ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 1480 віршів
Коломийки про щире кохання


Ой якби ся не хмарило, дощу би не було,
А якби ся не любили, життя би не було.

***

Туди, лози, хиляйтеся, куди вам похило,
Туди очі дивітеся, куди серцю мило.

***

Заспіваймо, мій миленький, про наше кохання,
Же воно таке коротке, як зозуль кукання.

***

Сидить голуб із голубков, винце попивають,
Одним крилом собі стелять, другим ся вкривають.

***

Два явори, як соколи, оба зелененькі,
Любімося, серце моє, бо-смо молоденькі!

***

Ой калина, яворина широкий лист має,
Гірша люба від недуги, хто ї добре знає.
Я недугу перебуду, я здорова буду,
Свого любка не забуду, хоч вмирати буду.

***

Іде дощик дрібнесенький, вода на дорозі,
Та у мене мій миленький найперший по Бозі.
Цілий тиждень дощі лляли, доріженька м’ятка,
Ліпше люблю миленького, як рідного татка.

***

Ой дай, Боже, здоров’ячко, та я знаю кому,
Насамперед мені самій, відтак миленькому.

***

Коби-м була така красна, як та зоря ясна,
Світила би-м день і нічку, ніколи б не згасла.
Коби-м була така красна, як та зоря ясна,
Світила би-м знаю кому, ніколи б не згасла.

***

Тече вода з-під города, цюпоче стихенька,
Ой пасуєш, мій миленький, до мого серденька.
Іде вода з-під города, долом камінцями,
До милого мене тягне, як би ремінцями.

***

Ой заяв же мій миленький сиві воли пасти,
Іти би ми, молоденькій, огники накласти.

Я пожену коровиці, а ти жени коні,
Будем вбоє попасати на однім загоні.

А Івасьо коні пасе, а Марися кози,
Забралися за рученьки та й пішли у лози.

***

Ой мій милий-чорнобривий за потоком косить,
Вітер віє, шелевіє, кучерями носить.
Ой ти, душко, громадила, мені було видко,
А я скинув кресанину: «Ходи, душко, швидко!»

Де ти мене поведеш, таку молоденьку?
«На попову сіножать, в траву зелененьку.
На поповій сіножаті траву добре жати,
Недалеко керниченька — коня напувати».

***