ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Дерманський Сашко

Були собі два брати

Були собі два брати -
Замурзані пірати.
Не слухалися мами,
Поганими словами
Забруднювали простір,
Були нестерпні просто.
До школи не ходили,
Корисного не їли,
З науками не знались,
Ще й в носі колупались.
Їм якось пощастило:
До облавку прибило
У пляшці карту світу,
На ній – місця заритих
Скарбів і шоколадок.
- Гей-гей! – пірати радо
Кричали, мов скажені. –
Скарби у нас в кишені!
Давай вони дивитись,
Вертіти і крутити
Ту карту загадкову...
Пора б згадати школу.
Але ж дурні пірати
Ледь-ледь могли читати.
Впізнали кілька літер,
Гадали, звідки вітер,
Що значать закарлючки
Та інші мудрі штучки.
Один кричить: - Це море!
Волає другий: - Гори!
Один кричить: - Це Штати!
А другий: - Ні, Карпати!
Отак вони сварились,
Аж поки не побились.
В обох на лобі ґулі,
В обох в кишенях дулі…
Та зрештою зібрались
І десь помандрували.
Блукали десь півроку,
Стомилися нівроку,
Аж ось замріло місто
На горизонті чистім.
Знов спори в них негожі,
І знов за рибу гроші:
- Це – Київ стародавній!
- Ні, це – Горішні Плавні!..
І поки знов сварились,
Кусалися і бились,
Той скарб і шоколадки
Відрили дві піратки.
Отак завжди буває:
Скарби той здобуває,
Хто дружить із книжками
І слухається маму…
***
ЗАЙЧЕНЯТКО

Зайченятко зветься просто —
Довговухокуцохвостик.
Гарне й прізвище у нього:
Куцохвостодовгоногий.
Зайченя поміж грядок
Надкусило огірок,
Ще й редиску, ще й морквинку,
Ще й пузату капустинку.
До матусі зайченя
Бігло полем навмання —
Зачепилось, покотилось, —
У ярочку опинилось.
Тихо плине нічка млиста,
Вбрана в зоряні намиста…
Спить в кубельці зайченятко
Біля мами й біля татка.
***
У РЕСТОРАНІ

Огрядна пані з паном
Зайшли до ресторану,
Вмостилися за столик,
Що у кутку стояв.
Офіціант у фраці
На кольоровій таці
(Мабуть, із порцеляни)
Меню панам подав.
Меню вони гортали,
Обурено бурчали,
"Меню, — кричали, — нам це
Ніяк не до смаку!
Нащо нам з краба клешні?
Подайте нам яєчні,
Вареників, і сала,
Цибулі, й часнику!"
Та в ресторані тому,
Страшенно дорогому,
Ніколи не бувало
Цих вишуканих страв,
Бо це було в Парижі,
Так-так, в самім Парижі,
Так-так, якраз у тому,
В якім я не бував.
Та хочу вам сказати,
Щоб дещо з'ясувати
І ви аби на слово
Повірили мені,
Що завітали пані
І пан до ресторану
Й Парижа випадково,
Точніше, уві сні.
***
ЧЕСНЕ СЛОВО!

Чесне слово, чесне слово!
Я на власні очі бачив
Білосніжний вир сніжинок,
Що кружляли на дахах.
Чесне слово, чесне слово!
Всі вони були, неначе
Легкокрилі балерини
В накрохмалених платтях.
Чесне слово, чесне слово!
Всі хати — мов пароплави,
А сніги — то океани,
Й наче острів — наш садок.
Чесне слово, чесне слово!
Запишавшись, як ті пави,
Білі киці й білі панни
Позирали з-за шибок.
Чесне слово, чесне слово!
Грала музика чарівна
З димарів, що зачепились
Якорями за зірки.
Чесне слово, чесне слово!
Ніч прийшла, немов царівна —
І одразу засвітились
Срібним інеєм гілки.
***
СОБАКА БАРАБАКА

Собака Барабака —
не просто так собака.
Собака Барабака —
собака не проста.
В собаки Барабаки
закудланий хвостяка,
А ще у Барабаки
Холодні геть вуста.
Собака Барабака
З туманами балака,
Співати Барабака
Залазить на дахи.
В собаки Барабаки
якісь на спині знаки,
Каляки і маляки,
А збоку — реп'яхи.
А очі в Барабаки —
Неначе гарбузяки.
А ще — як у коняки,
Є грива і сідло.
Лиш грошей у собаки,
В собаки Барабаки,
Ніколи і ніяких
В кишенях не було.
То хто ж він, Барабака,
Собака Барабака,
Гавкака і кусака,
Співак і мандрівець?
Він пан чи посіпака,
Цей дивний Барабака?
Трудяга чи гуляка?
Тюхтій чи молодець?
Він просто — Барабака,
Собака Барабака,
Звичайний Барабака,
Друзяка дітлахів.
І мріє Барабака,
Добряга Барабака,
Щоби ніхто не плакав,
Щоб цілий світ радів!
***
ПРО ПІЗАНСЬКУ ВЕЖУ

Я звечора речі складу до валізи
І зранку-раненько подамся до Пізи.
А в Пізі чудовій, лише уявіть,
Є вежа славетна, що криво стоїть.
Допіру мій потяг прибуде до Пізи,
До камери схову сховаю валізи,
Бульварами Пізи неквапно пройду
І вежу падучу доконче знайду.
А потім такі я зроблю процедури:
Плечем підіпру скособочені мури.
І так непохитно стоятиму доти,
Аж поки мені не подзвонять з роботи...
Повсюди туристи робитимуть візи,
Аби хоч на хвильку примчати до Пізи
І шану віддати мені як герою,
Що вежу рятує, підперши собою!
***
ТРИТОНИ

Я знаю, я знаю: тритони
Не важать, не важать три тонни.
Три тонни — це дуже багато,
Ну де їх тритонам узяти?
Тритона вдягни у кальсони, —
Та й то не заважить три тонни.
Я знаю, я знаю: три тонни
Хтось важить, але не тритони.
***
ДИВНИЙ СОН

Така дивовижа наснилась мені:
З конем летимо по осінній стерні…
Одного лише не збагнути — ой, ні! —
Чом кінь на мені, а не я на коні?!
***
ЧОМУ КРОКОДИЛИ ЗЕЛЕНІ

Відомо, напевне, й без мене,
Що всі крокодили зелені.
Як глиця сосни,
Зелені вони ,
Це точно відомо й без мене.
Гуляючи вчора вздовж Нілу,
Я стиглого стрів крокодила.
Він пузо мав жовте,
Хвостом воду бовтав
Якраз посередині Нілу.
Чому ж, запитаєте в мене,
Всі решта, як жаби зелені?
Бо жоден із них
Іще не достиг,
Тому-то вони і зелені.
***
ПРО ЯКІВ

В містечку Кобиляків
Жив-був Без'яків Яків,
Та якось у поляків
Купив собі двох яків.
— Коли я був без яків,
Я був Без'яків Яків,
Тепер же, — каже Яків, —
Якецький буду Яків.
Отож, Якецький Яків
Із міста Кобиляків
Завів собі друзяків —
Двох здоровецьких яків.
«Чи хочете будяків?» —
Спитав якось їх Яків.
«Ми не їмо будяків», —
Сказав якийсь із яків.
Аж зніяковів Яків:
«То, може, вам буряків?»
«Не хочемо й буряків!» —
Скривився другий з яків.
"Неякісних двох яків
Купив я, — думав Яків. —
Якісь вони двоякі,
Якісь вони ніякі".
Пішов він до поляків,
Назад віддав тих яків —
Та й знов зробився Яків
З Якецького — Без'яків.
***
СВИНІ

Їдуть свині
На машині
Через хащі
По ожині.
Каже Свин
Дружині Свині:
— О, диви —
малини сині!
***
ЖАБКА

Я піду до річки,
Упіймаю жабку
І ледь-ледь потисну
Мокру її лапку.
Не пручайся, жабко,
Не спіши лякатись,
Я з тобою хочу
Просто привітатись.
***