ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Рачинець Сергій

ПАМ’ЯТІ ШЕВЧЕНКА

Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу.

Він лине, лине в далину,
Квітує сонячно, мов колос,
Я в ньому серцем спалахнув,
Щоби і мій почув ти голос,

В якому віра і любов,
Жива надія родоводу
І наш всесильний вічний Бог,
Що дарував тобі свободу.
***
З Господом Богом

З Господом Богом люди — добріші
Серцем — тепліші у час безнадії.
Словом лікують душі, що — грішні,
І не залишать нікого в біді.
З Господом Богом сонця — по вінця,
Навіть тоді, коли — хмарно бува.
Часто схиляю радо колінця
І промовляю молитви слова.
О Всемогутній, Боже єдиний!
Голос мій тихий почуй із небес.
Хочу, щоб нині кожна людина
Знала і славила тільки Тебе.
Тільки з Тобою будем добріші,
Серцем до серця дорогу знайдем.
Світ збережемо, і досі ще грішний,
Словом Твоїм, що запалює день.
***
Зіронько, зіронько…

Зіронько, зіронько, де ти була?
Не заблукала в небі бува?
Ледь дочекався тебе угорі,
Бачиш, вже й вечір в моєму дворі.
Росами, росами срібно дзвенить,
Аж соловейко затихнув на мить.
Скоро вечірня пора промине,
Мама до хати покличе мене,
Доки з тобою я тут постою,
Ти розкажи мені казку свою.
Але найбільше чого я б хотів —
Знати про Того, Хто вмер на хресті
В муках нелюдських, а потім воскрес,
Нині з тобою у царстві небес.
***



Зоря зі Сходу

Безліч зір у небі,
Не злічити їх,
Але ту, що треба,
Я знайти не міг.
Придивлявся довго —
Тільки час втрачав,
Все одно нічого
Так не помічав.
Де ж та зірка світла,
Де ж вона, ота,
Що звістила світу
Про прихід Христа?
Навіть астрономи
Роблять безліч спроб —
Цілять, як відомо,
В небо телескоп.
Крутять, переводять
Так його, і так,
Та зорю зі Сходу
Не знайдуть ніяк.
Всіх вона, напевно,
Вабить з давніх пір,
Кажуть, що у древніх
Був гостріший зір.
Бачили ж очима
Зірку пастухи.
Може, тут причина
В тім, що є гріхи?
Може, метод інший
Спостережень став,
Щоби знати більше
Про Різдво Христа?
До якого, схоже,
Йшли, як до царя?
Через Слово Боже
Видна та зоря.
Їй горіти довго
В душах і серцях,
До Христа живого
Вказувати шлях.
***
Йду до школи

Нині йду у перший клас —
Як не помолитися?
Допоможе мені Спас
На «відмінно» вчитися.
Щоб збагнути світ змогла —
Справжнє Боже твориво, —
Щоб душа моя цвіла
Так, як небо зорями,
Щоб, як яблунька в саду,
Радістю світитися…
Нині я до школи йду, —
Хоч би не спізнитися.
***
Квіточка

До себе ніжно квіточку тулю,
Вона, здається, — із самого світла.
О мій Ісусе, я Тебе люблю
За це прекрасне диво серед літа.
Нехай воно не згасне у очах,
Я ним тепер по-справжньому радію.
Хай грішний світ, що димом так пропах,
Побачить в нім свого життя надію.
***
Колись я виросту…

Так, є у кожного свій шлях.
І я лечу, неначе птах,
І дякую батькам за долю.
Колись я виросту, колись
Згадаю друзів, з ким я вчивсь,
Учителів і рідну школу.
Хай в небі сонце виграє,
Наснагу жити нам дає,
Добро творити у любові,
Бо тільки з ним не згасне світ.
Бо тільки батька заповіт
Веде сьогодні нас до Бога.
Тож хай веселим зріє день,
На струни сонячні кладе
Свою мелодію мажорну.
Розквітне барвами земля —
Всміхнешся ти, всміхнуся я,
І світ, розбурханий, як море.
***



Мій Учитель

Усіх, хто учить, — не злічити, —
Таких ще стріну чи знайду.
Ісус — найперший мій Учитель, —
До Нього з радістю іду.
Його наука варта того,
Аби учитися по ній.
Вона про те, як бути з Богом,
Тобі й мені, тобі й мені.
Як жити в мирі і в любові,
Плекати зерна доброти,
Зростати в мудрості Христовій,
Свій шлях до Істини знайти.
***
Мамині очі

В твої очах я бачу, нене,
Усмішку теплу і тривогу,
Молитву, зболену за мене,
І за мою земну дорогу.
В твоїх очах я бачу Вічність,
Журбу розлуки неземної…
І лячно так, і так незвично —
Невже не стрінешся зі мною?
В твоїх очах… А серце — б’ється…
І хто його сьогодні втішить?..
Без тебе, мамо, світ, здається,
Ще більше якось потьмянішав.
О, я молитимусь за тебе —
Посеред дня, посеред ночі,
Аби і там колись, на небі,
Твої живі побачить очі.
***
Мамина похвала

Не впізнала мама Люду —
Вся в роботі, хоч мала.
Чисто вимила посуду,
Хатні квіти підлила.
Меблі всі протерла навіть —
Ні пилиночки ніде…
Стало мамі аж цікаво:
— Ти когось у гості ждеш?..
І вже стримати несила,
Радість — в Люди на устах:
— Я сьогодні запросила
Сина Божого, Христа!
Хай зайде… Хіба — сторонній
Наш Спаситель і Творець?..
І сказала мама: — Доню,
Ти сьогодні — молодець!
***
Оберігаймо тата

Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.
Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.
Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.
***
Облітає листя

Облітає листя — листопад…
Йдуть дощі з холодними вітрами.
Спорожнів, затих розлогий сад —
Значить, вже й зима не за горами?
За вікном коротші стали дні,
Вечорами довгими до ночі
Бабця знов розказує мені
Про Христа, Якого стріти хочу.
***