ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Кузьменко Світлана

МАРИНЧИНА ПИСАНКА

Як весні раділа
Кожна людська хата, -
До людей зближались
Великодні свята.
Готувались люди -
І дорослі, й діти:
Як же то найкраще
Їх собі зустріти.
У Маринки мама –
Як усе до свята –
Вміє дуже гарно
Писанки писати.
І Маринка маму
Дуже попросила,
Щоб її писати
Писанку навчила.
Сіли мама й доня
Писанку писати.
І матуся доні
Стала повідати,
Що іде Великдень,
Зовсім недалечко.
І чому виходить
Писанка з яєчка.
А на ній всі знаки
Дихають віками,
Їх передавали
Дітям їхні мами.
Ось уже й Великдень
Зовсім недалечко.
У Маринки писанка
Вийшла із яєчка.
***
МАМИН ДЕНЬ

День травневий, день весняний —
Трави й квіти весняні.
Навкруги — куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою —
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
***
ІВАСИКОВА АБЕТКА

Аа [а]
АКУЛА
Акула - це велика риба,
Живе в морськім і океанськім глибі.
У неї зуби й дужий хвіст.
Акули треба людям берегтись.




* * *

Бб [бе]
БДЖОЛА

Літає бджілка з квітки на квітку.
Тяжко працює бджілка улітку.
Літає бджілка в садку і в полі -
Буде на зиму меду доволі.



* * *

Вв [ве]
ВИВІРКА
З гілки на гілку вивірка скаче.
Скочить на землю неначе м'ячик:
Хвостик пухнастий та бистрі ніжки.
Вивірка дуже любить горішки.



* * *

Гг [ге]
ГОРОБЕЦЬ
Горобчик сів на стовпчик.
Із хати вийшов хлопчик.
Цвірінькає горобчик:
"Це вийшов гарний хлопчик!"



* * *

Ґґ [ґе]
ҐАВА
На дереві крякає ґава.
- Кра-кра! - каже ґава-роззява,-
Роззявою кожний мене називає
Тому, що я рота до вух роззявляю.


* * *

Дд [де]
ДЯТЕЛ
Дятел в кору стук та стук.
Може, там сховались жук
Чи комаха, чи черв'як -
Дятел їсти їх мастак!


* * *

Ее [е]
ЕМУ
На довжелезних двох ногах
По зоопарку ходить птах.
Це - ему, австралійський струсь -
Читає з напису Петрусь.



* * *

Єє [є]
Єнот
Кожну нічку, коли люди всі поснуть
Два єноти на прогулянку ідуть.
Аж до ранку будуть швендяти вони
В теплих хутрах два єноти-пустуни.



* * *

Жж [же]
ЖУК

Жук, жук, чорний жук
Чує дятлів стук та стук.
Краще, жуче, утікай,
Бо настане тобі край.



* * *

Зз [зе]
ЗАЄЦЬ

Зайчик-стрибайчик капусту гризе.
Пишеться зайчик із літери "Зе".
В слові її треба "З" вимовляти -
Знає це зайчик від мами і тата.



* * *

Ии [и]
Ніякі риби ні тварини ні птахи
Не починаються у нашій мові з "И".
Але в кінці та в середині слова
Потрібне дуже "И" у нашій мові.

* * *

Іі [і]
Iндик
На подвір'ї індичатко
Говорило каченяткам:
"Коли виросту великим -
Буду я тоді індиком!"



* * *

Її [ї]
ЇЖАК
Їжак починається з літери "Ї".
У нього порядки і звички свої.
Їжак, їжачиха й малий їжачок
Вдягнулися в одяг із гострих голок.



* * *

Йй [й]
ЙОРЖ
Узяв Андрій свої вудки,
Пішов із татом до ріки.
- Тут лиш йоржі та окуні,-
Він каже,- ловляться мені.


* * *

Кк [ка]
КІТ

Котик-муркотик на сонечку спить.
Мишка-шкрябушка в кутку шкряботить.
Котику-муркотику, сором тобі спати -
Треба мишку-шкряботушку з хати виганяти.



* * *

Лл [ел]
Лис
Лисичка-сестричка по лісі ходила.
Лисичка курятини з'їсти хотіла.
Та тільки лисичка до ферми добралась
Всі кури й курчата в курник поховались.



* * *

Мм [ем]
МИША

Миша-мама доню-мишку
Вчить читати рідну книжку.
Щоб у книжці зрозуміти кожне слово,
Мишка-доня добре вивчить рідну мову.



* * *

Нн [ен]
НОСОРІГ
Тому, що у мене є ріг,
Називаюся я носоріг.
На лобах по два роги буває у інших тварин,
А у нас, носорогів, на кожному носі - один.



* * *

Оо [о]
ОРЕЛ
Орел живе лише на волі.
Орли на скелях гнізда в'ють.
Людей, що борються за волю,
Орлами у народі звуть.



* * *

Пп [пе]
ПАПУГА
Папуга від орла інакший птах.
Папуги можуть жити у клітках,
Людей, що думки власної не мають,
Папугами в народі називають.



* * *

Рр [ер]
РАК
Рак - ніякий забіяка.
Та є пісенька про рака:
"Рак-рак, неборак,
Як ущипне - буде знак!"



* * *

Сс [ес]
СОЛОВЕЙКО
Соловейко - пташка невеличка,
Як горобчик, щиглик чи синичка.
Та один він тьохкає-співає.
В Україні кожний його знає.



* * *

Тт [те]
ТХІР
Опустів раптово двір -
Це гуляти вийшов тхір.
Запишавсь маленький тхір:
Ось який страшний я звір!



* * *

Уу [у]
УДАВ

До зміїного роду належить удав.
Він маленьких звірят на сніданок шукав.
Не знайшов ані жаб, ні пташат, ні зайчат,
Бо вони у цей день всі трималися хат.



* * *

Фф [еф]
ФАЗАН
В кольорове пір'ячко вбрались фазани,
А хвости розправили віялом вони.
У траві над річкою йде родина в ряд
Фазан з фазанихою й троє фазанят.



* * *

Хх [ха]
ХОВРАХ
Риє, риє ховрашок під землею хату.
Нанесе туди зерна ховрашок багато.
Добре буде ховрашкові зиму зимувати.
Риє риє ховрашок під землею хату.



* * *

Цц [це]
ЦАП
По місточку йшли назустріч два цапки.
Під місточком дно глибокої ріки.
Не хотів дороги дати цап цапку -
І попадали обидва у ріку.



* * *

Чч [че]
ЧАПЛЯ
Ходить чапля чап-чалап
На обід шукає жаб.
Може, й рибку десь знайде.
Чап-чалап - це чапля йде!



* * *

Шш [ша]
ШПАК
Шпак несе до нас весну із країв далеких.
Прилітають із шпаком ластівки й лелеки.
Вже шпаківню у садку змайстрували діти.
Прилетять до них шпаки у шпаківні жити.



* * *

Щщ [ща]
ЩУКА
Щука живе у озерах ставках і річках.
Щука на меншеньких рибок наводить страх -
Дуже вони їй під смак.
Щука - це риба-хижак.



* * *

Юю [ю]
ЮРОК
Юрок - з родини горобця.
Маленька пташечка оця
Живе в родині горобиній
Як і горобчик - в Україні.



* * *

Яя [я]
ЯЩІРКА
Ми - ящірки. В нас дуже бистрі ніжки.
На жаб та на вужів ми схожі трішки
І нас багато видів на землі:
Є ящірки великі і малі.

Ьь [м’який знак]
Як не крутись - чи так, чи сяк, -
Потрібний в мові м'який знак.
Як пишем "ґедзь" чи "горобець"
Стає він в слові на кінець.
***



"Сніжинки"
Пролітають біленьки сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
- А чи знаєшь, чому це так є?
Бо у тебе тепленька лодоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
- Мамо, - каже, - тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!
***