ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Полтава Леонід

Архангел
Архангел і архистратиги...
Такі незвичні ці слова.
Вони прийшли з тієї книги,
З якою думка ожива.
В Апостолів святому слові
На землю сила їх прийшла:
Це вічні воїни Христові,
Це вічна правда — проти зла
Ми їх не бачим, бо людині
Не все побачити дано,
Та над Тризубом України
Їх крила — наче знамено!
***
Бандурист
Взяв козак бандуру в руки,
Кобзи давньої сестру:
Попливли, заграли звуки,
Наче хвилі по Дніпру.
То весела, то похмура,
То колюча на язик,
Розповість про все бандура —
Гетьманівна всіх музик.
У боях вона бувала,
Знає радість, сум і злість, —
І усе запам’ятала,
І про все нам розповість.
***
Верховина
Є гори і долини,
Що й зором не обняти,
На нашій Україні
Ми маємо Карпати:
Верхи пішли у хмари
(Орли там насторожі!),
Внизу — ліси, отари,
Потоки ... — царство Боже!
Потоки срібно грають,
Біжать, біжать в долини...
О, кращої немає,
Як царство верховини!
***



Гетьман
Землі великої в Европі
Великий сину! Ми тобі
Вклоняємось за Конотопи!...
Не знав ти ляку в боротьбі,
На білому коні полинув
Туди, де бій поволі гас:
За волю и долю України
Ти вів у бій полки — для нас!
В руці із шаблею дзвінкою,
Піднявши руку, мов крило,
Ти мчав у вир важкого бою,
Щоб легше жити нам було!
***
Ґонта
Повернувшись із походу,
Стали табором полки;
Рідну п’ють, здорову воду
Чорновусі козаки.
Задзвеніли раптом струни:
"Потанцюймо ж, хто козак!"..
У степу гуляють луни,
Жупани цвітуть, як мак!...
Взявся й Ґонта витинати
(Але шаблі не забув!):
Вміє той потанцювати,
Хто у битві першим був!
***
Довбуш
Давно він жив ... Але в імлі,
Де виє хижий звір,
Он знову Довбуш на скалі —
Орел Карпатських гір!
Відважний, спритний у бою,
З рушницею в руках,
Веде ватагу він свою
По вивчених стежках;
І буде Довбуш з краю в край
В бої вести загін,
Аж доки вільним стане
Край, В якому виріс він.
***
Емблема
Емблема — слово з чужини,
Що стало нашим словом...
Там, де міста, степи, лани —
Вона засяє знову.
Так, ця емблема — золота,
Це ж гетьмана ознака:
На ній всесильний знак хреста
І влади горді знаки!
Зростай, учись, щоб день прийшов,
Щоб швидше понад степом
Засяла волі хоругов —
Гетьманський знак Мазепи!
***



Єдність
Нероздільні земля і небо,
Нероздільна моя сім’я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога матусю моя;
Нероздільна людська родина,
Наша мова і наша кров,
І єдиній моїй Україні —
Нероздільна моя любов:
Ген від Сяну до річки Дону
Устає вона в сяйві дня,
Україна — моя ікона,
До якої молюсь щодня.
***
Жнива
Ще до князів, давно-давно,
Не знали ми серпів:
У землю кидали зерно —
І колос буйно цвів.
Руками рвали колоски,
І кров текла із рук,
Аж хтось промовив: "Для руки
Уже доволі мук!"
Скував серпа селянський син,
Незнаний нам дуліб...
І так ми йшли аж до машин,
Які збирають хліб.
***
Запорожці
Мов живі тут гори і долини —
Срібні хвилі брязкотом підків:
Розгулялось море України —
Море запорозьких козаків!
Отаман на "чайці" шаблю вгору,
Став незрушно, ніби вріс у час,
Ще й гукає: "Грай же, Чорне море,
Аби ворог не помітив нас!"
Пропливла давно козацька фльота
Через моря вічний водограй,
Щоб відбити ворогам охоту
Нападати на Козацький Край!
***
Ігор
Жив Ігор-князь у нашім Краї,
Не на землі, а на коні:
Десь на кордоні запалає,
А вже нога у стремені!
В шоломі й панцері, із луком,
З мечем відгостреним завжди,
Бив половецьких хижих круків
За наші села й городи.
Пливе й пливе Днілро-Славута...
Пливе рікою вічний час... —
Та я таким хотів би бути,
Яким був Ігор — воїн-князь!
***
Їздець
Їздець поїхав на коні
В чужий, далекий край,
Та на прощання він мені
Сказав таке: "Прощай!
Не знаєш, хто я, звідки я,
Лише запам’ятай:
У кожного — любов своя
І свій найкращий Край!
Шануй чуже, своє люби
І дорожи своїм!"... —
І зник їздець, лише копит
Загув далекий грім.
***