ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Людкевич Марія

Нічна казка

Змовкла річка, охолола,
Вклався мамин сонях спати.
Сіножаттю, чрез поле,
Бігли тіні волохаті.

Прудконогі і хоробрі,
Покололи лапки босі.
Зайченята дуже добрі
В сни біжать до мене й досі.

Бо вони - як справжня казка,
Що не скінчиться ніколи...
Чом зайчатам бігти важко,
Чом стерня їм лапки коле?
***
Про золоте яйце

Яка ж ти, курочко, цяця,
Втікаєш, щоб не спитали,
Чи вмієш знести яйце,
Не просте яйце -
золоте.
Ото б зажила ти слави,
Ходила б неначе пава,
У курнику б вже не спала,
А в подушках лежала
В світлиці у діда і в баби...
Ой курочко, курочко ряба,
Вже кішка мишку злякала,
Щоб хвостиком не махала.
Голубонько, кудкудашко,
Тобі ж це зовсім не важко,
Не буде, їй-бо, ні в кого
Кругленького і золотого.
Ой курко, роззяво, рябухо,
Непослухо, сплюхо, впертюхо,
В отавах чи в лободі
Яєчка твої золоті.
Про це невідомо нікому,
Лише хлопчині малому,
Який живе в діда і вбаби,
Що мають курочку рябу,
Та курочка стала квочкою
І водить курчат по садочку.
Найменше курча -
золоте -
Колись знесе не просте
Яйце, і з нього, як світ прекрасну,
Розпишемо писанку красну.
Скажіть-но, для кого,
для кого?
А для хлопчини малого.
***
Новий рік

Ялинка, мов дзига яскрава, у хаті,
А сніг до вікна припадає лапатий,
Мов хоче побачить, як радісні гноми
Ведуть хоровод безкінечний без втоми.

Засліплюють очі вогні новорічні,
Зібрались звірята під деревом січня.
І кожна прикраса - немов таємниця -
Припрошує тільки на неї дивитись.

Ліхтарики сонно закліпали в тиші,
Барвисті пісні для найменших колишуть
Цукерки і яблука золотобокі
Забрались на віти високо-високо.

А діти ростуть, виростають із дива.
Яка ж то ялинка іскриста, красива!
Прийшов Дід Мороз, зупинився на гірці
І за коляду нам дарує по зірці.
***



Зимовий день

Бідкалися снігурі,
Чи не мерзне баба в ноги.
Цілий день вона в дворі,
Ніби хоче стати йогом.

В окулярах, мов сова,
Їй без діла не сидиться.
А тому що снігова,
Снігова плете на спицях.

Ради сміху дітвори
Проміня на санки капці.
Хлопчик чемний догори
Помагає вийти бабці.

Потім радісно гуртом
Полетять у заметілі.
Забіліє все кругом,
Навіть діти стануть білі.
***
Перший сніг

Перший сніг зими ще не зустрів,
Задививсь на яблуко червоне,
Дивувався і на сад летів,
А за ним летіли білі коні.

Сніг одразу в біле огорнув
Поле і діброву золотисту.
Довго йшов, аж поки не заснув
У колисці - на осіннім листі.

Снився снігу кольоровий сон:
Жовте сонце, снігурі на вітах.
І цвіла зима, мов синій льон,
І було так хороше синіти.

Він тремтів на золотім вогні,
Мовчки танув в шумі листопаду.
Снився сам собі в короткім сні,
Що над садом тихо й довго падав.
***
Вуж і жук

Жук-пропелер дзижчить, дзижчить
І жукоче, що гарно жить.
Вуж шурхоче в густій ожині
І розказує все дружині:
Про жука, що літає моторно,
Меле вправно жито в жорнах
І пече пухкий пиріжок
Для мужичихи і діточок.
А тоді, коли чорна ніч
Затуляє вогненну піч,
Жук одягне фрак і летить,
І дзижчить, і дзижчить, і дзижчить...
Світить, мов золотий ліхтар,
Розсипає холодний жар.
Вуж шурхоче в сухій траві -
Жук брильянтом на голові.
***
Три ворони

Три ворони безборонні,
Наче сажотруси, чорні
Посідали біля дому,
Не дають пройти нікому.
Може, думають ворони,
Що озера в нас бездонні.
От якби крилатій птиці
У воді літать навчиться.
Може, просто три ворони
В королівсві без корони
Таїну страшну відкрили
І крильми її накрили,
Чи відгадувати сни
Вдень навчаються вони.
Звісно, щось ворони хочуть,
Недарма ховають очі,
Бо ж не просто так сидять
Три ворони і мовчать.
***



Барвисті сорочки

На річці, де тихий берег,
Матуся сорочки прала
І їх під пташиний вереск
У всі кольори фарбувала.

У синій - щоб вмів літати
Коханий її синочок,
В зелений - щоби по хаті
Веселим кружляв листочком.

У жовтий - щоб засвітився,
Як щирого сонця промінь,
І ріс, і добра навчився
У материнськім домі.

В червоний і білокрилий...
Який же наш світ барвистий!
Жар-птиця хвіст розпустила
І приміряє намисто.

Матуся прання на вітрі
Розвісила, хай лопоче,
Крохмальне густе повітря
Старим гусаком гелгоче.

Вночі, коли зорі ніжно
Тремтіли в прищепках літа,
Вітрисько сказився: пізно,
У вирій пора летіти.

Наш сад той політ затримав,
Наніч в сорочки ці вбрався,
Не спав, так тішився ними,
До ранку співать зібрався.
***
Їжачок і мурашки

У сорочці з колючок
Невсипущий їжачок

Весь листочками обріс,
Чимчикує через ліс.

Зупинився й здивувався:
Звідки тут горбочок взявся?

Це ж меткі мурашки зранку
Працювали без сніданку,-

З хворостино, з гіллячок
Вийшов домик-круглячок.

І стоїть біля пенька
Схожий чимсь на їжака.
***
Кінець літа

Між грядками вітер бродиить
М`яколапо й легкокрило.
Помагати всім в городі
Вистача у нього сили.

Підставля квасолі плечі,
Щоб забралася на тичку.
Кукурудзяній малечі
Золоті плете косички.

А найбільше любить вітер
Слухати, як мак шурхоче,
Бо прощається вже літо
І ховає сині очі.
***
Левеня із міста Лева

Левеня із міста Лева,
В нього мати королева,
Біля ратуші на троні
На залізному припоні.
На гербі Лев-батько гідно
Сім віків стоїть незмінно.

Левеня--воно ж дитина,
Звісна річ, у тім причина,
Що воно не скам`яніло
Ні душею, ані тілом.
Хоче гратись, пустувати
І зубами гризти ґрати.
І бруківкою кидатись,
І нікого не боятись.
На гойдалці в "Луна-парку"
Левеняті ох як жарко.

Пишна грива, очі сині,
Левеня щасливе нині.
Бо день міста в ріднім Львові--
І воно вже на значкові.
Той значок купила мати
Для синка Левка на свято.
І так гарно їм обом--
Левенятку із Левком.
***
Дівчинка-веснянка

Здивувалося дівчатко,
Так виспівує пташатко,
Що, здається, кожна гілка -
Мов сопілка.
Роздзвенілись квіти в лузі,
Бо сплели віночок друзі
Дівчинці-веснянці
Рано-вранці.
І тепер мале дівчатко
Не вгаває, як пташатко,
Для матусеньки щебече
З ранку
Аж до вечора.
***