ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Винник Тетяна

Новорічна пісенька

В далекому чорному лісі,
Де виють голодні вовки,
Ялинка в снігах заблудилась,
А мала б на свято прийти!
Хилилися сосни довкола –
Сніжинками віти цвіли.
Ялинка ходила по колу –
Дорогу сніги замели.
На плечі схиливши торбинку,
Ішов Миколай тим лісом…
Й зелену красуню ялинку
До нашої хати приніс він.
І стала ялинка на диво
Красива, іскриста, мрійлива.
І дуже в цю мить щаслива,
Бо радість на всіх розділила.
***
Квітка

Два ліхтарики жовтенькі,
Сніжно-білі пелюстки –
Рученятами маленькими
Я тримаю залюбки.
Приберу старанно вдома,
Як усі слухняні дітки.
В мене пісенька чудова
І сукенка, ніби квітка!
***
Чудасія

Чудасія у Богдана:
За ним полює каша манна –
В дитсадочку, навіть вдома…
Що робити – не відомо!?
Врятуватись як Богдану
Підказала мудра мама:
Щоб узяв велику ложку –
Й каші вже лишилось трошки…
***



Нензи

У нашого Олекси
Завелися нензи!
Галасують по кутках,
Плачуть в мами на руках…
Ось такі в Олекси
Вередливі нензи!
Відірвали зайцю хвіст,
І погризли лису ніс,
Розгойдались на сльозі,
Розкрутились на нозі…
Ось такі в Олекси
Хитромудрі нензи!
***
Справжній друг

Дощик теплий і патлатий
Порядкує біля хати.
Він ганяє комарів
І танцює на столі.
Налякав сіреньку мишку,
Що сховалася за книжку.
Налякав і маму, звісно,
Що забула знять білизну.
Налякав і тата з братом,
Що пішли гриби збирати.
А я з дощиком дружу –
Й по калюжах з ним біжу!
***
Дощик

В мiсти дощик побував –
На дахах потанцював,
У садочку побродив –
Натрусив зелених слив.
І періщив, як з відра –
Iз води була б гора!
Та вода бiжить, тече
За парканове плече…
Обросив вiн дiточок,
Хто забув дощовичок.
Натомившись, дощик стих –
У калюжцi спати лiг.
***
Потічок

Я – струмочок-бігунець
Із синіми очима.
І початок і кінець –
В мене за плечима.
***



Добро i Зло

Зло та Добро одвiчно змагаються –
Хто з них спритнiше, хто головне.
Зло по дорозi бiжить, озирається,
Може, Доброго його пережене?!
Ну а Добро йде собi тихо,
Впевнено, мирно, лагiдно йде.
Справи хорошi робить на втiху,
Має сто усмiшок й сотню iдей.
Зло видивляється, Зло вихваляється
Працею iнших, щастям чужих.
Ну а Добро на те все усмiхається –
Навiть не хоче змагатись зi злим.
Зло все навиворiт геть вивертає,
Рветься до всього Зло напролом.
Але у Зла стiльки сили немає,
Аби у свiтi стати Добром.
***
Буває

Ранок та вечір –
Свiтання – смеркання,
Пiзня година – зоря вечiрня,
Розсвiт, поранок чи спозарання…
Все у життi дороге i гарне.
Все у природi таке потрiбне:
Нiч – щоби день, темно – щоб видно.
Є у життi i гiрке, й солоденьке,
Може – ще рано, а може – пiзненько.
Може людина нещирою бути,
Може й вiдвертiстю всiх огорнути.
Схiд є i Захiд, Пiвнiч та Пiвдень,
Сонце заходить, щоб завтра зiйти.
***
Сіячі

Ми посіяли зерно
В полі проросло воно.
Стиглий Колос колосився,
Пив дощі, на сонці грівся
Та дивився в небо,
Бо була потреба
Споглядати небеса –
Волошкова то краса!
Ми посіяли зерно,
І достигло вже воно –
На Бориса-Гліба
взялися до хліба!
То ж зібрали урожай,
Помічник у нас – комбайн!
Наші предки на млині
борошно мололи. Ми
намололи на верстаті,
й уже хлібом пахне в хаті,
у пекарні, у печі
пахнуть сонце-калачі,
мандрики та вергуни,
жайворонки, медівник,
пундики, млинці, галушки,
мамалига, балабушки,
булки, пироги, локшина,
паски золота скорина,
книш, коржі та коровай –
до вподоби обирай!
Хліб на ноги всіх поставить –
Сіячів своїх прославить!
***
Покрова

Угорi росте пiдкова,
По зiрках iде Покрова.
Вкриє землю обегiром –
Або листям, або снiгом.
Йди, Покровонько, до нас,
Хай настане добрий час –
Козакам i воякам,
Й всiм на свiтi дiточкам!
***
Осінь

Сад листочки розгубив,
Розкружляв, розвiяв.
Причаїлися гриби
В сонечка на вiях.
Струни рвуться у стернi
I летять у вирiй,
Нiби птахи неземнi –
Золотi та сiрi.
I вистукує багряно
Серце у калини.
Ось листок летить над нами –
З саду – у долину.
***