ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Полтава Леонід

Архангел
Архангел і архистратиги...
Такі незвичні ці слова.
Вони прийшли з тієї книги,
З якою думка ожива.
В Апостолів святому слові
На землю сила їх прийшла:
Це вічні воїни Христові,
Це вічна правда — проти зла
Ми їх не бачим, бо людині
Не все побачити дано,
Та над Тризубом України
Їх крила — наче знамено!
***
Бандурист
Взяв козак бандуру в руки,
Кобзи давньої сестру:
Попливли, заграли звуки,
Наче хвилі по Дніпру.
То весела, то похмура,
То колюча на язик,
Розповість про все бандура —
Гетьманівна всіх музик.
У боях вона бувала,
Знає радість, сум і злість, —
І усе запам’ятала,
І про все нам розповість.
***
Верховина
Є гори і долини,
Що й зором не обняти,
На нашій Україні
Ми маємо Карпати:
Верхи пішли у хмари
(Орли там насторожі!),
Внизу — ліси, отари,
Потоки ... — царство Боже!
Потоки срібно грають,
Біжать, біжать в долини...
О, кращої немає,
Як царство верховини!
***
Гетьман
Землі великої в Европі
Великий сину! Ми тобі
Вклоняємось за Конотопи!...
Не знав ти ляку в боротьбі,
На білому коні полинув
Туди, де бій поволі гас:
За волю и долю України
Ти вів у бій полки — для нас!
В руці із шаблею дзвінкою,
Піднявши руку, мов крило,
Ти мчав у вир важкого бою,
Щоб легше жити нам було!
***
Ґонта
Повернувшись із походу,
Стали табором полки;
Рідну п’ють, здорову воду
Чорновусі козаки.
Задзвеніли раптом струни:
"Потанцюймо ж, хто козак!"..
У степу гуляють луни,
Жупани цвітуть, як мак!...
Взявся й Ґонта витинати
(Але шаблі не забув!):
Вміє той потанцювати,
Хто у битві першим був!
***
Довбуш
Давно він жив ... Але в імлі,
Де виє хижий звір,
Он знову Довбуш на скалі —
Орел Карпатських гір!
Відважний, спритний у бою,
З рушницею в руках,
Веде ватагу він свою
По вивчених стежках;
І буде Довбуш з краю в край
В бої вести загін,
Аж доки вільним стане
Край, В якому виріс він.
***
Емблема
Емблема — слово з чужини,
Що стало нашим словом...
Там, де міста, степи, лани —
Вона засяє знову.
Так, ця емблема — золота,
Це ж гетьмана ознака:
На ній всесильний знак хреста
І влади горді знаки!
Зростай, учись, щоб день прийшов,
Щоб швидше понад степом
Засяла волі хоругов —
Гетьманський знак Мазепи!
***
Єдність
Нероздільні земля і небо,
Нероздільна моя сім’я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога матусю моя;
Нероздільна людська родина,
Наша мова і наша кров,
І єдиній моїй Україні —
Нероздільна моя любов:
Ген від Сяну до річки Дону
Устає вона в сяйві дня,
Україна — моя ікона,
До якої молюсь щодня.
***
Жнива
Ще до князів, давно-давно,
Не знали ми серпів:
У землю кидали зерно —
І колос буйно цвів.
Руками рвали колоски,
І кров текла із рук,
Аж хтось промовив: "Для руки
Уже доволі мук!"
Скував серпа селянський син,
Незнаний нам дуліб...
І так ми йшли аж до машин,
Які збирають хліб.
***
Запорожці
Мов живі тут гори і долини —
Срібні хвилі брязкотом підків:
Розгулялось море України —
Море запорозьких козаків!
Отаман на "чайці" шаблю вгору,
Став незрушно, ніби вріс у час,
Ще й гукає: "Грай же, Чорне море,
Аби ворог не помітив нас!"
Пропливла давно козацька фльота
Через моря вічний водограй,
Щоб відбити ворогам охоту
Нападати на Козацький Край!
***
Ігор
Жив Ігор-князь у нашім Краї,
Не на землі, а на коні:
Десь на кордоні запалає,
А вже нога у стремені!
В шоломі й панцері, із луком,
З мечем відгостреним завжди,
Бив половецьких хижих круків
За наші села й городи.
Пливе й пливе Днілро-Славута...
Пливе рікою вічний час... —
Та я таким хотів би бути,
Яким був Ігор — воїн-князь!
***
Їздець
Їздець поїхав на коні
В чужий, далекий край,
Та на прощання він мені
Сказав таке: "Прощай!
Не знаєш, хто я, звідки я,
Лише запам’ятай:
У кожного — любов своя
І свій найкращий Край!
Шануй чуже, своє люби
І дорожи своїм!"... —
І зник їздець, лише копит
Загув далекий грім.
***