ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Де взялися запорожці
Де взялися запорожці

Один богатир та поїхав у дорогу. Виїхав у дикий степ, дивиться - лежить над дорогою голова, така розкішна та красива: видно, якийсь вояка поліг у бою з другим. Під'їхав до неї богатир та й каже:
- Ех, воювала ти, буйна, воювала, та й довоювалася!..
- Ні, - каже, - воювала я та й ще воюватиму!..
- А, - каже подорожній, - так ти он яка...
Та взяв під'їхав до чагарника, назбирав дров та й запалив голо¬ву... Дивиться тоді на попілець, де саме лежала голова, - такий гар¬ний, не надивишся. Він взяв та й забрав його в хустину.
З'їздив, куди було треба, приїздить додому, поклав той попіл на лаві та й вийшов з хати. А в нього, в того богатиря, та була дочка, уже доросла. Взяла вона той вузлик з лави, розв'язала та й зачудувалася - таке гарне.
- Ану, візьму покуштую. - Узяла вона на язик того попелу та з того й завагітніла.
Через рік народивсь у неї син, та такий же хороший, як та голова була хороша. От і росте той син. Виріс уже чималий хлопчик. Женуть товар пасти: женуть і діти, й дорослі. Дівчинин хлопець, хоч іще й малий був, дивиться, що женуть і діти, та й собі прохає матері, щоб його відпустила погнати свій товар на пашу. Його пустили. От і пасли вони гуртом, та все якось не було ладу між пастухами: які більші, то менших ганяють та й ганяють завертати, а самі не дуже-то завертають. От тоді той, дівчинин хлопець, і каже:
- Давайте оберемо отамана, котрий нами керуватиме.
Всі з нього сміються - звісно, мале ж воно. А він - на своєму: обирати, та й годі!
- Ну, - кажуть, - як же ми будемо обирати?
- Та так, - каже хлопець, - кожен хай крикне на жаб, що ось гудуть у озері, хай замовкнуть. Кого послухають, той буде й отаманом.
Кричить один, гука другий і так усі поодинці перекричали - і нікого не слухають. От тоді й сміються хлопцеві:
- Ану ж, гукни на їх ти.
Він тоді підійшов до озера та як гукне: «Цитьте!..» - так і заніміли жаби...
От і став той хлопчик отаманом, і такий лад настав між пастухами, що всі не надивуються.
Лежить раз отаман у курені, аж по дорозі йде якийсь чоловік, а кругом шиї йому, чи то Бог так покарав, а чи поробив який лихий чоловік, - величезна гадина обвилася. Отаман і не дивиться в той бік, де чоловік той іде, а сам гука на хлопців:
- Ану, заверніть того чоловіка до мене. Пішли, гукають:
- Іди, отаман кличе!
Той не хоче, а йде своєю дорогою. Прийшли хлопці до отамана:
- Не хоче, - кажуть.
- Підіть, щоб неодмінно прийшов до мене. Догнали, кажуть:
- Грізно звелів отаман, іди до нього.
Тоді подорожній вернувсь, приходе до отамана.
А цей як гукне на гадюку:
- Ступай, - каже, - невіро, в свою сторону, годі тобі християнську кров ссати!
Гадюка впала на землю та й поповзла геть.
- А ти, чоловіче, йди собі, куди тобі треба, більш вона тебе не мучитиме.
А раз якось-то дуже провинився один хлопець перед усіма скотарями.
- Повісити його на коров'яці, - каже отаман.
- Та хіба ж коров'як видерже? - питаються в нього.
- Вішайте, та й годі, - відмовляє отаман.
Повісили... Тоді стали всі свого отамана боятись: «Це він, - кажуть, - і всіх нас може перевішати». А далі змовились утікати від нього. Та тільки куди хто не поткнеться втікати, аж воно вода кругом - не пускає. Нічого робити, вертаються до отамана.
- Ех, - каже, - хлопці, тепер уже нам із вами вкупі доведеться доживати.
Та розіслав по воді повсть, а там розклав вогонь, щоб варити на повсті кашу, потім посідали на повсті та й поїхали водою обирати собі місця, де краще. Ото з тих пастухів і стали перші запорожці.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: