима -
Біла казка снігова.
***