ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Розбий Олена

Киця
Киця біла, мов пушинка,
Мов сніжинка біла взимку.
Хутро в неї білосніжне.
Наша киця добра й ніжна.
В киці очі бірюзові,
Кажуть, киця що Ангора.
Те кицюню не хвилює,
В далечінь вона мандрує,
Любить киця мандрувати,
Їй не всидіти у хаті.
В полі в хатці зайченятко,
І гарненьке, і пухнасте.
Он ставки, немов намисто,
Польові волошки в житі.
День надворі, сонце, літо.
Тут то там барвисті квіти.
Щось сьогодні дуже жарко.
Йде кицюня попід плавні.
У болоті рак лупатий,
Мабуть, щось хотів сказати.
Та по колу пішли бульки,
Він курив козацьку люльку.
Киця думала, то рибка,
Так і вигнула враз спинку
І тихесенько підкралась,
Тільки лиш сама попалась.
Рак вхопив її за лапку,
Враз згадала киця мамку,
Бігла з раком через поле,
От що значить ота воля.
Краще б вже сиділа в хаті
Чи гуляла разом з татком.
Киця в хату залетіла,
Рак лишився на подвір’ї.
Він нарешті одчепився,
Хоч водив очима й злився.
Та кицюню не дістати,
Киця з мамкою і з татком.
***
Казка
В шубках теплих і пухнастих,
У пухнастих білих шапках,
В теплих білих рукавичках
Маша й Даша, дві сестрички,
На подвір’я разом вийшли.
Гарно як - казкова тиша,
День і сонячний, й ласкавий.
Он на кризі літа барви.
А чи то перо Жар-птиці,
Із кришталю вся криниця.
На ялинці білка рижа
Золоті горішки гризла.
Ходив півник золотистий,
Золоту клював пшеницю.
Посміхнулись Маша й Даша,
Бо потрапили у казку.
***
Мишка
Був зимовий в зорях вечір,
На вогонь дивилася малеча.
Пізно вже, та ще не спали,
За столом собі дрімали.
Задрімала й киця біля печі,
Бо ж зимовий в зорях вечір.
Мати в форми тісто клала,
Випікати хліб і здобу мала.
Мишка впала раптом в тісто,
Хліба думала наїстись.
Хліб був тістом не готовим,
В формі тільки грівся, сходив.
„Що, – подумав, - за начинка?”
З лапок, хвостика, з овчинки.
Поряд спить, сопе малеча,
Мишка вже й не думала про втечу.
В роті тісто, на маківці,
Крихта хліба на долівці,
Чом було її не взятии,
Захотіла, бачте, свята.
Так хотіла вже наїстись,
Не могла щоб навіть злізти,
Як то вирватись на волю?
Краще б вже замерзла в полі,
Аніж так в печі згоріти.
Врятували мишку діти.
Закричав Івасик: “Хліб з очима”.
Опинився перший за дверима,
Відхилив тихенько знову двері,
Й справді хліб з очима на вечерю.
Намистини очі хліб розплющив,
Старший брат з сестричкою тямущі,
Підхопили мишку в дерев`яну ложку,
Обтрусилась мишка трошки.
Крихту хліба ухопила,
Досить вже дивитися на диво.
Зникла в сінях в круглій дірці,
Спить уже, мабуть, у ліжку.
***



Новорічне свято
Новорічне скоро свято...
Кращі олені в упряжці.
Над полями, над лісами
Дід Мороз летів у санях.
Зупинився над будинком,
У колисочці дитинка
Та ще двоє діточок,
Повернувшись на бочок,
Тихо в ліжечку сопіли.
Киця діток хутром гріла,
У кутку ялинка у гірляндах,
Гніт пригашений у лампі,
На столі сніжинки білі,
І зима, і зорі й заметілі.
Для Мороза вирізали,
Тільки от не дочекались
До дванадцяти лиш трішки.
В небі місячна доріжка,
Кришталеві сяють зорі.
Мріям в снах дали малята волю.
Ще малі - тому й поснули,
Срібних дзвоників не чули.
Дід Мороз проліз у комин,
Тихо, затишно у домі,
І собі б в теплі поспати
Та потрібно вирушати.
Ще багато діточок,
Повернувшись на бочок,
Сплять тихесенько у ліжках.
Принесе їм хто горішки
Мармеладки, шоколадки?
Хто їм іграшки на свято
І обнови подарує?
Хто їм казку намалює
Срібним пензлем на вікні?
Хто прийде до них вві сні?
Снились сни казкові дітям,
Незвичайні, новорічні.
Під ялинкою на ранок
І Галинка, і Іванко
Знайшли іграшки чудові
Від Мороза і від гномів.
Новорічні подарунки
Запаковані в пакунки
Кольорові і яскраві
І для татка, і для мами.
Подарунки під ялинкою були
Від Мороза, гномів і Зими.
***
Сон
Зореліт із іншої планети
Приземлився на паркеті.
В ньому інопланетяни.
Здивувалася Тетянка,
Що такі вони маленькі.
“Спи” - сказала тихо ненька.
Дивний сон Тетянці снився,
Місяць новий народився.
На планеті вона іншій,
Ніч надворі, час вже пізній.
Влаштуватися б в готелі,
Де міста ті їхні й села?
Трави трішки якісь дивні,
Не зелені - сірі й сині.
Ні, не трави то – діброви.
Між дерев всі пальці голі,
Із під ніг малі комашки,
А чи звірі то і пташки
Розбігались в усі боки.
Чи ж поля тут є широкі?
Доведется спати серед поля,
Не поспала навіть в волю,
А вже ранок із зорею,
Золотисте сонце в небі.
Трави тут такі ж зелені,
Були сірі й сині в темінь.
Вийшли в поле косарі,
Руки й ноги на землі,
Та такі вони великі,
Що їм стало якось дико.
Бігли лісом до села:
“Когось хмара принесла”.
Односельцям так кричали,
Ті дивилися й мовчали,
Дальні далі оглядали,
Ноги й руки, кажуть, в полі,
От дали уяві волю.
Раптом сонце відступило,
Чи то гра уяви дивна,
А чи й справді ніс кирпатий?
Чи стояти, чи ховатись?
Мов озера, очі ясні.
Відчуття ж було в Тетянки щастя.
Хоч маленькі люди та такі ж,
Прохолодно було босоніж,
Ще й хотілось їсти й пити,
На якій то мові попросити?
В склянку треба річку злити,
Щоб уста лиш оросити.
Довелося села розорити,
Щоб Тетянку наситити…
Добре, що недовго сон той снився:
Розбудила муркотінням киця.
***
Гноми
У будиночку у лісі
Новорічна чулась пісня.
Прибирали гноми в домі.
І штанці нові, й камзоли
Приготовлені вже Були,
Про ялинку не забули,
Нові іграшки яскраві
З скла склодувом видували
І ялинку прикрашали.
Було іграшок не мало,
У хатинці були сови,
Не вели вони розмови,
А гірлянди кольорові
І скляні, і паперові
Лаштували попід стелю,
Гарно було щоб в оселі.
Білки рижі й зайченята
Викладали із цукатів
Новорічні побажання.
Щоб часи згадати давні -
Ще й запалювали свічі.
Прикрашали свічки стрічки.
Золоті були горішки,
Срібних було також трішки.
І цукерки, і помадки,
Мармеладки, шоколадки
У цукерницях всіх були,
І про фрукти не забули:
І лимони, й апельсини,
Виноград і мандарини
Викладали в гірки дивні.
Ананаси були й дині
У саду чарівнім те ростили,
Сині були навіть сливи,
Наче щойно лиш із гілки,
Ні в одній не було дірки.
Вершки були з цукром збиті,
Муку сіяли крізь сито,
Торт пекли святковий гноми.
Задзвенів на дверях дзвоник,
Золотиста прилетіла бджілка.
Вірте, діти, чи не вірте,
Не страшний їй був зі снігом вітер.
Ледь тримала в лапках меду мірку.
Симпатичне ведмежатко.
Без медяників не свято,
Тож від бджілок всього лісу
Мед доставлено для тіста.
В шубці бджілка, в рукавичках.
Сплять у вулику всі - тиша...
Лиш вона одна гуляти вийшла,
Новорічну казку сніжну пише.
Попросили бджілки розповісти,
Чи холодний сніг той дійсно?
А чи теплий і пухнастий.
Попросили розповісти в казці
Про ялинку, про прикраси,
Побажати дітям й гномам щастя
В час коли проб`ють дванадцять
Всі годинники на баштах.
Не жаліли срібла й злата гноми -
Все виблискувало в домі.
Кажуть, гноми що скупі.
Ці були, мабуть, не ті.
Не жаліли. Самоцвіти
Дарували часом дітям,
Поряд жили - тож здружились.
Гноми діток запросили
Свято з ними святкувати,
Новий рік разом стрічати.
От вже й пряники медові
Розмальовані готові,
Смішні клоуни веселі
Поспішали до оселі,
Всі столи були накриті,
І усміхнені, й умиті
Гноми діток зустрічали,
Аж у ранці проводжали,
Цілу ніч всі веселились
І нітрішки не втомились.
Гарно друзів добрих мати.
Гарно свято святкувати
У чарівній дивній казці.
Новорічне свято завжди -
Казка мила, добра і чарівна.
На уяву хто із вас не бідний
Побувати в казці може
У дні теплі, і в морози,
І у свято, і у будні,
У минулім і в майбутнім.
В ніч казкову новорічну
Запаліть воскові свічі.
Вам розкажуть Місяць й зорі
Казки дивні, казки нові.
Це одна із тих, із дивних
Про свята веселі сніжні, зимні.
***