ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Хоросницька Марія

МОЯ УКРАЇНА

Моя Україна —
широкі простори:
поля і левади,
долини і гори...
Молитва і пісня,
і слово натхненне,—
з чого почалась
Україна для мене?..
Чи з пісні цієї,
що в небо злітає,
чи з рідної мови,
що звуками грає,
а чи з Отченашу,
що мати навчає?..
Із пісні, дитино,
що в небо злітає,
і з рідної мови,
що звуками грає,
з тієї молитви,
що мати навчає,
твоя Україна
себе починає.
***
ВІТЧИЗНА

Вітчизна — мати,
що казати...
Вітчизну
нам не вибирати!
В маленькім серці,
в тім, що маю,
любов до неї лиш плекаю.
З крайсвіту
пішки йти готова
до отчої землі,
до Львова.
***
ЗВІДКИ В МІСТА НАЗВА — ЛЬВІВ

Довго
я не розумів,
звідки
в міста назва — Львів.
Брата старшого питаю:
— А ти знаєш?
Каже:
— Знаю.
Князь був,
Галицький Данило,
сім віків перекотило,
як дзвеніла
княжа слава,
та не тільки
в славі справа:
сумував князь,
що один...
Народився в князя син!
«Сильним будь!
Наш рід прослав!»
Левом сина князь назвав.
Щоб віки жила
ця днина,
місто князь як будував,
дав йому
імення сина.
Так от...
З княжих ще часів
в міста горда назва —
ЛЬВІВ.
***



МАЛОМУ ЛЬВІВ’ЯНИНУ

Ти сьогодні
ще малий львів’янин.
Виростеш —
і будеш громадянин...
Я не знаю:
агрономом в полі,
а чи станеш вчителем
у школі...
Добрій справі
місце є усюди.
Та дивись, щоб
поважали люди,
все життя
ти мусиш пам’ятати,
що у тебе
батько є і мати.
На яких не був би ти
дорогах,—
не цурайся рідного порога.
***
З ПОВАГОЮ ДО МОВ УСІХ

Я немовлям цей світ уздрів:
безмовним народився.
Найперше слово «мама» вмів.
Слів інших потім вчився.
За звуком звук, за складом склад
я німоти позбувся.
Всю мову так з піснями влад
дала мені матуся.
Дала мені, щоб я беріг,
леліяв серцем щирим...
З пошаною до мов усіх
свою люблю без міри.
Хіба ще пісня солов’я
така в травневі ранки,
як мова, що успадкував
від матері-львів’янки.
***
ЯК СПИТАЮТЬСЯ ЦІКАВІ

Як спитаються цікаві,
хто я, звідки, де мій дім,
не задумуючись навіть:
«Українка»,— відповім.
На слова не поскуплюся,
розкажу усе як слід,
що живу у Львові, вчуся,—
тут і прадід мій, і дід...
Місто назову левиним,
лев-бо знак наш гербовий!
Кожний знати це повинен:
і великий, і малий.
***
МАТУСИН ЗАПОВІТ

Раз мені
казала мати:
«Можеш мов
багато знати,
кожну мову
шанувати,
та одну
із мов усіх,
щоб у серці
ти зберіг».
В серці
ніжну і погідну
збережу я
мову рідну!
***



ВІКНО

Моєму другові завидно,—
признався сам,
сказав:
«Дивись,
з твого вікна
пів-Львова видно!
З мого — подвір’я лиш чиєсь...»
Широка, справді, панорама —
по центру
з Княжої гори...
Дахів червоних
тепла гама
(«Всі з черепиці»,— каже мама)
пірна в зелені кольори
садів і парків...
Древні храми,
найвищу взявши висоту,
вписали
в велич панорами
хрестів достойність золоту.
І незалежно від погоди
чарує зір краса століть...
Любов, захоплення і подив
хвилюють душу мимохіть...
Квартира наша незавидна,
як на сім’ю —
малий метраж,
зате з вікна
пів-Львова видно —
неперевершений пейзаж!
***
ПЛОЩА РИНОК

Кам’яниста, квадратова,
у саміській середині,
площа Ринок — серце Львова
з давніх-давен і понині.
Вулички біжать від неї
на усі чотири боки...
Є тут статуї, музеї,
серед площі — дім високий.
Не так дім, як сіра вежа
із годинниками в мурі...
Біля входу леви стежать,—
день і ніч очей не жмурять.
В цей будинок, треба знати,
поспіша львів’ян громада!
Тут працюють депутати
і зоветься він — міськрада.
***
ЗАЧАРОВАНИЙ В ЛЮБОВІ

Що не крок — нова зупинка,
зачарований стою.
Площам, вулицям, будинкам
всю увагу віддаю.
Був я тут не раз, не двічі,—
слів не маю для хвали,—
чудотворні будівничі
наші прадіди були!
У сімнадцятому віці
всяка праця — від руки,
а які тут кам’яниці!
Ще стоятимуть віки!
Серцем, не лише очима,
я сприймаю давнину,
і любов тому причина —
я давно уже збагнув.
Зачарований з любові,
вибрав мрію непросту:
я також доми чудові
будуватиму у Львові
тільки трохи підросту.
***
ІКОНА

У моїй малій кімнаті
й не пахне достатком:
ліжко, стіл і Божа Матір,
що кормить дитятко.
Не картина, не малюнок,
не просто — мадонна!
Перший мамин подарунок
ця свята ікона.
Ще, як був я немовлятком,
ледь ставав на ніжки,
почепила її мати
на стіні над ліжком.
Щоб я мав добро усюди,
щоб серце не камінь...
Хай, що хочуть, кажуть люди,
а я вдячний мамі.
Опускаюсь на коліна
і тричі хрещуся:
— Во ім’я Отця і Сина,—
Пречистій молюся.
***
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ

Цілий день читав би
і ціліську ніч
про козацьку славу —
Запорізьку Січ.
Книг не так багато
для дітей чомусь...
Щось розкаже тато,
розповість дідусь...
Ще дізнався більше
я про козаків
з Кобзаревих віршів —
запальних рядків.
І про Берестечко
написав Тарас —
про оте містечко
недалеко нас...
За Вкраїну-неньку
бились козаки —
свист шабель і дзенькіт
чую крізь роки...
Так усе це близько,—
в снах біжу навстріч!..
Бачу рідне військо —
Запорізьку Січ.
***