Меню
РОЗМАЛЬОВКИ
Флеш-розмальовки
Стінгазети
Вірші
Лічилки
Анекдоти
Веселі історії
Казки
Усього 341 віршів
Нові

Щоб небо не падало
М.ЧЕРНЯВСЬКОМУ

«Щоб небо не падало».
І сонце світило,
Світило і гріло
Від віку до віку,
Ї чорні бинти
Не в'їдалися в тіло,
А білі струмками
Вливалися в ріки,
Щоб верби на березі
Більш не ридали,
А в води гляділи
Не голі тополі.
Хай стануть за ліки
Поетові ріки,
А серце бурштином
Окутає болі.
«Щоб небо не падало» —
З'єднуймо ж руки,
З вибою і лану
Сини і онуки
Обіймемо планету
І втримаємо небо,
У радощах й муках
Осяйне поетом.
***
Спомин
Не жалкуй за прожитим—
За сумним і веселим:
Якщо сіяв ти жито,
Вклонись нивам зеленим.
Чи згадай, як спотужно
Ти стояв за верстатом.
Ще й тепер сяють стружки
Золотисте й патлате.
Як колиску з дитятком
Колихав ти ночами —
Свою вдачу в життя те
Марив вкласти з роками.
А як першу зарплату
Син віддав рідній неньці —
Світлом сповнилась хата
Й затепліло у серці,
Згодом поруч стояли
У строю новобранців...
Сина — куля здолала.
Ти ж з походу — до праці.
Ти за себе й за сина
Незабутніми днями
Сіяв жито дорідне
І гордивсь врожаями.
Те нестерпне в прожитім,
Хто це виніс .— ті знають,
Коли першими діти
Від батьків помирають.
***
Синій цвіт
Я дивлюся, дивлюся болісно
На немеркнучий синій цвіт.
І ввижаються ніжні проліски
На дорогах буремних літ,
То було…
То було в сорок другому.
На узліссі, точився, бій.
В тім бою я утратив друга —
Полишив у землі сирій.
І могилу прибрати квітами,
Як годиться, тоді не зміг.
Тїльки. вітер, колючий вітер
Слав без жалю на неї сніг.
А коли війна відшуміла
І весна наливала бруньки,
Я прийшов до тієї могили...
Хто ж на неї поклав вінки?
Я дивився, дивився болісно...
Не забуло життя той бій:
Не згасають, мій друже, проліски
На печальній могилі твоїй.
***
Дай, бабусю, поцілую
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибці.
***
Матінці
Матінко моя єдина!
Ти для мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!
***
День матері
Мамо найдорожча,
Мамочко єдина,
Щирі побажання –
Від доні, від сина.
Квіточок пахучих
Принесли багато
В цей травневий ранок,
У велике свято!
***
Наша мати
Наша мати,
Як голубка сива,
Любові крильцями
Усіх нас прикрила.
Мати наша,
Як сонечко ясне –
Цілий день нам світить
І вночі не гасне.
Мати наша,
Як ангел з неба –
Вдень і вночі знає,
Чого дітям треба.
***
Ой, заграло Чорне море
Ой, заграло Чорне море,
Хвилечка висока.
Пролітав над Чорним морем
Яснокрилий Сокіл.

А на правому крилі -
Божа паска на столі.
А на лівому крилечку -
Богом писане яєчко.

Ой, упала Божа Паска
Із крила ясного -
Народився білий світ
Із моря Чорного.

Ой, упало ще яєчко -
Світом покотилося.
А що Бог намалював -
З нього народилося.
***
Про писанки
Ми сьогодні рано встали,
Різні фарби готували:
Із цибулі, із кори,
З ягід, квітів і трави.

У курей рябеньких
Яєчка біленькі
Обережно збирали,
Повні кошики набрали.

Чисто в хаті прибирали,
Рушниками прикрашали,
Умивалися на ґанку,
Одягали вишиванку.

Що це, що за метушня?
Вся зібралася рідня:
Дід, бабуся, мама, тато -
Писаночки малювати.

Всі беремося до діла:
Ось червона, щоб раділи,
Щоб росли як із води -
Синю фару набери.

Жовта фарба на врожай,
А зелена - то життя.
Буду писанку котити,
Щастя-долю ворожити.

Вийди-вийди, сонечко,
На дідове полечко.
Травонько-муравонько, зеленись,
Золотому сонечку поклонись.

Лийся-лийся дощику,
З чарівного горщику.
Розцвітайте, ружі-маки,
Щоби щастя-долю мати.

***
Поле прокидається
Поле прокидається,
Росами вмивається,
Стука тепле сонечко
Людям у віконечко.

Білосніжний рушничок
Вже чекає ниточок.
Їх веселка дарувала,
В різний колір фарбувала.

Вишивають пальчики
По самому крайчику:
Оживають в світі
Дивовижні квіти,

Ягідки в садочку,
І вода в ставочку,
І травичка у степах,
І дерева у лісах.
***
Вишиванка
Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.

Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.
***
Гей, козак–козаченько
Гей, козак–козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!

Як козак засміється –
Ворог зі страху трясеться,
Як козак заспіває –
Той чимдуж утікає!

Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе, розвивайся,
Гей, душа, розкриляйся!

А душі тільки й треба –
Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим не лукавий.

Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо, брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Там чи смерть, чи життя -
Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!
***