ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ТРАФАРЕТИ
ПРОПИСИ
РОЗВИВАЮЧI КАРТИНКИ
Усього 1480 віршів
Коломийки про одруження


Хоть м’ясниці такі малі, але ми доїли,
Мала-м трохи солонини, — старости поїли.
Мала-м трохи солонини і два куси сала,
Та й то старости поїли, й я ся не віддала.

***

Поніміли гуслі-баси, минули м’ясниці,
А дівки ся пожурили, що не молодиці.

***

Товаришко, товаришко, зійди, порадьмося,
Як маємо за біду йти — не віддаваймося.
Як маємо за біду йти, на біду робити.
Воліємо, товаришко, дівками ходити.

***

Панич любить шляхтяночку, а піп — як би кажду,
Чудуйтеся, люди добрі, на простого ґазду.

***

Ой летіло біле кача та й впало в будяччя,
А Маланя віддаєся, а Параня плаче.
А Маланя віддаєся, буде мала діти,
А Парані випадає на віру сидіти.

***

Поки я си походжала дівков молоденьков,
Стелилася доріженька рутов зелененьков.
Як же-м стала походжати краснов молодицев,
Стелить ми ся доріженька густов команицев.

Та летіла каня зрання, на ялицю сіла,
Поки-м була дівчиною, земля гомоніла.
Сидить каня на ялиці, в пір’ячку бабронить,
Як єм стала ійолодицев, земля не гомонить.

***

Процвітає калиночка, заки не зрубана,
Рум’яніє дівчинонька, заки не віддана.
Підрубана калиночка, чом не зеленіє?
Віддалася дівчинойка, чом не рум’яніє?

***

Мати мене годувала, в папір завивала,
За багача вистроїла, а за драба дала.
За багача вистроїла, а за драба дала,
Штири воли обіцяла, куцу свиню дала.

***

Віддала мі моя мама, віддала, віддала,
Як ототу калиноньку в болото втоптала.
Та як отій калиноньці у болоті гнити,
Так і мені, молоденькій, на цім світі жити.

***

А вже ж мені лиха доля віченько підбила,
А я скажу мамуненьці, що бджілка вкусила.
«Знаю, знаю, моя доню, як кусає бджілка,
Чому ж вона не вкусила, як ти була дівка?»

***

Біда мені, молоденькій, біда ж мені, біда,
Велять мені любитойки старенького діда.
А я діда не любила й не буду любити,
З молодейким, милесеньким вік мушу прожити.

***

Віддала-сь мя, моя мати, та за старенького,
Казала-сь ми шанувати, як молоденького.
Я шаную, я шаную, шанувати мушу:
Ах Господи милосердний, візьми з нього душу.

***