ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Усього 1480 віршів
Нові


Та не тото гуцул, гуцул, що погуцулився,
Але тото гуцул, гуцул, що в горах вродився.
Ой гуцул ся легко вбув, по-гуцульськи ходить,
Червоними волічками ніженьки обводить.
Та гуцул сі легко вбув, легко му ходити,
А гуцулка така файна, лишень ї любити.

***

Гуцулка мя породила, гуцулка ми мати,
Як не візьму гуцул очки, не буду жонатий.
Гуцулка мя народила, з гуцулков люблюся,
Як не візьму гуцулочки, то не оженюся.

***

Ішов гуцул з Коломиї, підківками креше,
За ним, за ним гуцулочка кучерики чеше.

Як гуцула не любити, як в гуцула вівці,
У гуцула за ременем писані топірці.
Як гуцула не любити, коли гуцул годний,
У гуцула діжка масла та і сир налобний.
Як гуцула не любити, коли гуцул грає —
На сопілці, на флоярі й на трембіті знає.

Ой не був я у гуцулах, ані уродився,
Але ж бо я до гуцулки добре придивився:
А в гуцулки чорні очі, як терн на галузі,
Біле личко рум’яненьке, як калина в лузі.

Гає гуцул за волами в широкім ремені,
Несе, несе даруночок гуцулоньці в жмені.

***

Ой гуцулко кучерява, гуцулко надобна,
Купив би-х ти горівочки, коби-с пити годна.
«Та не питай, леґінику, чи я пити годна,
Але питай, леґінику, чи я не голодна».

Та сарака гуцулочка корівки доїла,
Як уздріла гуцулика, на городі вмліла.
Та сарака гуцолочка конопельки терла,
Як уздріла гуцулика, на порозі вмерла.

Гуцулочка молоденька, гуцулочка біла,
В полонині при долині овечки доїла.
Та й овечки подоїла, ягнятка загнала,
Сама вийшла на вулицю, хлопців визирала.

Ой що ж то ми за гуцулка, що ж то ми за пишна,
Треба дати сороківця, щоби в танець пішла.

***

Ой гадала коломийка, що сі запоможе,
Посадила кукурудзи, сапати не може.
Кукурудзи не сапані, а жнива надходять,
Такой наші кукурудзи несапані зродять.

***

Ой гуцуле, ти, гуцуле, під лісом ти хата,
Штири кози на мотузі та й курка чубата.

Ой гуцуле, гуцулику, де твої обсівки?
Штири стеблі кукурудзи виносив до дівки.

Іде гуцул понад воду, свариться, гризеться,
Каже собі тої грати, що кучма трясеться.

***

Ой підемо, пане-брате, на бойки, на бойки,
Скажемо ся поробити ходачки легойкі!

Ой піду я в полонину, там, де жиють бойки,
Там, де грають коломийки дрібно, полегойки.

Та й ти бойко, та й я бойко, та й ми оба бойки,
Як ся вбуєм в постолята та підемо польки.

І ти бойко, і я бойко, ой ми оба бойки,
Заберем ся по дівчині, підем полегоньки.

***

Не я бойко, не я бойко, бойкова дитина,
А на мені кучерики, як гороховина.
Ой на мені кучерики, як на бараночку,
А ще мені дівчаточка дають доганочку.
Ой дають ми доганочку, дають ми догану,
Ой хоть буду сім рік ждати, не візьму погану.
Ой хоть буду сім рік ждати, щоби-м не женився,
Таке собі дівча візьму, щоби-х не журився.
Таке собі дівча візьму — всім людям навкірки,
Як ся в двері не влізає — зрубаю одвірки.

***


Ішов бойко за волами та й на воли гейкнув,
Як го воли замахнули, йно ногами мелькнув.

Агі, бойку, за волами, агі, бойку, швидко,
Бо вже воли за горами, іно хвости видко.

А не вміє бойко жати ані копів класти,
Тільки ходить коло бані, аби солі вкрасти.

Ішов бойко долиною, а бойчиха долом,
За ним гнали з дубиною, а за нею з колом.
Догонили бойка в рові, бойчиху в потічку,
Взяли бойка на вервечку, бойку на волічку.

Бойко чорний, бойко чорний, бойчиха періста,
Сів би бойко на бойчиху, поїхав до міста.

Ой ти, бойку, старий бойку, в великій кресані,
Витягну ти віз на хату, на стодолу сани.

Бойко вмер, бойко вмер, бойкові дзвонили,
Як сі схопив бойко з лави, ледве здогонили.
Здогонили молодиці, хтіли бойка бити,
А бойко сі присягає, буде сі женити.

***

Там на горі на високій щебетала сойка,
За тото мі мама била, що-м любила бойка.

Ой піду я медже гори, там, де жиють лемки,
Там не мають чим світити, лиш сидять потемки.

***

— Ой гуцуле, гуцулику, ти погана віра,
Твоя жінка у середу солонину їла.
— Ой не бреши, песій синку, твоя жінка гірша,
Твоя їла у п’ятницю, хоть п’ятниця більша.

Ой ти, бойку, ой ти, бойку, я на тебе гойкну,
А ти, бойку, здогадайся, за двері сховайся.

— Ой, гуцули, гуцулоньки, де-сте бойка діли?
Чи ви єго іспекли-сте, чи сирого з’їли?
— Ні ми єго іспекли-сте, ні сирого з’їли,
Лише ішов через гору, та 'го вовки з’їли!

***

Ой піду я та й на шваби, як си шваби мають,
А шваби лиш по вечері та й спати лягають.

***