ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Савка Мар’яна

ВЕСНА

Пташка у раю гніздечко мостила,
І ненароком яєчко вронила
Котиться небом яйце золоте.
Як перекотиться - все зацвіте,
В трави і квіти вбереться земля,
Теплим зерном збагатиться рілля.
Котиться-котиться, світить-золотиться,
А перекотиться - хліб заколоситься!
Сядуть пташки на пухкий коровай,
Пташко маленька, чи знаєш, де рай?
***
КОТИЩЕ

По дашку повіє котище:
Вище! вище! вище! вище!
Йде гроза усіх пташок.
Скоро зробить він стрибок!
Ще й стирчить трубою хвіст -
Зараз всіх він вас поїсть!
Щойно скочив він на дах,
Як узяв котяру страх.
Все згори таке мале,
Аж стає від того зле.
"Ой, зніміть мене, мур-мяу,
Я ж маленьке кошеня-у!!!"
***
КОРОВА КОЛЬОРОВА

Корова кольорова паслася на лугах:
На шиї - срібний дзвоник, віночок - на рогах.
Збігалися до неї овечки і бички.
Сміялися: «Дивіться, фіалкові боки
У неі жовта спинка - ну просто сміхота
Ще й китичка рожева на кінчику хвоста.
«Ви. друзі, не дивуйтесь і таких, як я, корів. -
На світі так багато чудесних кольорів
Яке рожеве небо і голуба трава!
Ще й не такі, повірте, трапляються дива!».
Така була корова з ромашковим вінком -
Всіх друзів пригощала солодким молочком.
***



БОСОНІЖКИ ДЛЯ СТОНІЖКИ

У Стоніжки - босі ніжки
Як узути їх усіх?
От купити б босоніжки
На усі її сто ніг.
Але де знайти крамничку,
А у ній такий товар,
Щоб для ніжок невеличких -
П'ятдесят маленьких пар?!
Зараз я стоніжку взую!
Пошукаю олівці,
Босоніжки намалюю -
Каблучки і ремінці.

***
Я І ЛИС


Я восени зустріла лиса,
А ліс довкола був рудим.
Він біля мене зупинився
І запитав: «То де твій дім?»
Я розгубилася: «За лісом
Його не видно, десь он там,
Знайдеш».
І лис не був би лисом,
Якби не довіряв слідам.
А навесні, коли зелене
Й таке все гарне, аж до сліз,
В міське помешкання до мене
Постукав мій знайомий лис.
Понюшив носом, облизнувся
(я ж випікала пиріжки).
Сказав: «Ну от, я повернувся,
Тепер ходімо навпрошки.
Взуй чобітки, бо в лісі трави
Надвечір сиві від роси».
І я залишила всі справи
Й пішла із лисом у ліси.
Було так зелено і свіжо,
Як по народженні на світ,
Лис, усміхаючись (не хижо),
Ступав за мною слід у слід.
Нас обіймали трави й квіти,
нас огортав у сутінь ліс,
і то не ми були — а діти,
щасливі діти — я і лис.
***
ЧОРНИЙ ПАН

В чорнім замку — чорний пан,
Має чорний він жупан,
Чорні чоботи й штани —
Отакооої довжини!
Чорне крісло, чорний стіл,
Дуже чорне все довкіл.
Чорний зошит, чорна книжка,
Чорний кіт і чорна мишка.
А чому він чорний пан —
Чорні чоботи й жупан?
Бо малює справжній майстер!
В нього чорний є фломастер.
***
УКРАЇНА

Країн багато на великій карті,
Та серед них — вона, твоя єдина.
Її люби і будь завжди на варті,
Бо це твоя земля, це Україна.
Вона така ж реальна і казкова,
Як мамина долоня, тепла й щира,
У неї в серці українська мова,
В її душі любов і світла віра.
Цвітуть в ній мальви, маки і левкої.
Хтось, може, скаже, що таких багато.
Але ти знай, що іншої такої
Не зможеш в цілім світі відшукати.
***



БАБУЇНИ

Під баоба́бом спекотного дня
збирається вся бабуїнська рідня:
малий бабуїнчик, зовсім невеличкий,
брати-бабуїни й близнючки-сестрички.
Є в бабуїнчика мама і тато,
дядьків і тіто́к-бабуїнок багато.
Сказати, однак, не беруся,
чи є в бабуїна бабуся.
Під баобабом вмостившись як слід,
усі бабуїни смакують обід:
не бутерброди, не круасани —
жують бабуїни зелені банани.
Не люблять цукерок, солодкої згу́би,
тому в бабуїнів білесенькі зуби.
Щоправда — не буду брехати —
їдять по цукерку на свято.
***
ЧОТИРИ МІХИ ДЛЯ БОБРИХИ

Чотири повні міхи у нашої Бобрихи,
чотири повні міхи усякого добра —
пшениця, і пашни́ця, і морква, і горіхи,
і рибки повен човен, і буряків гора.
Зібралася Бобриха чотири повні міхи,
і моркву, і горіхи, пшеницю й буряки
закинути у човен (а човен рибки повен!) —
і у човні поплисти на другий бік ріки.
І щойно, примостивши чотири повні міхи,
ускочила Бобриха до повного човна,
як човен (дуже повен!) беркицьнувся, на лихо, —
і ось чотири міхи ідуть собі до дна.
Пірнай тепер у річку, розумнице-Бобрихо,
шукай чотири міхи усякого добра,
хоча глибінь і ну́рти — то не найбільше лихо,
мабуть, найменше лихо для кожного бобра.
***