ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Карпенко Наталі

ДЕНЬ

В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини.
Хочу теж великим стать,
Звати на гостини.
Навесні величину
З нічкою зрівняю.
Верховодити почну,
Вволю погуляю.
На гарячому коні
Мчатиму по світу.
У яскравому вбранні
Стріну красне літо.
Доросту аж до зірниць
На Свята Зелені,
Повернуся з вечорниць
З місяцем в кишені.
Піду росами в гаї
По гриби й суниці.
Вижну в полі врожаї
Жита та пшениці.
Як пожовкне перший лист,
Затягну попругу
І зрівняю білий зріст
З нічкою удруге.
Літо бабине утне
Сонячну годину.
Ніч кордони перетне,
А я відпочину.
***
ЧОМУ БУВАЄ ДЕНЬ І НІЧ?

Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
***
РУХ ПЛАНЕТ

Мчать круг Сонечка планети,
Наче швидкісні ракети.
Стрімголов біжать по світу
По довколишнім орбітам.
Хто летить до Сонця ближче,
Оббігає коло швидше!
А хто далі – навпаки,
Дуже довгі там шляхи!
Повний оберт – це наш рік,
Від Землі береться лік.
Рух планет довкіл осі
Звуть добою здавна всі.
У Юпітера доба –
Найкоротша, от дива!
А в Меркурія – нівроку!
Наче посмішка широка!
***



ПАРАД ПЛАНЕТ

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз – Меркурій-мандрівник,
Два – Венера, красний лик.
Три – Земля вітає нас,
А чотири – воїн-Марс.
П’ять – Юпітер, шість – Сатурн,
Сім – Уран, за ним – Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.
***
СУЗІР’Я

Засвітила темрява вогні,
Вкрилась ластовинням сонна нічка.
Місяць посміхається мені,
Розвела мости висока річка.
Там домівка кожної зорі,
Рідна стежка і своя родина.
І тому над нами угорі
Височіє лиш одна картина.
Там пливуть світи далеких зір,
Там великі групи звуть – сузір’я.
Хочеш вір, а хочеш перевір,
Там живуть легенди і повір’я.
Там до Андромеди мчить Пегас,
Знайдеш слід Персея і Цефея…
Палить люльку в небі Волопас
І вітання шле Кассіопея.
Там побачиш Лебедя й Орла,
І Дракона, й Лева з Геркулесом…
Там усім Ведмедиця Мала
Маяком зоріє піднебесним.
***
ПОСМІХАЮТЬСЯ ЗОРІ

Посміхаються зорі в далекій імлі
І блакитні, і жовті, й червоні!
Не злічити тих зір! І великі, й малі!
І у кожної промінь в долоні!
Надгарячі – блакитним вогнем мерехтять,
Випромінюють срібло гарячі.
Теплі зорі ліхтариком жовтим горять,
А холодні – червоної вдачі.
***
ЗОРЯНІ ВЕДМЕДІ

Стануть у пригоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді – зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
На ім’я Північна, знана й провідна.
Дивиться на північ зоряний маяк.
Зірочка покаже подорожнім шлях.
Бік ліворуч – захід, а праворуч – схід,
Курс напроти – півдня променіє світ.
***



МІСЯЦЬ-МАНДРІВНИК

Місяцю мій, брате,
Де красу згубив,
Став таким щербатим?
Ти ріжком світив!
Мовив Місяць щиро:
Це не я свічу!
У космічнім вирі
Темрявою мчу.
Я завжди мандрую
Колом круг Землі.
Сонечко дарує
Промені мені.
Їх то забагато,
То впадуть на край…
Як мене назвати
Ти запам’ятай!
Висне в небі кома,
Дужка букви «ер», -
Кожному відомо,
Що росту тепер!
А коли дивлюся
Літерою «ес»,
То старим зовуся
І зникаю десь.
Визирну з колиски
Гострого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.
Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!
***
Місяць

Ходить Місяць без кінця
Шити одяг до кравця.
Він то худне, то росте...
От фігура! Все не те!
Тільки в Сонечка-кравця
Добере щось до лиця
Й сяє в кращій із обнов!
А на ранок блідне знов.
Місяць худне і росте,
От фігура! Та проте!
Заздрить зоряна рідня,
Фотосесія щодня!
***
ДЕ НАЙБІЛЬША ГЛИБИНА?

Ось калюжа! В ній водиці
По коліна навіть птиці!
У калюжі мілина,
Буду міряти до дна!
Мілко в нашому струмочку.
А на річці та в ставочку
Можна риби наловити
Й дуже гарно відпочити!
Днища моря й океану
Я ніколи не дістану!
Там найбільша глибина!
Там пірнула дивина!
***
ЧАШКА І КУХОЛЬ

Чашка кухлю говорила:
Я приваблива та мила.
Моя врода бездоганна,
Мені в кожній хаті шана.
Визнай правду, кухлю, брате,
Тобі успіху не мати!
Ти, мов склянка, скрізь широкий,
Тільки ручку маєш збоку.
Кухоль випалив сердито:
Ти мілка, як наше сито.
А у мене глибина,
Не дістане ложка дна!
***
ВСЕ ЦІКАВО НАШИМ ДІТЯМ

Все цікаво нашим дітям!
Хто найбільший в цьому світі,
Що високе, що низьке,
Що широке, що вузьке!
Те велике, що – широке,
Товсте, довге і глибоке!
А мале – мілке, вузьке,
І коротке, і низьке.
Пам’ятайте: порівняння -
Це стежина до пізнання.
***