ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 3274 віршів
Храплива-Щур Леся

ГОРИ, ГОРИ, ВОГНИКУ

Засвітіться золотом
Гіллячки,
Бо кругом засіли вже
Новачки.
Гори, гори, вогнику,
Ясно все,
Вітер буйний іскорки
Рознесе.
Крис нічку темную *
Чорний ліс,
Вітер іскри в серденька
Нам заніс.
Хоч кругом темнесенько,
Нам не страх,
Бо горять нам іскорки
У серцях.
Бо дзвенять, лунають нам
Всі пісні,
У гурті новацькому
При вогні.

Гори, гори, вогнику,
Та палай,
Освіти шляхи ти нам
В Рідний Край!
Гори, гори, вогнику,
Щоб на шлях
Понесли ми іскорки
У серцях!
***
СВЯТИЙ ЮРІЙ

Розгорілась ватра —
Мерехтить ясна.
Розцвіла багата
Новакам весна.
Новакам лунає
Казка при вогні:
— Їде лицар гаєм,
Їде на коні.
Їде лицар гаєм,
А напроти — змій:
— Гей, де ти блукаєш
Лицарю ясний?
— Правди кинь шукати,
Послужи мені.
В мене є палати
В морі аж на дні!
В мене самоцвіти,
Сяють, мов вогні.
Правді кинь служити:
Послужи мені!

— Вийняв лицар стріли,
Меч двосічний взяв.
Змія в серце вцілив —
Лютий змій сконав!
Їде лицар гаєм,
Де квітки дрібні...
Новакам лунає
Казка при вогні.
***
ВАТРА СТАРШИХ ПЛАСТУНОК

Розкотилися зорі над нами,
Оповила нас ніч чарівна,
Усміхається ватра зірками,
Серед просторів жде нас весна.

В нас серця, біля ватри у крузі,
Повні мрій, повні зір і весни,
Бо зійшлися ожидані друзі,
Про юнацькі розказують сни.

Повні віри зійшлися і сили
На порозі нового життя,
Бо шляхи нам безкраї відкрило
І вже здалека видна мета.

Нас життя, приманливе й суворе,
Мов розсміяна, соняшна рань,
У найвищі запрошує гори,
Щоб зростати нам серед змагань.

А коли в чужині, по дорозі
Зустрічатиме смуток і жах,
То усмішка у лютій тривозі
Не згасатиме в нас на устах.

Коли ж мряка дорогу простелить,
Потемніє від злобних примар,
Заспіваємо пісню веселу,
Сонце вигляне нам з-понад хмар.

Бо шепочуть нам зорі над нами,
Шепче ватра, і ніч чарівна,
Що повернеться ще з пластунками
В Україну цвітиста весна.
***



ЮНАЦЬКИЙ СПІВ

Ми любимо ватру,
Ми любимо сміх
І потиск лівиць,
Що єднає усіх.

При ватрі — заплетений
Піснею круг:
Чи зправа, чи зліва,
Найкращий твій друг!

Нам любо, як місто
Ще темне, у сні,
Виходимо ми
У мандрівку одні,

За слідом іти,
Де горить небосклін,
За грізні верхи,
Де найкраща з країн.

Глядіти, як прапор
Під небо злетить:
Внизу йому тісно,
Для нього — блакить!

І серце заб'ється
У ранок один:
— Внизу тобі тісно,
Змагай до вершин!

Бо повна в нас грудь
Таборових відзнак,
Між ними лілей
Наш улюблений знак.

Знак: тут нам життя,
Пісня, ватра і сміх,
Батьківщини тут чар,
Що єднає усіх!
***
МОЛИТВА

О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,
За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!
***
КРУТИ

Сипле сніг:
М'який, ласкавий,
Білий сніг.
Всі долини засипає,
Вже й нема доріг.
Рівномірно, безупинно
Налітає, що аж страх:
Щоб наш спомин не загинув,
У сніжинках,
У крижинах,
В молодих серцях.

Так давно і так далеко...
— Чуєш?
Чуєш битви клекіт
У сніжаній млі!

Здаля станція чорніє,
В'ються зимні рейки-змії,
Світ захлинувся в завії...

— Там, ось там — вони!

— Наші!
Такі, як з нами, у школі:
Ганяють м'яча по спортовому полі,
З нами танцюють під звуки пластинок.
Ледве видні в снігу...

— Приціл!
— Наказ!
І — постріл!
— А що, коли згинуть?

Впав один!
Криваве чоло
Розцвітає на білому полі...

— Лиш один?
— Що — один?!
Стоять на сторожі волі!

Смалить холодний металь
Скостенілі руки.
Над колискою в них
Ще козацькі шаблюки,
Над труною у них...

Скільки ж їх?
Згублені чорні цятки
У всесвітній завії.
За плечима в них —
Київ від жаху німіє:
— З Бахмача йде Муравйов!
— Арсенал вибухає криваво!...
На незвичних плечах
Спочиває сьогодні Держава.
Невправна сьогодні рука
Накладає стрічки кулемета...

Летять із Берестя вістки
І скиглять, наче птиці, на лету:
— Пи-тає- світ, Роз-ка-жіть! —
Стукотять телеграфів питання,
— Чи-Ки-їв-ще-наш?... Стогоном їм:
— Київ наш, пе-ре-ка-жіть!...

А надія остання:
Триста гарячих сердець —
Ранку непевне світання...

Роздирають повітря іскристо:
— Приціл!
— Готові! Вистріл!

Це — Крути:
Пліч-о-пліч зійшлося минуле з майбутнім

В ніч котру вже безсонну,
Що довго її не забути,
Світ підпис кладе під порукою миру.
Усмішки... Прихильні усі,
Вітають послів України.
Дроти гудуть звідусіль,
Вістка у Київ спішить,
Невідібрана гине:
Київ мовчить...

А під Крутами
В снігу покинені квіти:
Милі дівчат,
Сестрам брати,
Матерей постріляні діти:
Наші...

Зловіщими рейками
Мчаться вагони ворожі__
Ніхто не перейме,
Ніхто не поможе:
В постелі білій сплять
І тиша над ними,
Як колись була,
В невоєнні зими...

Сходить весна.
Рушив прадавній Дніпро.
На Хрещатику знов забруньчіли каштани.
Наближаються валкою з Крут
Під вагою несвітською сани.
У чорноземі риють сліди:
Невигійні, болючі.
Розцвітають шликами сади
І піснями козацькими кручі.
Прадідівські шаблюки в руці,
Паполомою сідлані коні.
Київ весь за трунами гряде,
У німому поклоні.

Під Центральною Радою
Море народу.
Перед ворота
Грушевський виходить,
Що стародавнього знав таємниці,
Привітати борців
На порозі столиці.
У майбутні віки
Його погляд одвертий:
— „За Вітчизну хто вмер,
Той не знатиме смерти!"
На Аскольдів заквітчаний горб
Піднімаються сани.
Розвивається Київ старий —
Молодими листками.
***
КРУТЯНЦЯМ

Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.

Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!

І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!

Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!

Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!
***



ЛІЧИЛКА

На ялинці зірка — раз!
На ялинці два горішки — раз, два!
На ялинці три цукорки — раз, два, три!
І чотири шоколядки — раз, два, три, чотири!
На ялинці яблучко рум'яне —
Хто досягне, той те яблучко дістане!
Ось вертеп ми змайстрували
І ляльки поодягали,
Так, як бурсаки давненько,
Ставимо вертеп гарненько:
Ждуть, замовкли усі люди...
Янгол пастирів ось будить,
Хай візьмуть свої ягнята,
Щоб Месії дарувати.
Розцвіла зоря велика -—
Йдуть зі сходу три владики,
Ірод-цар поганий гине.
Йде козак із України,
Циган, чорт і жид з козою,
Навіть смерть прийшла з косою...
От і втіхи дасть багато
Нам вертеп — в Різдвяне Свято!
Сійся-родися,
Жито-пшениця,
Сіємо долю
Із рукавиці,
Із Новим Роком,
Та по звичаю,
Щоб зійшла воля
Рідному Краю!
Поки сніг біленький,
Дома не сидіти!
На ковзи, лещата,
Тебе просять діти!
З школярами, діду
Ходи, не барися!
Коли ж йти не можеш
То хоч усміхнися!
***
В НАС НЕДІЛЯ

В нас: неділя. Школярі
На снігу та на дворі,
На льоду та на ставку
Чути пісню їх грімку.
Нині свято. Діточки
Взяли лещата й санки,
Прив'язали ковзани,
Їх не зловиш! — не гони!
Задзвонив великий дзвін;
Всіх у церкву кличе він.
Всі побігли, лиш стоїть
На горбку зі снігу дід.
***
НОВАЦЬКЕ РІЗДВО

Засвітили зорі,
Ясно серед піль,
Янгольськії хори
Чути звідусіль.
Радощами свята
Сипле іскри сніг.
Новаки завзято
Йдуть з чужих доріг.

На велике свято
Роздзвонився дзвін:
Йдуть вони віддати
Богові поклін.
Зірка просвітила
До вертепу шлях,
Де Марія Сина
Бавить на руках.
Чути там колядки
Стародавній спів:
Божеє Дитятко
В крузі новаків!
Рученьки Дитяти
Їх благословлять,
Вчитися, зростати,
Волі добувать.
Волі добувати
У великі дні,
Правду знов вітати
В рідній стороні.
***
ХТО ЦЕ СТУКАЄ: ГУР, ГУРР

Хто це стукає: гур, гурр...
— У віконце?
— Дід Снігур.
— Я на вулиці всю днину,
І мітлою безупину
Змітав вліво, змітав вправо
Білий сніг чистенько, жваво,
Щоб не впав хто на дорозі,
Не боліли руці-нозі.
Та скажіть: чи вчора, прошу,
Й ви зробили щось хороше?
***
НАДВОРІ ТЕМНІЄ

Надворі темніє,
Сніг густий паде,
Стежкою в завії
Хтось до нас іде.
Двері відчинились,
Блиснула звізда!
Школярі це милі,
З ними — коляда.
Ця сама колядка,
Той святковий спів,
Що в отроків княжих,
В джурів козаків.
Ту саму колядку
Почерез віки
Принесли нам в хату
Нині діточки:
Що лежить на сіні
В яслах Божий Син,
Мир дасть Україні,
Іроду — загин!
***