ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Сингаївський Микола

СОНЯШНИК

Впиваючи тепло густе
й живлющі соки,
отак наш соняшник росте,
мов день, високий.
Стоїть голівкою на схід,
росою вмитий.
А вже за гуркотом підвід
минає літо.

На грядці нашій народивсь —
у ріднім краї,
він тягнеться у синю вись —
і так зростає.
До всіх вітається здаля,
дрімає в тиші.
То рідна матінка-земля
його колише.
Він змалку, наче ти і я,
про сонце мріє.
Його зерняткова сім'я
для нас дозріє.
***
НЕСЕ ВЕСЕЛКА ВОДУ

Несе веселка воду —
від річки до городу,
від озера— до саду
на молоду розсаду.
Несе лугам і нивам,
і житнім переливам.
До саду-огороду
несе веселка воду,
вологу — всім жадану —
на грядку капустяну.
На моркву, на квасолю,
на кріп, на бараболю,
на мак, на полуниці —
то все для нас гостинці.
На гарбузи, на дині
та на барвінки сині,
на огірки, редиску
та на кущі любистку.
На соняхи розквітлі,
що мов сончата літні.
На ягоди порічки,
на виноградні стрічки.
Бо треба ж напоїти
і овочі, і квіти.

Несе веселка воду,—
віщує нам погоду,
і день квітує з нею
над рідною землею,
над нашим отчим краєм,
де сонце ми стрічаєм.
Несе веселка воду,
свою умивши вроду,
несе — не розливає,
всіх працювать навчає.
***
НАША ЛИСКА

В жолоб сіна я корові покладу,
а відро візьму — по воду піду.
До криниці сніг дорогу замів,
я дійшов, води набрати зумів.
Лиска їсть пахуче сіно, воду п'є -
молоко смачне, солодке дає.
А коли вона буває сумна,
то за мною вже скучає вона.
І тому я поспішаю завжди,—
принести їй знову сіна й води.
В неї губи, як травичка, м'які,
в неї очі — та розумні ж такі.
Розуміє Лиска слово моє
і себе завжди погладить дає.
***



ОСІННІ ДАРУНКИ

Наталочка -школярочка
вже ростом немала.
Вона цієї осені
у перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
щасливий день приніс
і яблука-антонівки,
і мідний цвіт беріз.
Навкруг сади пишалися
у зелені, в красі.
Школярка дарувала
свої гостинці всім.
Вона ішла веселою
по росяній землі.
І з нею привіталися
курлики-журавлі.
До неї посміхалися
дорослі й школярі.
Вона ж про них читала
в своєму букварі.
Про їхню дружбу щиру,
про школу, рідний дім
школярочка напише
у зошиті своїм.
***
ПІСНЯ ДЛЯ МАТЕРІ

Знову чисте сонце
наді мною.
Віє синій березень
весною.
Знов зі святом неньку
я вітаю,
щастя їй і радості
бажаю.
Мамо люба, мамо
наша рідна.
Вже до нас прийшла
весна погідна.
Я найкращі квіти
приготую,
бо матусі завжди їх
дарую.
Буду квіти рясно
висівати.
Буду пісню матері
співати.
Мамо рідна, мамо
наша мила,
це ж веснянка
нас бере на крила.
***
МИ ХЛІБОМ ЩАСЛИВІ

Серпень жнивує,
на поле скликає.
Всі його знають
у нашому краї.
З ним подружились
луки і ниви,
а ми з ним трудились —
і хлібом щасливі.
***
КАЛИНЧИНЕ ВІКОНЦЕ

У мене є віконце,
калина під вікном.
Вона, як рідна мати,
колише мене сном.

А вранці, як і сонце,
проснуся знову я.
Всміхається матуся,—
у цвіті вся земля.
І я, мов та калина,
люблю тепло і цвіт.
Калинчине віконце
вдивляється у світ
***



ДОБРА ЗЕРНИНА

Колосе пшеничний,
ти наш хліб одвічний.
З доброї зернини
ми тебе ростили.
Від землі щоднини
набиравсь ти сили.
Набирався соків,
сонцем наливався.
Повний та високий —
народивсь і вдався.
Колосе багатий,
з доброї зернини.
Це від тебе, брате,
хліб для Батьківщини.
***
НА МОРІ, НА ВОЗІ

Водою та бродом,
та все перевозом —
я їхав по морю
драбинчастим возом.
Вперед подивився,
назад оглянувся,
а вже — серед моря,
коли — і незчувся.
Сухий весь по вуха,
а риба — в кишені,
а віз — під водою,
а раки — у жмені.
***
ВЕСЕЛКА НА СНІГУ

А сонце на морозі
проміння роздає,
і снігом кольоровим
повсюди виграє.
А дітвора сміється,
і чути — ох та ах:
— Та це ж веселка грає
узимку на снігах.
Не сніг — барвисте диво,
чи веселкова гра.
Вигукує до неї
щаслива дітвора.
І жаль, хто не побачив,
що квітне, як жива,—
привітна, дивоцвітна
веселка снігова.
***
СНІГОВІ ІСКРИ

Сіє-віє в полі сніг,
до села шука доріг.
У високій кучугурі
холод злякано заліг.

Невгамовна дітвора
холод вигнала з двора.
Навіть стужа утікає,
як почнеться їхня гра.
Вийшли діти за село,—
скільки снігу намело!
На санчата дружно сіли
ох, і весело було.
То зима зібрала всіх,
не стихав довкола сміх.
І від радощів дитячих
іскрами світився сніг.
***
ОБІД ДЛЯ СНІГУРА

Насипала зима снігу
на дороги, на лани.
Ходить снігур без обіду,—
ще змарніє до весни.

Я зерна йому виношу,
сиплю в кошик під вікном.
Він радіє і порошу
вмить розвихрює крилом.
Чом тепер йому журиться,
що скриплять морозом дні...
На плече сідає птиця,—
щиро дякує мені.
***