Усього 1480 віршів
- Весільні коломийки
- Коломийки про подружнє життя
- Коломийки про працю та неробство
- Коломийки про рідний край і красу природи
- Коломийки про розлуку
- Коломийки про старість і молодість
- Коломийки про чари
- Коломийки про щире кохання
- Молодіжні коломийки
- Пастуші та полонинські коломийки
- Коломийки про подарунки
- Коломийки про одруження
- Дівочі та парубоцькі коломийки
- Жартівливі коломийки
- Коломийки про батьків та дітей
- Коломийки про зустрічання
- Коломийки про гуляння
- Коломийки про сватання
- Коломийки про зраду кохання
- Коломийки про красу
- Коломийки про милого і милу
- Сусідські коломийки про гуцулів і бойків
Коломийки про чари
Рибко моя солоденька, рибко моя срібна, Пішла за нас бесідойка дуже непотрібна. |
| *** |
У Дзвенові ясінійко, бучки зеленейкі, Вороги нас обмовили, а ми невиннейкі; Шумить ясен у Дзвенові, а явір в діброві, Не журися людьми, рибко, — коби ми здорові. |
| *** |
Та й упрів я з товаришем, відай, кожух скину, Кажуть люди, нехай буде, що люблю дівчину. Кажуть люди, нехай буде, що люблю дівчину, А я собі з тої туги запалю файчину. |
| *** |
Сіли на ня вороженьки, насіли, насіли, Та коби ня посолили, сиру би ня з’їли. Ой не тяжко посолити та не тяжко з’їсти, Але тяжко перед людьми правду виповісти. |
| *** |
Твоя мамка моїй мамці не раз повідала: — Би-сь, сусідко, на донечку ліпше уважала. Моя ж мамка твоїй мамці одповіла зараз: — А ти, кумцю, позабула, що-сь мала двох нараз. |
| *** |
Нащо мені коло хати собаки тримати, Є у мене сусідоньки, що вміють брехати! Нехай брешуть, нехай брешуть, та як розуміють, Прийде тая годинонька, вони поніміють! |
| *** |
То на мене набрехала тота зизоока — Єдно око до Бурштина, друге до Потока. То на мене набрехала тота недоросла, Бодай вона ще ходила, як свиня поросна. |
| *** |
На мене сі набрехала одна господиня, Бодай вона так зогнила, як в городі диня. |
| *** |
А на мені брехня стоїть, як на рибі луска, А я з тої брехні вийду, як з-під води гуска. |
| *** |
Ой у мене, моя ненько, голосок овечий, Судять мене суджениці позад моїх плечей. Обсудили руки, ніжки, ще хотять і личко, А до мене обернуться: «Що дієш, сестричко?» |
| *** |
Ой ти, любку, долів ходиш та нічо не видиш, А вже люди учинили, що ти в мене сидиш. Ой ти, любку, долів сидиш та нічо не чуєш, А вже люди учинили, що в мене ночуєш. |
| *** |
Ой запалю крайню хату, най село вигорить, Най за мою білявину ніхто не говорить. |
| *** |
