ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 1480 віршів
Коломийки про зраду кохання


Доти мені було добре, док була-м дівчина,
Док голову не крутив ми молодий хлопчина.

***

Як дала-м ся на підмову тому батярузі,
То так мені на серденьку, як волови в плузі.

***

Цілував-ісь моє личко, було то зимою,
Як настало тепле літо, пішов-ісь з другою.

***

Та стільки бись, парубочку, разів оженився,
Скільки нині по вербині вітер погонився.
Та тоді ся, хлопче, вжениш, будеш мати жінку,
Як ти голуб перенесе з-за моря барвінку.
Та тоді ся, хлопче, вжениш й будеш ґаздувати,
Як я сльози позбираю, ти бдеш рахувати.
Та женися, парубочку, бажаю ти біду.
На весіллі ти не буду, на комашню піду.

***

Ой чи ти вже, мій миленький, совісти не маєш,
Завіз-ісь ня на чужину, а сам п’єш й гуляєш?
Забрав-ісь ня, мій миленький, від тата, від мами,
А сам ходиш та гуляєш з чужими жонами,
Та ти ходиш та гуляєш з чужими жонами,
Я не виджу дрібні діти перед слізоньками.

***

— Ой вернися, милий мужу, вернися додому,
Ти залишив мене й діти сам не знаєш кому,
— Не надійся, що вернуся я, жінко, додому,
Закохався в другу милу, дай мені розводу.
— Ой як була м, любку, знала, що ти зрадиш мене,
Ліпше була-м втопилася, як ішла за тебе.

***

В зелений гай полетіла зозуля сивейка,
Прикувала у чужий край мойого братейка.
Ой ти, братцю, ой ти, братцю, не май на мня зрадцю,
А май мене за такую сестричку рідную.

***

Стоїть явір над водою, в воду похилився,
Чогось милий, чорнобривий тяжко зажурився.
Як мені ся не хилити, вода корінь миє,
Як мені ся не журити, само серце мліє.

***

Чи у тебе вучка чорні, а мої сумляться,
Никда мої через твої не розвеселяться.

***

Ой ішов я до дівчини, то співав, то гойкав,
А як ішов від дівчини, то плакав, то йойкав.

***

Ой летїли дикі гуси та й понад дуброву,
Видзьобали пшениченьку, лишили полову.
А що же ми з половищі, коли нема зерна,
А що ж мені з миленького, коли я мізерна.

***

Шкода травки та й отавки, сіна зеленого,
Шкода мене молодого, личка рум’яного.

***