ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Храплива-Щур Леся

ГОРИ, ГОРИ, ВОГНИКУ

Засвітіться золотом
Гіллячки,
Бо кругом засіли вже
Новачки.
Гори, гори, вогнику,
Ясно все,
Вітер буйний іскорки
Рознесе.
Крис нічку темную *
Чорний ліс,
Вітер іскри в серденька
Нам заніс.
Хоч кругом темнесенько,
Нам не страх,
Бо горять нам іскорки
У серцях.
Бо дзвенять, лунають нам
Всі пісні,
У гурті новацькому
При вогні.

Гори, гори, вогнику,
Та палай,
Освіти шляхи ти нам
В Рідний Край!
Гори, гори, вогнику,
Щоб на шлях
Понесли ми іскорки
У серцях!
***
СВЯТИЙ ЮРІЙ

Розгорілась ватра —
Мерехтить ясна.
Розцвіла багата
Новакам весна.
Новакам лунає
Казка при вогні:
— Їде лицар гаєм,
Їде на коні.
Їде лицар гаєм,
А напроти — змій:
— Гей, де ти блукаєш
Лицарю ясний?
— Правди кинь шукати,
Послужи мені.
В мене є палати
В морі аж на дні!
В мене самоцвіти,
Сяють, мов вогні.
Правді кинь служити:
Послужи мені!

— Вийняв лицар стріли,
Меч двосічний взяв.
Змія в серце вцілив —
Лютий змій сконав!
Їде лицар гаєм,
Де квітки дрібні...
Новакам лунає
Казка при вогні.
***
ВАТРА СТАРШИХ ПЛАСТУНОК

Розкотилися зорі над нами,
Оповила нас ніч чарівна,
Усміхається ватра зірками,
Серед просторів жде нас весна.

В нас серця, біля ватри у крузі,
Повні мрій, повні зір і весни,
Бо зійшлися ожидані друзі,
Про юнацькі розказують сни.

Повні віри зійшлися і сили
На порозі нового життя,
Бо шляхи нам безкраї відкрило
І вже здалека видна мета.

Нас життя, приманливе й суворе,
Мов розсміяна, соняшна рань,
У найвищі запрошує гори,
Щоб зростати нам серед змагань.

А коли в чужині, по дорозі
Зустрічатиме смуток і жах,
То усмішка у лютій тривозі
Не згасатиме в нас на устах.

Коли ж мряка дорогу простелить,
Потемніє від злобних примар,
Заспіваємо пісню веселу,
Сонце вигляне нам з-понад хмар.

Бо шепочуть нам зорі над нами,
Шепче ватра, і ніч чарівна,
Що повернеться ще з пластунками
В Україну цвітиста весна.
***



ЮНАЦЬКИЙ СПІВ

Ми любимо ватру,
Ми любимо сміх
І потиск лівиць,
Що єднає усіх.

При ватрі — заплетений
Піснею круг:
Чи зправа, чи зліва,
Найкращий твій друг!

Нам любо, як місто
Ще темне, у сні,
Виходимо ми
У мандрівку одні,

За слідом іти,
Де горить небосклін,
За грізні верхи,
Де найкраща з країн.

Глядіти, як прапор
Під небо злетить:
Внизу йому тісно,
Для нього — блакить!

І серце заб'ється
У ранок один:
— Внизу тобі тісно,
Змагай до вершин!

Бо повна в нас грудь
Таборових відзнак,
Між ними лілей
Наш улюблений знак.

Знак: тут нам життя,
Пісня, ватра і сміх,
Батьківщини тут чар,
Що єднає усіх!
***
МОЛИТВА

О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,
За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!
***
КРУТИ

Сипле сніг:
М'який, ласкавий,
Білий сніг.
Всі долини засипає,
Вже й нема доріг.
Рівномірно, безупинно
Налітає, що аж страх:
Щоб наш спомин не загинув,
У сніжинках,
У крижинах,
В молодих серцях.

Так давно і так далеко...
— Чуєш?
Чуєш битви клекіт
У сніжаній млі!

Здаля станція чорніє,
В'ються зимні рейки-змії,
Світ захлинувся в завії...

— Там, ось там — вони!

— Наші!
Такі, як з нами, у школі:
Ганяють м'яча по спортовому полі,
З нами танцюють під звуки пластинок.
Ледве видні в снігу...

— Приціл!
— Наказ!
І — постріл!
— А що, коли згинуть?

Впав один!
Криваве чоло
Розцвітає на білому полі...

— Лиш один?
— Що — один?!
Стоять на сторожі волі!

Смалить холодний металь
Скостенілі руки.
Над колискою в них
Ще козацькі шаблюки,
Над труною у них...

Скільки ж їх?
Згублені чорні цятки
У всесвітній завії.
За плечима в них —
Київ від жаху німіє:
— З Бахмача йде Муравйов!
— Арсенал вибухає криваво!...
На незвичних плечах
Спочиває сьогодні Держава.
Невправна сьогодні рука
Накладає стрічки кулемета...

Летять із Берестя вістки
І скиглять, наче птиці, на лету:
— Пи-тає- світ, Роз-ка-жіть! —
Стукотять телеграфів питання,
— Чи-Ки-їв-ще-наш?... Стогоном їм:
— Київ наш, пе-ре-ка-жіть!...

А надія остання:
Триста гарячих сердець —
Ранку непевне світання...

Роздирають повітря іскристо:
— Приціл!
— Готові! Вистріл!

Це — Крути:
Пліч-о-пліч зійшлося минуле з майбутнім

В ніч котру вже безсонну,
Що довго її не забути,
Світ підпис кладе під порукою миру.
Усмішки... Прихильні усі,
Вітають послів України.
Дроти гудуть звідусіль,
Вістка у Київ спішить,
Невідібрана гине:
Київ мовчить...

А під Крутами
В снігу покинені квіти:
Милі дівчат,
Сестрам брати,
Матерей постріляні діти:
Наші...

Зловіщими рейками
Мчаться вагони ворожі__
Ніхто не перейме,
Ніхто не поможе:
В постелі білій сплять
І тиша над ними,
Як колись була,
В невоєнні зими...

Сходить весна.
Рушив прадавній Дніпро.
На Хрещатику знов забруньчіли каштани.
Наближаються валкою з Крут
Під вагою несвітською сани.
У чорноземі риють сліди:
Невигійні, болючі.
Розцвітають шликами сади
І піснями козацькими кручі.
Прадідівські шаблюки в руці,
Паполомою сідлані коні.
Київ весь за трунами гряде,
У німому поклоні.

Під Центральною Радою
Море народу.
Перед ворота
Грушевський виходить,
Що стародавнього знав таємниці,
Привітати борців
На порозі столиці.
У майбутні віки
Його погляд одвертий:
— „За Вітчизну хто вмер,
Той не знатиме смерти!"
На Аскольдів заквітчаний горб
Піднімаються сани.
Розвивається Київ старий —
Молодими листками.
***
КРУТЯНЦЯМ

Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.

Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!

І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!

Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!

Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!
***



ЛІЧИЛКА

На ялинці зірка — раз!
На ялинці два горішки — раз, два!
На ялинці три цукорки — раз, два, три!
І чотири шоколядки — раз, два, три, чотири!
На ялинці яблучко рум'яне —
Хто досягне, той те яблучко дістане!
Ось вертеп ми змайстрували
І ляльки поодягали,
Так, як бурсаки давненько,
Ставимо вертеп гарненько:
Ждуть, замовкли усі люди...
Янгол пастирів ось будить,
Хай візьмуть свої ягнята,
Щоб Месії дарувати.
Розцвіла зоря велика -—
Йдуть зі сходу три владики,
Ірод-цар поганий гине.
Йде козак із України,
Циган, чорт і жид з козою,
Навіть смерть прийшла з косою...
От і втіхи дасть багато
Нам вертеп — в Різдвяне Свято!
Сійся-родися,
Жито-пшениця,
Сіємо долю
Із рукавиці,
Із Новим Роком,
Та по звичаю,
Щоб зійшла воля
Рідному Краю!
Поки сніг біленький,
Дома не сидіти!
На ковзи, лещата,
Тебе просять діти!
З школярами, діду
Ходи, не барися!
Коли ж йти не можеш
То хоч усміхнися!
***
В НАС НЕДІЛЯ

В нас: неділя. Школярі
На снігу та на дворі,
На льоду та на ставку
Чути пісню їх грімку.
Нині свято. Діточки
Взяли лещата й санки,
Прив'язали ковзани,
Їх не зловиш! — не гони!
Задзвонив великий дзвін;
Всіх у церкву кличе він.
Всі побігли, лиш стоїть
На горбку зі снігу дід.
***
НОВАЦЬКЕ РІЗДВО

Засвітили зорі,
Ясно серед піль,
Янгольськії хори
Чути звідусіль.
Радощами свята
Сипле іскри сніг.
Новаки завзято
Йдуть з чужих доріг.

На велике свято
Роздзвонився дзвін:
Йдуть вони віддати
Богові поклін.
Зірка просвітила
До вертепу шлях,
Де Марія Сина
Бавить на руках.
Чути там колядки
Стародавній спів:
Божеє Дитятко
В крузі новаків!
Рученьки Дитяти
Їх благословлять,
Вчитися, зростати,
Волі добувать.
Волі добувати
У великі дні,
Правду знов вітати
В рідній стороні.
***
ХТО ЦЕ СТУКАЄ: ГУР, ГУРР

Хто це стукає: гур, гурр...
— У віконце?
— Дід Снігур.
— Я на вулиці всю днину,
І мітлою безупину
Змітав вліво, змітав вправо
Білий сніг чистенько, жваво,
Щоб не впав хто на дорозі,
Не боліли руці-нозі.
Та скажіть: чи вчора, прошу,
Й ви зробили щось хороше?
***
НАДВОРІ ТЕМНІЄ

Надворі темніє,
Сніг густий паде,
Стежкою в завії
Хтось до нас іде.
Двері відчинились,
Блиснула звізда!
Школярі це милі,
З ними — коляда.
Ця сама колядка,
Той святковий спів,
Що в отроків княжих,
В джурів козаків.
Ту саму колядку
Почерез віки
Принесли нам в хату
Нині діточки:
Що лежить на сіні
В яслах Божий Син,
Мир дасть Україні,
Іроду — загин!
***