Сергій Рачинець - Вірші.

Усього 3274 віршів

Рачинець Сергій

ПАМ’ЯТІ ШЕВЧЕНКА Народе мій, що встав з колін І сяєш іменем Тараса, Я чую голос твій, як дзвін, Що непідвладний волі часу. Він лине, лине в далину, Квітує сонячно, мов колос, Я в ньому серцем спалахнув, Щоби і мій почув ти голос, В якому віра і любов, Жива надія родоводу І наш всесильний вічний Бог, Що дарував тобі свободу.
***
З Господом Богом З Господом Богом люди — добріші Серцем — тепліші у час безнадії. Словом лікують душі, що — грішні, І не залишать нікого в біді. З Господом Богом сонця — по вінця, Навіть тоді, коли — хмарно бува. Часто схиляю радо колінця І промовляю молитви слова. О Всемогутній, Боже єдиний! Голос мій тихий почуй із небес. Хочу, щоб нині кожна людина Знала і славила тільки Тебе. Тільки з Тобою будем добріші, Серцем до серця дорогу знайдем. Світ збережемо, і досі ще грішний, Словом Твоїм, що запалює день.
***
Зіронько, зіронько… Зіронько, зіронько, де ти була? Не заблукала в небі бува? Ледь дочекався тебе угорі, Бачиш, вже й вечір в моєму дворі. Росами, росами срібно дзвенить, Аж соловейко затихнув на мить. Скоро вечірня пора промине, Мама до хати покличе мене, Доки з тобою я тут постою, Ти розкажи мені казку свою. Але найбільше чого я б хотів — Знати про Того, Хто вмер на хресті В муках нелюдських, а потім воскрес, Нині з тобою у царстві небес.
***

Зоря зі Сходу Безліч зір у небі, Не злічити їх, Але ту, що треба, Я знайти не міг. Придивлявся довго — Тільки час втрачав, Все одно нічого Так не помічав. Де ж та зірка світла, Де ж вона, ота, Що звістила світу Про прихід Христа? Навіть астрономи Роблять безліч спроб — Цілять, як відомо, В небо телескоп. Крутять, переводять Так його, і так, Та зорю зі Сходу Не знайдуть ніяк. Всіх вона, напевно, Вабить з давніх пір, Кажуть, що у древніх Був гостріший зір. Бачили ж очима Зірку пастухи. Може, тут причина В тім, що є гріхи? Може, метод інший Спостережень став, Щоби знати більше Про Різдво Христа? До якого, схоже, Йшли, як до царя? Через Слово Боже Видна та зоря. Їй горіти довго В душах і серцях, До Христа живого Вказувати шлях.
***
Йду до школи Нині йду у перший клас — Як не помолитися? Допоможе мені Спас На «відмінно» вчитися. Щоб збагнути світ змогла — Справжнє Боже твориво, — Щоб душа моя цвіла Так, як небо зорями, Щоб, як яблунька в саду, Радістю світитися… Нині я до школи йду, — Хоч би не спізнитися.
***
Квіточка До себе ніжно квіточку тулю, Вона, здається, — із самого світла. О мій Ісусе, я Тебе люблю За це прекрасне диво серед літа. Нехай воно не згасне у очах, Я ним тепер по-справжньому радію. Хай грішний світ, що димом так пропах, Побачить в нім свого життя надію.
***
Колись я виросту… Так, є у кожного свій шлях. І я лечу, неначе птах, І дякую батькам за долю. Колись я виросту, колись Згадаю друзів, з ким я вчивсь, Учителів і рідну школу. Хай в небі сонце виграє, Наснагу жити нам дає, Добро творити у любові, Бо тільки з ним не згасне світ. Бо тільки батька заповіт Веде сьогодні нас до Бога. Тож хай веселим зріє день, На струни сонячні кладе Свою мелодію мажорну. Розквітне барвами земля — Всміхнешся ти, всміхнуся я, І світ, розбурханий, як море.
***

Мій Учитель Усіх, хто учить, — не злічити, — Таких ще стріну чи знайду. Ісус — найперший мій Учитель, — До Нього з радістю іду. Його наука варта того, Аби учитися по ній. Вона про те, як бути з Богом, Тобі й мені, тобі й мені. Як жити в мирі і в любові, Плекати зерна доброти, Зростати в мудрості Христовій, Свій шлях до Істини знайти.
***
Мамині очі В твої очах я бачу, нене, Усмішку теплу і тривогу, Молитву, зболену за мене, І за мою земну дорогу. В твоїх очах я бачу Вічність, Журбу розлуки неземної… І лячно так, і так незвично — Невже не стрінешся зі мною? В твоїх очах… А серце — б’ється… І хто його сьогодні втішить?.. Без тебе, мамо, світ, здається, Ще більше якось потьмянішав. О, я молитимусь за тебе — Посеред дня, посеред ночі, Аби і там колись, на небі, Твої живі побачить очі.
***
Мамина похвала Не впізнала мама Люду — Вся в роботі, хоч мала. Чисто вимила посуду, Хатні квіти підлила. Меблі всі протерла навіть — Ні пилиночки ніде… Стало мамі аж цікаво: — Ти когось у гості ждеш?.. І вже стримати несила, Радість — в Люди на устах: — Я сьогодні запросила Сина Божого, Христа! Хай зайде… Хіба — сторонній Наш Спаситель і Творець?.. І сказала мама: — Доню, Ти сьогодні — молодець!
***
Оберігаймо тата Нема без тата щастя на землі, Як і без мови не бува розмови. І доки світ цей грішний ще і злий, Оберігаймо тата у любові. Його шануймо! — Біблії слова. І будуть нас так люди шанувати. Тож хай у серці пісня жива І долинає аж до серця тата. Як Бог у небі — він у нас один, Як і одна в нас мати -Україна. Молімося до господа завжди, Щоб не було без тата ні родини.
***
Облітає листя Облітає листя — листопад… Йдуть дощі з холодними вітрами. Спорожнів, затих розлогий сад — Значить, вже й зима не за горами? За вікном коротші стали дні, Вечорами довгими до ночі Бабця знов розказує мені Про Христа, Якого стріти хочу.
***