Сергій Рачинець - Вірші.

Усього 3274 віршів

Рачинець Сергій

ПАМ’ЯТІ ШЕВЧЕНКА

Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу.

Він лине, лине в далину,
Квітує сонячно, мов колос,
Я в ньому серцем спалахнув,
Щоби і мій почув ти голос,

В якому віра і любов,
Жива надія родоводу
І наш всесильний вічний Бог,
Що дарував тобі свободу.

***

З Господом Богом

З Господом Богом люди — добріші
Серцем — тепліші у час безнадії.
Словом лікують душі, що — грішні,
І не залишать нікого в біді.
З Господом Богом сонця — по вінця,
Навіть тоді, коли — хмарно бува.
Часто схиляю радо колінця
І промовляю молитви слова.
О Всемогутній, Боже єдиний!
Голос мій тихий почуй із небес.
Хочу, щоб нині кожна людина
Знала і славила тільки Тебе.
Тільки з Тобою будем добріші,
Серцем до серця дорогу знайдем.
Світ збережемо, і досі ще грішний,
Словом Твоїм, що запалює день.

***

Зіронько, зіронько…

Зіронько, зіронько, де ти була?
Не заблукала в небі бува?
Ледь дочекався тебе угорі,
Бачиш, вже й вечір в моєму дворі.
Росами, росами срібно дзвенить,
Аж соловейко затихнув на мить.
Скоро вечірня пора промине,
Мама до хати покличе мене,
Доки з тобою я тут постою,
Ти розкажи мені казку свою.
Але найбільше чого я б хотів —
Знати про Того, Хто вмер на хресті
В муках нелюдських, а потім воскрес,
Нині з тобою у царстві небес.

***

Зоря зі Сходу

Безліч зір у небі,
Не злічити їх,
Але ту, що треба,
Я знайти не міг.
Придивлявся довго —
Тільки час втрачав,
Все одно нічого
Так не помічав.
Де ж та зірка світла,
Де ж вона, ота,
Що звістила світу
Про прихід Христа?
Навіть астрономи
Роблять безліч спроб —
Цілять, як відомо,
В небо телескоп.
Крутять, переводять
Так його, і так,
Та зорю зі Сходу
Не знайдуть ніяк.
Всіх вона, напевно,
Вабить з давніх пір,
Кажуть, що у древніх
Був гостріший зір.
Бачили ж очима
Зірку пастухи.
Може, тут причина
В тім, що є гріхи?
Може, метод інший
Спостережень став,
Щоби знати більше
Про Різдво Христа?
До якого, схоже,
Йшли, як до царя?
Через Слово Боже
Видна та зоря.
Їй горіти довго
В душах і серцях,
До Христа живого
Вказувати шлях.

***

Йду до школи

Нині йду у перший клас —
Як не помолитися?
Допоможе мені Спас
На «відмінно» вчитися.
Щоб збагнути світ змогла —
Справжнє Боже твориво, —
Щоб душа моя цвіла
Так, як небо зорями,
Щоб, як яблунька в саду,
Радістю світитися…
Нині я до школи йду, —
Хоч би не спізнитися.

***

Квіточка

До себе ніжно квіточку тулю,
Вона, здається, — із самого світла.
О мій Ісусе, я Тебе люблю
За це прекрасне диво серед літа.
Нехай воно не згасне у очах,
Я ним тепер по-справжньому радію.
Хай грішний світ, що димом так пропах,
Побачить в нім свого життя надію.

***

Колись я виросту…

Так, є у кожного свій шлях.
І я лечу, неначе птах,
І дякую батькам за долю.
Колись я виросту, колись
Згадаю друзів, з ким я вчивсь,
Учителів і рідну школу.
Хай в небі сонце виграє,
Наснагу жити нам дає,
Добро творити у любові,
Бо тільки з ним не згасне світ.
Бо тільки батька заповіт
Веде сьогодні нас до Бога.
Тож хай веселим зріє день,
На струни сонячні кладе
Свою мелодію мажорну.
Розквітне барвами земля —
Всміхнешся ти, всміхнуся я,
І світ, розбурханий, як море.

***

Мій Учитель

Усіх, хто учить, — не злічити, —
Таких ще стріну чи знайду.
Ісус — найперший мій Учитель, —
До Нього з радістю іду.
Його наука варта того,
Аби учитися по ній.
Вона про те, як бути з Богом,
Тобі й мені, тобі й мені.
Як жити в мирі і в любові,
Плекати зерна доброти,
Зростати в мудрості Христовій,
Свій шлях до Істини знайти.

***

Мамині очі

В твої очах я бачу, нене,
Усмішку теплу і тривогу,
Молитву, зболену за мене,
І за мою земну дорогу.
В твоїх очах я бачу Вічність,
Журбу розлуки неземної…
І лячно так, і так незвично —
Невже не стрінешся зі мною?
В твоїх очах… А серце — б’ється…
І хто його сьогодні втішить?..
Без тебе, мамо, світ, здається,
Ще більше якось потьмянішав.
О, я молитимусь за тебе —
Посеред дня, посеред ночі,
Аби і там колись, на небі,
Твої живі побачить очі.

***

Мамина похвала

Не впізнала мама Люду —
Вся в роботі, хоч мала.
Чисто вимила посуду,
Хатні квіти підлила.
Меблі всі протерла навіть —
Ні пилиночки ніде…
Стало мамі аж цікаво:
— Ти когось у гості ждеш?..
І вже стримати несила,
Радість — в Люди на устах:
— Я сьогодні запросила
Сина Божого, Христа!
Хай зайде… Хіба — сторонній
Наш Спаситель і Творець?..
І сказала мама: — Доню,
Ти сьогодні — молодець!

***

Оберігаймо тата

Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.
Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.
Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.

***

Облітає листя

Облітає листя — листопад…
Йдуть дощі з холодними вітрами.
Спорожнів, затих розлогий сад —
Значить, вже й зима не за горами?
За вікном коротші стали дні,
Вечорами довгими до ночі
Бабця знов розказує мені
Про Христа, Якого стріти хочу.

***