ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Хоросницька Марія

МОЯ УКРАЇНА

Моя Україна —
широкі простори:
поля і левади,
долини і гори...
Молитва і пісня,
і слово натхненне,—
з чого почалась
Україна для мене?..
Чи з пісні цієї,
що в небо злітає,
чи з рідної мови,
що звуками грає,
а чи з Отченашу,
що мати навчає?..
Із пісні, дитино,
що в небо злітає,
і з рідної мови,
що звуками грає,
з тієї молитви,
що мати навчає,
твоя Україна
себе починає.
***
ВІТЧИЗНА

Вітчизна — мати,
що казати...
Вітчизну
нам не вибирати!
В маленькім серці,
в тім, що маю,
любов до неї лиш плекаю.
З крайсвіту
пішки йти готова
до отчої землі,
до Львова.
***
ЗВІДКИ В МІСТА НАЗВА — ЛЬВІВ

Довго
я не розумів,
звідки
в міста назва — Львів.
Брата старшого питаю:
— А ти знаєш?
Каже:
— Знаю.
Князь був,
Галицький Данило,
сім віків перекотило,
як дзвеніла
княжа слава,
та не тільки
в славі справа:
сумував князь,
що один...
Народився в князя син!
«Сильним будь!
Наш рід прослав!»
Левом сина князь назвав.
Щоб віки жила
ця днина,
місто князь як будував,
дав йому
імення сина.
Так от...
З княжих ще часів
в міста горда назва —
ЛЬВІВ.
***



МАЛОМУ ЛЬВІВ’ЯНИНУ

Ти сьогодні
ще малий львів’янин.
Виростеш —
і будеш громадянин...
Я не знаю:
агрономом в полі,
а чи станеш вчителем
у школі...
Добрій справі
місце є усюди.
Та дивись, щоб
поважали люди,
все життя
ти мусиш пам’ятати,
що у тебе
батько є і мати.
На яких не був би ти
дорогах,—
не цурайся рідного порога.
***
З ПОВАГОЮ ДО МОВ УСІХ

Я немовлям цей світ уздрів:
безмовним народився.
Найперше слово «мама» вмів.
Слів інших потім вчився.
За звуком звук, за складом склад
я німоти позбувся.
Всю мову так з піснями влад
дала мені матуся.
Дала мені, щоб я беріг,
леліяв серцем щирим...
З пошаною до мов усіх
свою люблю без міри.
Хіба ще пісня солов’я
така в травневі ранки,
як мова, що успадкував
від матері-львів’янки.
***
ЯК СПИТАЮТЬСЯ ЦІКАВІ

Як спитаються цікаві,
хто я, звідки, де мій дім,
не задумуючись навіть:
«Українка»,— відповім.
На слова не поскуплюся,
розкажу усе як слід,
що живу у Львові, вчуся,—
тут і прадід мій, і дід...
Місто назову левиним,
лев-бо знак наш гербовий!
Кожний знати це повинен:
і великий, і малий.
***
МАТУСИН ЗАПОВІТ

Раз мені
казала мати:
«Можеш мов
багато знати,
кожну мову
шанувати,
та одну
із мов усіх,
щоб у серці
ти зберіг».
В серці
ніжну і погідну
збережу я
мову рідну!
***



ВІКНО

Моєму другові завидно,—
признався сам,
сказав:
«Дивись,
з твого вікна
пів-Львова видно!
З мого — подвір’я лиш чиєсь...»
Широка, справді, панорама —
по центру
з Княжої гори...
Дахів червоних
тепла гама
(«Всі з черепиці»,— каже мама)
пірна в зелені кольори
садів і парків...
Древні храми,
найвищу взявши висоту,
вписали
в велич панорами
хрестів достойність золоту.
І незалежно від погоди
чарує зір краса століть...
Любов, захоплення і подив
хвилюють душу мимохіть...
Квартира наша незавидна,
як на сім’ю —
малий метраж,
зате з вікна
пів-Львова видно —
неперевершений пейзаж!
***
ПЛОЩА РИНОК

Кам’яниста, квадратова,
у саміській середині,
площа Ринок — серце Львова
з давніх-давен і понині.
Вулички біжать від неї
на усі чотири боки...
Є тут статуї, музеї,
серед площі — дім високий.
Не так дім, як сіра вежа
із годинниками в мурі...
Біля входу леви стежать,—
день і ніч очей не жмурять.
В цей будинок, треба знати,
поспіша львів’ян громада!
Тут працюють депутати
і зоветься він — міськрада.
***
ЗАЧАРОВАНИЙ В ЛЮБОВІ

Що не крок — нова зупинка,
зачарований стою.
Площам, вулицям, будинкам
всю увагу віддаю.
Був я тут не раз, не двічі,—
слів не маю для хвали,—
чудотворні будівничі
наші прадіди були!
У сімнадцятому віці
всяка праця — від руки,
а які тут кам’яниці!
Ще стоятимуть віки!
Серцем, не лише очима,
я сприймаю давнину,
і любов тому причина —
я давно уже збагнув.
Зачарований з любові,
вибрав мрію непросту:
я також доми чудові
будуватиму у Львові
тільки трохи підросту.
***
ІКОНА

У моїй малій кімнаті
й не пахне достатком:
ліжко, стіл і Божа Матір,
що кормить дитятко.
Не картина, не малюнок,
не просто — мадонна!
Перший мамин подарунок
ця свята ікона.
Ще, як був я немовлятком,
ледь ставав на ніжки,
почепила її мати
на стіні над ліжком.
Щоб я мав добро усюди,
щоб серце не камінь...
Хай, що хочуть, кажуть люди,
а я вдячний мамі.
Опускаюсь на коліна
і тричі хрещуся:
— Во ім’я Отця і Сина,—
Пречистій молюся.
***
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ

Цілий день читав би
і ціліську ніч
про козацьку славу —
Запорізьку Січ.
Книг не так багато
для дітей чомусь...
Щось розкаже тато,
розповість дідусь...
Ще дізнався більше
я про козаків
з Кобзаревих віршів —
запальних рядків.
І про Берестечко
написав Тарас —
про оте містечко
недалеко нас...
За Вкраїну-неньку
бились козаки —
свист шабель і дзенькіт
чую крізь роки...
Так усе це близько,—
в снах біжу навстріч!..
Бачу рідне військо —
Запорізьку Січ.
***