ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Карпенко Наталі

ДЕНЬ

В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини.
Хочу теж великим стать,
Звати на гостини.
Навесні величину
З нічкою зрівняю.
Верховодити почну,
Вволю погуляю.
На гарячому коні
Мчатиму по світу.
У яскравому вбранні
Стріну красне літо.
Доросту аж до зірниць
На Свята Зелені,
Повернуся з вечорниць
З місяцем в кишені.
Піду росами в гаї
По гриби й суниці.
Вижну в полі врожаї
Жита та пшениці.
Як пожовкне перший лист,
Затягну попругу
І зрівняю білий зріст
З нічкою удруге.
Літо бабине утне
Сонячну годину.
Ніч кордони перетне,
А я відпочину.
***
ЧОМУ БУВАЄ ДЕНЬ І НІЧ?

Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
***
РУХ ПЛАНЕТ

Мчать круг Сонечка планети,
Наче швидкісні ракети.
Стрімголов біжать по світу
По довколишнім орбітам.
Хто летить до Сонця ближче,
Оббігає коло швидше!
А хто далі – навпаки,
Дуже довгі там шляхи!
Повний оберт – це наш рік,
Від Землі береться лік.
Рух планет довкіл осі
Звуть добою здавна всі.
У Юпітера доба –
Найкоротша, от дива!
А в Меркурія – нівроку!
Наче посмішка широка!
***
ПАРАД ПЛАНЕТ

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз – Меркурій-мандрівник,
Два – Венера, красний лик.
Три – Земля вітає нас,
А чотири – воїн-Марс.
П’ять – Юпітер, шість – Сатурн,
Сім – Уран, за ним – Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.
***
СУЗІР’Я

Засвітила темрява вогні,
Вкрилась ластовинням сонна нічка.
Місяць посміхається мені,
Розвела мости висока річка.
Там домівка кожної зорі,
Рідна стежка і своя родина.
І тому над нами угорі
Височіє лиш одна картина.
Там пливуть світи далеких зір,
Там великі групи звуть – сузір’я.
Хочеш вір, а хочеш перевір,
Там живуть легенди і повір’я.
Там до Андромеди мчить Пегас,
Знайдеш слід Персея і Цефея…
Палить люльку в небі Волопас
І вітання шле Кассіопея.
Там побачиш Лебедя й Орла,
І Дракона, й Лева з Геркулесом…
Там усім Ведмедиця Мала
Маяком зоріє піднебесним.
***
ПОСМІХАЮТЬСЯ ЗОРІ

Посміхаються зорі в далекій імлі
І блакитні, і жовті, й червоні!
Не злічити тих зір! І великі, й малі!
І у кожної промінь в долоні!
Надгарячі – блакитним вогнем мерехтять,
Випромінюють срібло гарячі.
Теплі зорі ліхтариком жовтим горять,
А холодні – червоної вдачі.
***
ЗОРЯНІ ВЕДМЕДІ

Стануть у пригоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді – зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
На ім’я Північна, знана й провідна.
Дивиться на північ зоряний маяк.
Зірочка покаже подорожнім шлях.
Бік ліворуч – захід, а праворуч – схід,
Курс напроти – півдня променіє світ.
***
МІСЯЦЬ-МАНДРІВНИК

Місяцю мій, брате,
Де красу згубив,
Став таким щербатим?
Ти ріжком світив!
Мовив Місяць щиро:
Це не я свічу!
У космічнім вирі
Темрявою мчу.
Я завжди мандрую
Колом круг Землі.
Сонечко дарує
Промені мені.
Їх то забагато,
То впадуть на край…
Як мене назвати
Ти запам’ятай!
Висне в небі кома,
Дужка букви «ер», -
Кожному відомо,
Що росту тепер!
А коли дивлюся
Літерою «ес»,
То старим зовуся
І зникаю десь.
Визирну з колиски
Гострого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.
Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!
***
Місяць

Ходить Місяць без кінця
Шити одяг до кравця.
Він то худне, то росте...
От фігура! Все не те!
Тільки в Сонечка-кравця
Добере щось до лиця
Й сяє в кращій із обнов!
А на ранок блідне знов.
Місяць худне і росте,
От фігура! Та проте!
Заздрить зоряна рідня,
Фотосесія щодня!
***
ДЕ НАЙБІЛЬША ГЛИБИНА?

Ось калюжа! В ній водиці
По коліна навіть птиці!
У калюжі мілина,
Буду міряти до дна!
Мілко в нашому струмочку.
А на річці та в ставочку
Можна риби наловити
Й дуже гарно відпочити!
Днища моря й океану
Я ніколи не дістану!
Там найбільша глибина!
Там пірнула дивина!
***
ЧАШКА І КУХОЛЬ

Чашка кухлю говорила:
Я приваблива та мила.
Моя врода бездоганна,
Мені в кожній хаті шана.
Визнай правду, кухлю, брате,
Тобі успіху не мати!
Ти, мов склянка, скрізь широкий,
Тільки ручку маєш збоку.
Кухоль випалив сердито:
Ти мілка, як наше сито.
А у мене глибина,
Не дістане ложка дна!
***
ВСЕ ЦІКАВО НАШИМ ДІТЯМ

Все цікаво нашим дітям!
Хто найбільший в цьому світі,
Що високе, що низьке,
Що широке, що вузьке!
Те велике, що – широке,
Товсте, довге і глибоке!
А мале – мілке, вузьке,
І коротке, і низьке.
Пам’ятайте: порівняння -
Це стежина до пізнання.
***