ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Людкевич Марія

Нічна казка

Змовкла річка, охолола,
Вклався мамин сонях спати.
Сіножаттю, чрез поле,
Бігли тіні волохаті.

Прудконогі і хоробрі,
Покололи лапки босі.
Зайченята дуже добрі
В сни біжать до мене й досі.

Бо вони - як справжня казка,
Що не скінчиться ніколи...
Чом зайчатам бігти важко,
Чом стерня їм лапки коле?
***
Про золоте яйце

Яка ж ти, курочко, цяця,
Втікаєш, щоб не спитали,
Чи вмієш знести яйце,
Не просте яйце -
золоте.
Ото б зажила ти слави,
Ходила б неначе пава,
У курнику б вже не спала,
А в подушках лежала
В світлиці у діда і в баби...
Ой курочко, курочко ряба,
Вже кішка мишку злякала,
Щоб хвостиком не махала.
Голубонько, кудкудашко,
Тобі ж це зовсім не важко,
Не буде, їй-бо, ні в кого
Кругленького і золотого.
Ой курко, роззяво, рябухо,
Непослухо, сплюхо, впертюхо,
В отавах чи в лободі
Яєчка твої золоті.
Про це невідомо нікому,
Лише хлопчині малому,
Який живе в діда і вбаби,
Що мають курочку рябу,
Та курочка стала квочкою
І водить курчат по садочку.
Найменше курча -
золоте -
Колись знесе не просте
Яйце, і з нього, як світ прекрасну,
Розпишемо писанку красну.
Скажіть-но, для кого,
для кого?
А для хлопчини малого.
***
Новий рік

Ялинка, мов дзига яскрава, у хаті,
А сніг до вікна припадає лапатий,
Мов хоче побачить, як радісні гноми
Ведуть хоровод безкінечний без втоми.

Засліплюють очі вогні новорічні,
Зібрались звірята під деревом січня.
І кожна прикраса - немов таємниця -
Припрошує тільки на неї дивитись.

Ліхтарики сонно закліпали в тиші,
Барвисті пісні для найменших колишуть
Цукерки і яблука золотобокі
Забрались на віти високо-високо.

А діти ростуть, виростають із дива.
Яка ж то ялинка іскриста, красива!
Прийшов Дід Мороз, зупинився на гірці
І за коляду нам дарує по зірці.
***



Зимовий день

Бідкалися снігурі,
Чи не мерзне баба в ноги.
Цілий день вона в дворі,
Ніби хоче стати йогом.

В окулярах, мов сова,
Їй без діла не сидиться.
А тому що снігова,
Снігова плете на спицях.

Ради сміху дітвори
Проміня на санки капці.
Хлопчик чемний догори
Помагає вийти бабці.

Потім радісно гуртом
Полетять у заметілі.
Забіліє все кругом,
Навіть діти стануть білі.
***
Перший сніг

Перший сніг зими ще не зустрів,
Задививсь на яблуко червоне,
Дивувався і на сад летів,
А за ним летіли білі коні.

Сніг одразу в біле огорнув
Поле і діброву золотисту.
Довго йшов, аж поки не заснув
У колисці - на осіннім листі.

Снився снігу кольоровий сон:
Жовте сонце, снігурі на вітах.
І цвіла зима, мов синій льон,
І було так хороше синіти.

Він тремтів на золотім вогні,
Мовчки танув в шумі листопаду.
Снився сам собі в короткім сні,
Що над садом тихо й довго падав.
***
Вуж і жук

Жук-пропелер дзижчить, дзижчить
І жукоче, що гарно жить.
Вуж шурхоче в густій ожині
І розказує все дружині:
Про жука, що літає моторно,
Меле вправно жито в жорнах
І пече пухкий пиріжок
Для мужичихи і діточок.
А тоді, коли чорна ніч
Затуляє вогненну піч,
Жук одягне фрак і летить,
І дзижчить, і дзижчить, і дзижчить...
Світить, мов золотий ліхтар,
Розсипає холодний жар.
Вуж шурхоче в сухій траві -
Жук брильянтом на голові.
***
Три ворони

Три ворони безборонні,
Наче сажотруси, чорні
Посідали біля дому,
Не дають пройти нікому.
Може, думають ворони,
Що озера в нас бездонні.
От якби крилатій птиці
У воді літать навчиться.
Може, просто три ворони
В королівсві без корони
Таїну страшну відкрили
І крильми її накрили,
Чи відгадувати сни
Вдень навчаються вони.
Звісно, щось ворони хочуть,
Недарма ховають очі,
Бо ж не просто так сидять
Три ворони і мовчать.
***



Барвисті сорочки

На річці, де тихий берег,
Матуся сорочки прала
І їх під пташиний вереск
У всі кольори фарбувала.

У синій - щоб вмів літати
Коханий її синочок,
В зелений - щоби по хаті
Веселим кружляв листочком.

У жовтий - щоб засвітився,
Як щирого сонця промінь,
І ріс, і добра навчився
У материнськім домі.

В червоний і білокрилий...
Який же наш світ барвистий!
Жар-птиця хвіст розпустила
І приміряє намисто.

Матуся прання на вітрі
Розвісила, хай лопоче,
Крохмальне густе повітря
Старим гусаком гелгоче.

Вночі, коли зорі ніжно
Тремтіли в прищепках літа,
Вітрисько сказився: пізно,
У вирій пора летіти.

Наш сад той політ затримав,
Наніч в сорочки ці вбрався,
Не спав, так тішився ними,
До ранку співать зібрався.
***
Їжачок і мурашки

У сорочці з колючок
Невсипущий їжачок

Весь листочками обріс,
Чимчикує через ліс.

Зупинився й здивувався:
Звідки тут горбочок взявся?

Це ж меткі мурашки зранку
Працювали без сніданку,-

З хворостино, з гіллячок
Вийшов домик-круглячок.

І стоїть біля пенька
Схожий чимсь на їжака.
***
Кінець літа

Між грядками вітер бродиить
М`яколапо й легкокрило.
Помагати всім в городі
Вистача у нього сили.

Підставля квасолі плечі,
Щоб забралася на тичку.
Кукурудзяній малечі
Золоті плете косички.

А найбільше любить вітер
Слухати, як мак шурхоче,
Бо прощається вже літо
І ховає сині очі.
***
Левеня із міста Лева

Левеня із міста Лева,
В нього мати королева,
Біля ратуші на троні
На залізному припоні.
На гербі Лев-батько гідно
Сім віків стоїть незмінно.

Левеня--воно ж дитина,
Звісна річ, у тім причина,
Що воно не скам`яніло
Ні душею, ані тілом.
Хоче гратись, пустувати
І зубами гризти ґрати.
І бруківкою кидатись,
І нікого не боятись.
На гойдалці в "Луна-парку"
Левеняті ох як жарко.

Пишна грива, очі сині,
Левеня щасливе нині.
Бо день міста в ріднім Львові--
І воно вже на значкові.
Той значок купила мати
Для синка Левка на свято.
І так гарно їм обом--
Левенятку із Левком.
***
Дівчинка-веснянка

Здивувалося дівчатко,
Так виспівує пташатко,
Що, здається, кожна гілка -
Мов сопілка.
Роздзвенілись квіти в лузі,
Бо сплели віночок друзі
Дівчинці-веснянці
Рано-вранці.
І тепер мале дівчатко
Не вгаває, як пташатко,
Для матусеньки щебече
З ранку
Аж до вечора.
***