ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Винник Тетяна

Новорічна пісенька

В далекому чорному лісі,
Де виють голодні вовки,
Ялинка в снігах заблудилась,
А мала б на свято прийти!
Хилилися сосни довкола –
Сніжинками віти цвіли.
Ялинка ходила по колу –
Дорогу сніги замели.
На плечі схиливши торбинку,
Ішов Миколай тим лісом…
Й зелену красуню ялинку
До нашої хати приніс він.
І стала ялинка на диво
Красива, іскриста, мрійлива.
І дуже в цю мить щаслива,
Бо радість на всіх розділила.
***
Квітка

Два ліхтарики жовтенькі,
Сніжно-білі пелюстки –
Рученятами маленькими
Я тримаю залюбки.
Приберу старанно вдома,
Як усі слухняні дітки.
В мене пісенька чудова
І сукенка, ніби квітка!
***
Чудасія

Чудасія у Богдана:
За ним полює каша манна –
В дитсадочку, навіть вдома…
Що робити – не відомо!?
Врятуватись як Богдану
Підказала мудра мама:
Щоб узяв велику ложку –
Й каші вже лишилось трошки…
***



Нензи

У нашого Олекси
Завелися нензи!
Галасують по кутках,
Плачуть в мами на руках…
Ось такі в Олекси
Вередливі нензи!
Відірвали зайцю хвіст,
І погризли лису ніс,
Розгойдались на сльозі,
Розкрутились на нозі…
Ось такі в Олекси
Хитромудрі нензи!
***
Справжній друг

Дощик теплий і патлатий
Порядкує біля хати.
Він ганяє комарів
І танцює на столі.
Налякав сіреньку мишку,
Що сховалася за книжку.
Налякав і маму, звісно,
Що забула знять білизну.
Налякав і тата з братом,
Що пішли гриби збирати.
А я з дощиком дружу –
Й по калюжах з ним біжу!
***
Дощик

В мiсти дощик побував –
На дахах потанцював,
У садочку побродив –
Натрусив зелених слив.
І періщив, як з відра –
Iз води була б гора!
Та вода бiжить, тече
За парканове плече…
Обросив вiн дiточок,
Хто забув дощовичок.
Натомившись, дощик стих –
У калюжцi спати лiг.
***
Потічок

Я – струмочок-бігунець
Із синіми очима.
І початок і кінець –
В мене за плечима.
***



Добро i Зло

Зло та Добро одвiчно змагаються –
Хто з них спритнiше, хто головне.
Зло по дорозi бiжить, озирається,
Може, Доброго його пережене?!
Ну а Добро йде собi тихо,
Впевнено, мирно, лагiдно йде.
Справи хорошi робить на втiху,
Має сто усмiшок й сотню iдей.
Зло видивляється, Зло вихваляється
Працею iнших, щастям чужих.
Ну а Добро на те все усмiхається –
Навiть не хоче змагатись зi злим.
Зло все навиворiт геть вивертає,
Рветься до всього Зло напролом.
Але у Зла стiльки сили немає,
Аби у свiтi стати Добром.
***
Буває

Ранок та вечір –
Свiтання – смеркання,
Пiзня година – зоря вечiрня,
Розсвiт, поранок чи спозарання…
Все у життi дороге i гарне.
Все у природi таке потрiбне:
Нiч – щоби день, темно – щоб видно.
Є у життi i гiрке, й солоденьке,
Може – ще рано, а може – пiзненько.
Може людина нещирою бути,
Може й вiдвертiстю всiх огорнути.
Схiд є i Захiд, Пiвнiч та Пiвдень,
Сонце заходить, щоб завтра зiйти.
***
Сіячі

Ми посіяли зерно
В полі проросло воно.
Стиглий Колос колосився,
Пив дощі, на сонці грівся
Та дивився в небо,
Бо була потреба
Споглядати небеса –
Волошкова то краса!
Ми посіяли зерно,
І достигло вже воно –
На Бориса-Гліба
взялися до хліба!
То ж зібрали урожай,
Помічник у нас – комбайн!
Наші предки на млині
борошно мололи. Ми
намололи на верстаті,
й уже хлібом пахне в хаті,
у пекарні, у печі
пахнуть сонце-калачі,
мандрики та вергуни,
жайворонки, медівник,
пундики, млинці, галушки,
мамалига, балабушки,
булки, пироги, локшина,
паски золота скорина,
книш, коржі та коровай –
до вподоби обирай!
Хліб на ноги всіх поставить –
Сіячів своїх прославить!
***
Покрова

Угорi росте пiдкова,
По зiрках iде Покрова.
Вкриє землю обегiром –
Або листям, або снiгом.
Йди, Покровонько, до нас,
Хай настане добрий час –
Козакам i воякам,
Й всiм на свiтi дiточкам!
***
Осінь

Сад листочки розгубив,
Розкружляв, розвiяв.
Причаїлися гриби
В сонечка на вiях.
Струни рвуться у стернi
I летять у вирiй,
Нiби птахи неземнi –
Золотi та сiрi.
I вистукує багряно
Серце у калини.
Ось листок летить над нами –
З саду – у долину.
***