ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Качан Анатолій

СОНЯШНИКИ

Уже важка, як олово,
Роса за перелазами,
А в соняшників голови
Косинками зав’язані.
Косинками барвистими
І маминою хусткою —
Щоб горобці-пройдисвіти
Насіння не полускали.
Стоять вони і граються
У піжмурки, як діти:
На вітрі колихаються,
Наосліп ловлять літо.
***
НОВОРІЧНА ПРИГОДА

В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
І говорить: «Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов...»
А мене бере сумнів чогось:
Хто насправді оцей Дід Мороз?
Може, він не із темних дібров,
А з бюро добрих послуг прийшов?
Дід Мороз ці думки відгадав,
Та "ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
І я інеєм білим обріс.
***
СОЛОДКИЙ СНІГ

Дід Мороз на ялинці
Роздавав нам гостинці.
А ми Діда Мороза
Частували морозивом.
Дід Мороз приховати
Здивування не міг:
— Вперше бачу, хлоп’ята,
Щоб солодким був сніг!
***



МОРОЗКО

Він для ворони
І снігурів
Калини грона
Підсолодив.
На вікнах квіти
Розмалював,
Щоб я за літом
Не сумував.
***
ЗАБІЛІЛИ СНІГИ

Ось і зима вже настала:
Там, де шуміли луги,
Там, де зозуля кувала,—
Знов забіліли сніги.
Сніг у полях, на дорозі,
Снігом укриті хати...
Як тепер Діду Морозу
Наше село віднайти?
Вранці до гаю стежинку
Нам протоптать довелось,
Щоб і до нас на ялинку
Теж завітав Дід Мороз.
***
КРИХТА ХЛІБА

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці
І почав нарешті відчувать,
Що для когось крихта — це дрібниця,
А для пташки — жить чи замерзать.
***
ЗЕМЛЕМІР

За зайцями через поле
Бігло перекотиполе,
А зайчат наздоганя
Пере-коти-поленя.
І зайчиха, й заєць-батько
Утікають без оглядки:
Задні ноги поспішають,
Аж передні обганяють.
А зайчата не злякались,
Зупинились, привітались:
— Здрастуйте, ви що за звір?
— Я не звір, а землемір!
Це я поле виміряю
Від села до небокраю,
Бо коли почнуть орати,
Важко буде виміряти.
***



ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ

Усе щільніше тулиться до Бугу
Поголена косою сіножать.
Просвічуються наскрізь лісосмуги —
Сорочі гнізда можна рахувать.
За річкою, під самим небокраєм,
Гуртує осінь тисячі шпаків.
Ці хмари птиць, що небо закривають,
Примножились отут серед степів.
Примножилось зерно і стало колосом,
Хлібиною на нашому столі.
Співають села пісню на три голоси,
Четвертий голос — в небі журавлі.
***
АВТОВОКЗАЛ

Чорніє ніч біля воріт
І дужче пахне липи цвіт.
Вже вікна гасить наш квартал,
Не спить лише автовокзал.
Немов на батьківський поріг,
Спішать сюди вогні доріг.
Везуть іздалеку вони
Книжки, цукерки, кавуни,
Із Криму — яблука смачні,
З Карпат — сопілки голосні.
Лунає раз у раз сигнал:
«Приймай гостей, автовокзал!»
***
МАЯК-РЕВУН

Устає туман з води,
Ловить судна в неводи.
Поховались береги —
Сивий морок навкруги.
Марно дивиться в туман
Сивий-сивий капітан,
Бо не видно з корабля,
Де земля.
«Гу-у-у!..— десь поруч загуло,
Аж морозом пройняло.—
Кораблі, пливіть сюди,
Я вас виручу з біди
І на тихому ходу
В нашу гавань заведу...
Гу-у-у!..»
Знає будь-який моряк:
Це в порту гуде маяк.
***
СТАРА ОСИКА

Корабельні сосни
Так тихо
На білому світі,
А листя осики тремтить:
Вона так намерзлась за зиму,
Що й літо
Не може її відігріть.
***
РУХОМІ КРАЄВИДИ

На очах подаленіли
Береги Дніпра.
Поїзд, вирвавшись на волю,
Швидкість набира.
А назустріч, а назустріч
Рушили степи,
І біжать навперегони
За вікном стовпи.
Ген, під самим небокраєм,
В буйних пшеницях
Пропливають білі села,
Мов на парусах.
Між зеленими хлібами
Голубіє став;
Може, то уламок неба
У долину впав?
Ці рухомі краєвиди,
Синя далина
Ніби чимось прив’язали
Нас біля вікна.
Прив’язали й залишили
З степом віч-на-віч...
Як в тунель, заходить поїзд
З гуркотом у ніч.
***