ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 1480 віршів
Нові


Та навесні днинка красна, пташеньки співають,
В полонині іще краще вівчарики грають.

***

На зеленій полонині рано вівці бечуть,
А у лісі на ліщині солов’ї щебечуть.

***

Ой та пішов горі плаєм, сів собі на гірці,
Питає ся товариша: чи всі наші вівці?
Нема твої крутоніжки, мої плентоніжки,
Не маємо, товаришу, ні на що надіжки!

Ой зозуле сивенькая, позич же ми ніжок,
Най полину в полонину, поки не впав сніжок.
Ой піду я в полонину, завівкаю з плаю,
Аби пішов голосочок д’вівчарям на стаю.

***

Ей то файна капустиця, з олійом, з олійом,
Ой то файно вівці пасти з любочком Матійом.
Ей то файна капустиця з шафраном, з шафраном,
Ой то файно вівці пасти з любочком Стефаном.

***

Ой що вівчар поробляє, як вижене вівці?
Викладає співаночки удовиній дівці.

***

Бідна ж моя головонько, що я наробила,
Полюбила леґіника за букату сира.
Я укусю того сирця — сирець солоденький.
Подивлюся на вівчаря — вівчар молоденький.

***

Кой буваю в полонині, то ходжу, то стану,
В полонині п’ю жентицю, їм сир та сметану.

***

Заяв милий в полонину воли завертати,
Забула-м го питатися, як му ся взивати.
Заяв милий в полонину круторогі воли,
Треба взяти та й понести зо дві товпки соли.

Заяв Іван воли на лан та й не гоєкає,
А сів собі на купину, в дрімку виграває,
Заяв Іван воли на лан та й розчересився,
Я до нього завівкала, він наголосився.

***

Але свині добре пасти, не треба доїти,
Та не буде від жентиці в череві боліти.

***

У зеленій полонині стоїть болотечко,
Ще ми було вівці пасти хоть сесе літечко.
Ще ми було вівці пасти, ей не женитися,
З високої полонини в село дивитися.

***

— Ей чабане, чабане, чабане небоже,
Ані сієш, ані вореш, пожаль ті сі, Боже.
— Як я маю то сіяти, як маю ворати,
Як мне возьмуть за вояка, хто буде збирати?

— А чиї то сиві вівці по полі літають?
— Та то мого миленького, водиці глядають.

***

Високая полонина горіла, горіла,
Так білявка танцювала, що аж поболіла.
Чому тота полонина тогди не горіла,
Коли єї запалила молода Марія.
Не горіла полонинка, не буде горіти,
Доки єї не запалять Марічині діти.

***