ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як знахар керує бурею
Як знахар керує бурею

«...Був тут колись у нашому селі один Василь, і такий вже знахар, що направить або одведе дощ або град, як хоче. Було оце жнемо у полі хліб, от і находить хмара. Ми давай швидше зносити снопи, а йому й байдуже, жне та жне собі, потягує люльку й каже:
— Не бійтесь, дощу не буде!
То, гляди, і нема дощу. Раз це я вже своїми очима бачив. Жнемо ми жито, аж ось небо почорніло, піднявся вітер, загуло спершу здалеку, а потім і у нас над самою головою. Грім, блискавиця, вихор... такий піднявся буревій, що, Боже, твоя воля! Ми за снопи, а він:
— Не бійтесь, не буде дощу!
— Де вже там не буде?
Не слухаємо його. А він закурив люльку та й жне собі помалу.
Аж ось де не візьмись чоловік на чорному коні і сам увесь чорний, летить і прямо до женця:
— Гей, пусти! — каже.
А Василь у відповідь:
— Ні, не пущу.
— Пусти, зроби милість!
— Не пущу, не треба було так багато набирати.
Чорний їздець припав до гриви і помчавсь по полю.
Тим часом чорна хмара посизіла й побіліла. Старі наші полякались, що буде град. А Василю байдуже. Жне собі та курить люльку.
Аж ось ізнов де не візьмись їздець, мчить по полю ще швидше од першого. Тільки цей вже увесь у білому і на білому коні.
— Пусти, кричить до Василя.
— Не пущу!
— Пусти, Бога ради!
— Не пущу! Не треба було так багато набирати.
— Гей, пусти, не витримаю!
Тоді тільки Василь розігнувся та й каже:
— Ну, добре, ступай вже, та тільки он у той байрак, що за нивою.
Тільки-но вимовив, вже їздця нема, а град так і сипнув, як із кошика. Через малу годинку байрак увесь засипало, як е тобі, рівно з краями».



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: