ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Качан Анатолій

СОНЯШНИКИ

Уже важка, як олово,
Роса за перелазами,
А в соняшників голови
Косинками зав’язані.
Косинками барвистими
І маминою хусткою —
Щоб горобці-пройдисвіти
Насіння не полускали.
Стоять вони і граються
У піжмурки, як діти:
На вітрі колихаються,
Наосліп ловлять літо.
***
НОВОРІЧНА ПРИГОДА

В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
І говорить: «Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов...»
А мене бере сумнів чогось:
Хто насправді оцей Дід Мороз?
Може, він не із темних дібров,
А з бюро добрих послуг прийшов?
Дід Мороз ці думки відгадав,
Та "ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
І я інеєм білим обріс.
***
СОЛОДКИЙ СНІГ

Дід Мороз на ялинці
Роздавав нам гостинці.
А ми Діда Мороза
Частували морозивом.
Дід Мороз приховати
Здивування не міг:
— Вперше бачу, хлоп’ята,
Щоб солодким був сніг!
***
МОРОЗКО

Він для ворони
І снігурів
Калини грона
Підсолодив.
На вікнах квіти
Розмалював,
Щоб я за літом
Не сумував.
***
ЗАБІЛІЛИ СНІГИ

Ось і зима вже настала:
Там, де шуміли луги,
Там, де зозуля кувала,—
Знов забіліли сніги.
Сніг у полях, на дорозі,
Снігом укриті хати...
Як тепер Діду Морозу
Наше село віднайти?
Вранці до гаю стежинку
Нам протоптать довелось,
Щоб і до нас на ялинку
Теж завітав Дід Мороз.
***
КРИХТА ХЛІБА

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.
***
ЗЕМЛЕМІР

За зайцями через поле
Бігло перекотиполе,
А зайчат наздоганя
Пере-коти-поленя.
І зайчиха, й заєць-батько
Утікають без оглядки:
Задні ноги поспішають,
Аж передні обганяють.
А зайчата не злякались,
Зупинились, привітались:
— Здрастуйте, ви що за звір?
— Я не звір, а землемір!
Це я поле виміряю
Від села до небокраю,
Бо коли почнуть орати,
Важко буде виміряти.
***
ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ

Усе щільніше тулиться до Бугу
Поголена косою сіножать.
Просвічуються наскрізь лісосмуги —
Сорочі гнізда можна рахувать.
За річкою, під самим небокраєм,
Гуртує осінь тисячі шпаків.
Ці хмари птиць, що небо закривають,
Примножились отут серед степів.
Примножилось зерно і стало колосом,
Хлібиною на нашому столі.
Співають села пісню на три голоси,
Четвертий голос — в небі журавлі.
***
АВТОВОКЗАЛ

Чорніє ніч біля воріт
І дужче пахне липи цвіт.
Вже вікна гасить наш квартал,
Не спить лише автовокзал.
Немов на батьківський поріг,
Спішать сюди вогні доріг.
Везуть іздалеку вони
Книжки, цукерки, кавуни,
Із Криму — яблука смачні,
З Карпат — сопілки голосні.
Лунає раз у раз сигнал:
«Приймай гостей, автовокзал!»
***
МАЯК-РЕВУН

Устає туман з води,
Ловить судна в неводи.
Поховались береги —
Сивий морок навкруги.
Марно дивиться в туман
Сивий-сивий капітан,
Бо не видно з корабля,
Де земля.
«Гу-у-у!..— десь поруч загуло,
Аж морозом пройняло.—
Кораблі, пливіть сюди,
Я вас виручу з біди
І на тихому ходу
В нашу гавань заведу...
Гу-у-у!..»
Знає будь-який моряк:
Це в порту гуде маяк.
***
СТАРА ОСИКА

Корабельні сосни
Так тихо
На білому світі,
А листя осики тремтить:
Вона так намерзлась за зиму,
Що й літо
Не може її відігріть.
***
РУХОМІ КРАЄВИДИ

На очах подаленіли
Береги Дніпра.
Поїзд, вирвавшись на волю,
Швидкість набира.
А назустріч, а назустріч
Рушили степи,
І біжать навперегони
За вікном стовпи.
Ген, під самим небокраєм,
В буйних пшеницях
Пропливають білі села,
Мов на парусах.
Між зеленими хлібами
Голубіє став;
Може, то уламок неба
У долину впав?
Ці рухомі краєвиди,
Синя далина
Ніби чимось прив’язали
Нас біля вікна.
Прив’язали й залишили
З степом віч-на-віч...
Як в тунель, заходить поїзд
З гуркотом у ніч.
***