ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Коломієць Тамара

НАИМИЛІШЕ СЛОВО

Будівельники-бобри
Добре працювали —
У бору для дітвори
Школу збудували.
І таку звели, що ну! —
Подивитись варто:
І вікно на всю стіну,
І колоди-парти.
Дятел дзьобом-долотом
Потрудивсь на ґанку,
Павуки усі гуртом
Виплели фіранку.
Приволік ведмідь старий
Стіл — пеньок високий.
— Ну,— сказав до дітвори,—
Почнемо уроки! —
Повсідалась малишня
На колодах проти пня.
Сам ведмідь ступив за пень,
Лоб кошлатий витер
І промовив:
— Добрий день!
Візьмемось до літер!
Намалюю на пеньку,
Щоб завчить могли ми,
По боках — по стояку,
Гойдалку між ними.
Хто цю літеру не зна,
Вчіть обов'язково:
Це вона розпочина
Всім відоме слово —
Між словами усіма
Щонайголовніше. —
Кицька лапу підніма:
— Це, звичайно, миша!
— Морква! — квапиться зайча.—
З грядки, соковита.—
Ведмежа із-за плеча:
— Мед,— бурчить сердито.
Білченя ж мале-мале
В лопушку-панамі,
Хоч соромилось, але
Вимовило:
— Мама!
— Мама! — крикнули малі
Якнайголосніше. —
На усій-усій землі
Слово наймиліше! —
Засміявсь ведмідь:
— Воно!
Вивчили, нівроку...—
От і все.
Дзвенить дзвінок
З першого уроку.
У квача гайда гулять
Поміж стовбурами.
Світить сонце між гілляк.
Ждуть додому мами.
***
ДІДІВ ОБІД

Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив,
На плиті обід варив...
...Ой і хитра казка ця,
Бо не видно їй кінця.
Доки дід на світі житиме,
То усе обід варитиме.
***
ЦАР ГОРОХ

З хмар бобових цар Горох
Приземлився
прямо в мох.
Цілу ніч і день проспав,
Доки вдяганку дістав.
І тепер він вбраний
В одяг полотняний.
А наткали павуки
Полотна на сорочки.
Вибілила качка —
Знаменита прачка.
Вишили сороки
Комір у сорочки.
Зшили коники-кравці
Трав'яні міцні штанці.
Дятел-швець із лика
Скраяв черевики.
Стукотів-мудрував —
Підківки Понабивав.
Щоб віддячити майстрам,
Цар Горох вгощав їх сам.
Він поставив на пеньку
Всім наїдки до смаку:
Павукам — роси,
Качці-прачці — просо,
Для сорок — пшеницю,
Коникам — травицю,
А для дятла, для шевця,—
Шишки ялинові
Ще й водицю з джерельця
За дзвінкі підкови.
Ну а сам цар Горох
їв і пив, за чотирьох.
***



ПОДАРУНОК

У зайця-побігайця
Украдено окрайця.
А де, коли, і хто, і як —
Не знає заєць-неборак.
Чи, може, то злодюга-лис
Десь під кущем
окрайця згриз?
А може, то вовчисько?
Він тут никає близько.
Сидить зайчисько, плаче...
А з міста коник скаче,
Квітками помальований,
Дзвіночками підкований.
Він каже:
— Ну ж бо, сльози втри
І подаруночка бери.
Ми од сорок у місті
Лихі почули вісті.
Отож малята з дитсадка
Тобі прислали пиріжка...—
У зайця хата без дверей.
В світлиці тісно від гостей —
Злетілися сороки,
Сусідки білобокі.
Тут заєць конику гука:
— Спасибі всім за пиріжка!
Я подарунка сам не з'їм,
Я поділю гостям усім,
їм серединку покришу,
Собі — скоринку залишу.
***
ХОДИТЬ ВЕЧІР-МАЗАМУРА

Коло вікон, коло муру
Ходить вечір-мазамура,
Од воріт і до воріт
Тихо-тихо, наче кіт.
Має торбу не просту —
Носить в торбі темноту.
Торба шита зірочками,
Зірочками-дірочками,
А із неї темнота,
Мов із сита, виліта.
Сіє, сіє, сіє, сіє,—
Все на світі чорним криє
І сміється в чорний вус
Мазамура-сажотрус.
***
КАЛАЧІ

Пеклися в печі
Три калачі.
Четвертий калач
На припічку в плач:
— Брати мої, калачі,
Дайте місце у печі!
— Хоч плач, брате, хоч не плач,
А не справжній ти калач:
Дощової години
Замішений із глини.
Тож до печі не пнися —
На сонечку печися!
***
НЕБИЛИЦЯ

Що у літа на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у сережки.
А ми стали коло хати
Та й не можем розібрати,
Кому іти рибу пасти,
Кому воду в копи класти,
Кому піски молотити,
Кому сніги волочити.
***



ХІП-ХАП

У кутку живе Хіп-хап,
В нього безліч довгих лап,—
Ух!..
Тільки сутінь заляга,
Він лапища простяга,—
Ой!..
Я хапаю за прута
Та по лапах, як кота,—
Бах!
А ніяких лап нема —
Тінь хитається сама...
Ха!..
***
ЛІЧИЛКА-НЕБУВАЛИЦЯ

— Куди ідеш, Кудикало?
— Куди? А в Нікудикало,
На гору Неминалицю
Ловити Небувалицю.
Оту, що озивається —
Сміється-заливається.
Ловитиму-хапатиму,
Лічитиму-питатиму:
«Чи одуд, чи зозулиця?
Ховається чи жмуриться?)
***
ОЛІВЦІ

Є дверцята у пеналі
Дивовижні, небувалі:
Як відчиняться вони,
То з самої глибини
Вибігають молодці —
Кольорові олівці.
Починають пустувати,
На папері малювати:
Синій — жабку,
Жовтий — курку,
А зелений — кицьку Мурку,
А червоний — слоненя,
А коричневий — коня,
Довгогривого, гнідого...
Тут зелений зирк на нього:
— Що таке? Ану покинь!
Некрасивий в тебе кінь!
Бач, яка красива Мурка,
Синя жабка,
Жовта курка
І червоне слоненя!..
Ми поправимо коня —
Зробим гриву золотисту,
Помережане сідло,
Щоб усе було барвисте,
Щоб, як райдуга, цвіло!
***
ВЕСЕЛИИ ДУШ

Під гарячий буйний душ
Тарілки спішать чимдуж.
Розмальовані миски
Вишаровують боки.
А чашки глибокі
Кинулись у скоки:
Стриб-скік, стриб-скік! —
Це щоб душ не обпік.
А ложечки сміються
І трішки задаються.
На воду кожна скоса блись: —
Ану спинись, не гарячись!..
Бере з-під душу сушка
Чашки за круглі вушка,
Порозставля миски рядком
І тарілки складе ладком.
А ложки у шухляді
Сховаються — і раді.
І душ у крані задріма,
Отак, немов його нема,
Шуміти перестане.
Аж трохи сумно стане.
***
КОНИКИ

З країни Каруселії,
Весняної, веселої,
Подзенькуючи в дзвоники,
Притупотіли коники.
Із жовтими попонами,
Із гривами червоними.
Цок-цок, цок-цок підковами
Об вулиці бруковані.
— Поїхали! — запрошують
І вуха нашорошують.
— Куди? — півні дивуються.
— Ах-ах! — качки хвилюються.
А коники вибрикують:
— Поїхали! — викрикують.—
Візочками дощатими,
Дзвінкими коліщатами,
Із піснею веселою
В країну Каруселію.
Поїхали — потішитесь,
Надовго в нас залишитесь!
***