ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Забіла Наталя

АНДРІЙКО-ШКОЛЯР

Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
а в ньому зошити й букварик,
пенал, планшет* та олівці.
Андрійко добре вчить уроки,
бо хоче вміти й знати все.
Додому йде веселим кроком
"дванадцять" в зошиті несе!
***
ДВІ БІЛКИ

На гілці білка сердиться
і другу проганя:
— Не смій до мене дертися,
бо ця сосна моя!
Я тут з початку осені
збираю урожай.
Тікай з моєї сосонки,
мені не заважай!
Ой, білко, як не соромно!
Сваритися облиш!
Стрибати вниз і вгору вам
удвох ще веселіш.
А потім ви поскачете
до другої сосни.
І шишок, ось побачите,
вам стане й до весни!
***
ПО ГРИБИ

Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.
їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки образяться на тебе
і більш не схочуть тут рости.
Он-он з травиці визирає —
і тут грибок, і там грибок.
Андрійко ходить та збирає,
дивіться — повен козубок!
***



ЧЕРЕПАХА

На грядці, де росте редиска, с
идить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.
Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!
Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!..
А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесем усі гуртом.
І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи.
***
НА НАШІМ ЛУЗІ

А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там, одна по одній
біліють купки піскові.
Рядочком тягнуться до річки..
Хто їх зробив— чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі — кроти.
Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.
Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції «Дніпро»!
***
МАСЛЮЧОК

Маслючок—малючок
в капелюшку темнім —
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м'якої глиці.
Ось цвіте в ясній красі
квіточка осіння,
скаче зайчик в соснячок,
лізе жук яскравий...
Ось відбилось у росі
сонячне проміння...
Все це бачить маслючок,
все йому цікаво!
***
КЛУБОЧОК

По лісі стежинкою дівчинка йшла
і раптом клубочок на стежці знайшла.
Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах!
Цей сірий клубочок увесь в колючках!
Дівча від клубочка відскочило вбік,
а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!..
Ну, хто догадається що ж то було?
Який це клубочок дівчатко знайшло?
***



ТУКИ-ТУК!
Хто на дереві над нами
— туки-туки-тук?
Прибиває щось гвіздками
— туки-туки-тук!
Наполегливо працює
— туки-туки-тук!
Хоч нічого й не майструє,
— туки-туки-тук!
Робить він корисну справу
— туки-туки-тук!
Ще й одягнений яскраво,
— туки-туки-тук!
***
ВЕРТОЛЬОТИКИ

Над водою вертольотики
все літають взад-вперед,
і від їх легкого дотику
не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотики —
не гуркочуть, не гудуть
і самі себе, без льотчиків,
понад озером ведуть?!
***
ВОДЯНА КРАСУНЯ

Глянь, яка красунечка
посеред ріки
розпустила весело
білі пелюстки.
А над нею сонечко
й синява ясна,
пурхають метелики
білі, як вона.
Може, їй з метеликом
високо в блакить
теж злетіти хочеться —
та не полетить!..
Бо її не випустить
чорна глибина!
Бо вона прив'язана
коренем до дна...
***
СИНИЧКА

Синичка сіла на поміст —
цвірінь, цвірінь, цвірінь! —
і заспівала жартома:
цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Насипать солі б їй на хвіст!..
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Підкравсь —
а пташки вже нема!,
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
***
ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ

Очеретяна хатина
біля річечки була,
і жила у ній родина
не велика, не мала:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Так би жити й поживати,
та чомусь одного дня
почала вередувати
дружна жаб'яча сім'я:
— Тут вода занадто чиста!
— Комарі якісь дрібні!
— На лататті ніде й сісти! —
буркотіли цілі дні
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Десь вони почули мову
про якийсь недальній край:
там калюжа є чудова,
а навколо — справжній рай!
Що ж тут думати-гадати?!
Швидко все забрали з хати,
в хуру коника впрягли,
хто що може потягли.
Йдуть і йдуть...
Стомились дуже,
та скінчилась довга путь:
ось нарешті й та калюжа!
Оселилися й живуть:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Ще до осені далеко,
час минає спроквола.
Тільки враз жахлива спека
дошкуляти почала.
Стала сохнути калюжа,
менша й меншає щодня...
Гірко плачеться і тужить
бідна жаб'яча сім'я:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
— Ой, рятуйте! Ми загинем!
Що робити без води?!
— Й надала ж лиха година
переїхати сюди!
Геть звідсіль!.. —
І в тую ж нічку,
тільки спека уляглась,
швидше знов на рідну річку
вся сімейка потяглась:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Цілу ніч ішли невпинно
на ранок прибрели
в очеретяну хатину,
де колись вони жили.
Річка весело іскриться,
і комарики гудуть,
і тепер нікуди звідси
мандрувати вже не йдуть
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня!
***