ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Яковенко Яна

Про писанки

Ми сьогодні рано встали,
Різні фарби готували:
Із цибулі, із кори,
З ягід, квітів і трави.

У курей рябеньких
Яєчка біленькі
Обережно збирали,
Повні кошики набрали.

Чисто в хаті прибирали,
Рушниками прикрашали,
Умивалися на ґанку,
Одягали вишиванку.

Що це, що за метушня?
Вся зібралася рідня:
Дід, бабуся, мама, тато -
Писаночки малювати.

Всі беремося до діла:
Ось червона, щоб раділи,
Щоб росли як із води -
Синю фарбу набери.

Жовта фарба на врожай,
А зелена-то життя.
Буду писанку котити,
Щастя-долю ворожити

Вийди-вийди сонечко
На дідове полечко
Травонько-муравонько, зеленись,
Золотому сонечку поклонись.

Лийся-лийся дощику,
З чарівного горщику.
Розцвітайте, ружі-маки,
Щоби щастя-долю мати.
***
Поле прокидається

Поле прокидається
Росами вмивається,
Стука тепле сонечко
Людям у віконечко.

Білосніжний рушничок
Вже чекає ниточок.
Їх веселка дарувала,
В різний колір фарбувала.

Вишивають пальчики
По самому крайчику:
Оживають в світі
Дивовижні квіти,

Ягідки в садочку,
І вода в ставочку,
І травичка у степах,
І дерева у лісах.
***
Вишиванка

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.

Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.
***



ГЕЙ, КОЗАЧЕ - КОЗАЧЕНЬКО

Гей, козаче – козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!

Як козак засміється –
Ворог з остраху трясеться,
Як козак заспіває –
Вороги чимдуж тікають!

Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!

А душі тільки й треба –
Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим не лукавий.

Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Там чи смерть, чи життя -
Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!
***
КОЗАЦЬКА РОЗМИНКА

Раз - два - голова,
Щоб трималася на в’язах
Ми тренуємо всі м’язи
Три - чотири, руки в ділі -
Раз кулак, два кулак -
Бий сильніше, козак.
Щоб триматись на коні,
Треба ноги нам міцні,
Сильні ноги, дужі ноги -
Не злякаються дороги.
Підемо разом в присядку -
Це найкраща нам зарядка.
***
КОЗАЦЬКА МИРИЛКА

Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.
***
ПРО КОЗАКІВ

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Не буде ворогу пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
***



Є У МАМИ ХВОСТИК

Є у мами хвостик –
Хвостик-Малоростик.
Пустотливий, наче в киці,
Вигляда із-за спідниці.
Хоче мама прибирати –
Хвостик –слідом по кімнаті.
Сяде мама на хвилину –
Моститься він на коліна.
Як обід готують в кухні –
Лізе носиком у кухлик;
А коли лягають спати –
Любить хвостик поспівати.
Мама хвостик дуже любить,
Його хвалить і голубить.
І ніхто у цілім світі
Їх не зможе розлучити.
Ой, дитиночко

Ой, дитино-дитиночко,
З чим тебе у світ пустити?
Підеш скоро шляхом битим
Через роки, через рочки.
Ой, дитиночко-дитятко,
Ще тримаєшся спідниці,
Та щось глибше за криницю
Вже вселилось в оченята.
Довгі ночі материнські —
Переспівано багато...
Чи зросте в тобі багаттям
Чистий вогник український?
Як тобі у душу дати,
Що під серцем я зростила?
І тобі, щоб те боліло,
Що печалить твою матір.
Ой, дитиночко-дитино,
Розговілися вітри.
Знаю: мусиш Ти піти,
І тебе ніхто не спинить...
***
МАТЕРИНСЬКЕ

У мене груди, повні молока,
Сосок рожевий щедро стікає білим,
І радості й жалі вбирає усім тілом
Моє мале продовження в віках.
Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
І мріється, що я не просто мати,
Я Україна, з вічності соском.
***
МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.

Розв'яжеться ниточка –
Наче рілля чорна.
Пізнає дитиночка
Прадідівські корені.

Розв'яжеться ниточка –
Червона кровинка –
Козацькі заграви
Побачить дитинка.

Носи, доню, льолечку
Без гонору й пихи,
Я сюди зашила
Слово проти лиха.

Носи, доню, льолечку,
Тримай прямо спину,
Бо тобі Вкраїноньку
Піднімать, дитино...
***
Ой, заграло Чорне море
Ой, заграло Чорне море,
Хвилечка висока.
Пролітав над Чорним морем
Яснокрилий Сокіл.

А на правому крилі -
Божа паска на столі.
А на лівому крилечку -
Богом писане яєчко.

Ой, упала Божа Паска
Із крила ясного -
Народився білий світ
Із моря Чорного.

Ой, упало ще яєчко -
Світом покотилося.
А що Бог намалював -
З нього народилося.
***
Про писанки
Ми сьогодні рано встали,
Різні фарби готували:
Із цибулі, із кори,
З ягід, квітів і трави.

У курей рябеньких
Яєчка біленькі
Обережно збирали,
Повні кошики набрали.

Чисто в хаті прибирали,
Рушниками прикрашали,
Умивалися на ґанку,
Одягали вишиванку.

Що це, що за метушня?
Вся зібралася рідня:
Дід, бабуся, мама, тато -
Писаночки малювати.

Всі беремося до діла:
Ось червона, щоб раділи,
Щоб росли як із води -
Синю фару набери.

Жовта фарба на врожай,
А зелена - то життя.
Буду писанку котити,
Щастя-долю ворожити.

Вийди-вийди, сонечко,
На дідове полечко.
Травонько-муравонько, зеленись,
Золотому сонечку поклонись.

Лийся-лийся дощику,
З чарівного горщику.
Розцвітайте, ружі-маки,
Щоби щастя-долю мати.

***