ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ТРАФАРЕТИ
ПРОПИСИ
РОЗВИВАЮЧI КАРТИНКИ
Усього 1480 віршів
Коломийки про розлуку


Коні мої воронії, коні мої лисі,
Заорана доріженька до меї Марисі.
Заорана, заорана та заволочена,
Ой вже моя Марисуня з іншим заручена.

***

Росте зілля на камені, широко ся стелить,
А я чую межи люди, що любко ся женить.
Най ся женить, най ся женить, Бог допомагає,
Щоби не мав пристанівку, як вода не має.

***

Я укушу пів'яблучка, солодка лупина,
Задар-єм тя, леґінику, два літа любила.

***

А чомусь сі похмарило, а дощу не буде,
Зробив милий заручини, весілля не буде.

***

Ой мала я всю надію на тебе, Матію,
А ти пішов до іншої, де я сі подію?
— Подію ті, моя мила, подію, подію,
Тота буде про будний день, а ти про неділю.
Тота буде про будний день — робити, робити,
А ти будеш про неділю, аби ті любити.

***

Я до тебе находився, тебе налюбився,
А ти взяла віддалася, а я не вженився.
А ти взяла віддалася, собі господиня,
А я, бідний сирітонька, аж ходжу й донині.

***

Ой як собі заспіваю в полі за горою,
Будеш, милий, банувати цілий рік за мною.
Будеш, милий, банувати, будеш згадувати,
Меш ходити, блукаючи, не меш любки мати.
Меш ходити, блукаючи тими облогами,
Вже не найдеш таку любку з чорними бровами.

***

Чому-с ти мя тогди не брав, коли-м була паннов,
А тепер тя очка болять, дивлячися за мнов.

***

Любив-єм тя, душко, дівков, буду й молодицев,
За сім годів ся не вженю, візьму тя вдовицев.
Ой візьму тя .удовицев, бось ми учинила
Коло тої кирниченьки, де-сь водичку пила.

***

Тогди за тя та забуду, моє любе серце,
Як ми складуть білі ручки та під полотенце.

***

Коли-сьмо ся не пібрали, то покумаймося,
Най не буде серцю жалю, що кохали-сьмо ся.
Коли-сьмо ся не пібрали, то ся покумаймо,
Коли-сьмо ся не кохали, то ся покохаймо.

***

Ой пряду я, випрядаю тяженько на міхи,
Не є того, що я його, моєї потіхи.

***