ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дніпрові пороги
Дніпрові пороги

Як ще ріки нікоторої не протікало, так Десна була старша за Дріпра. Стали вони сперечатися: «Которе прудче з нас двох пробіжить, то те буде старше». Так Десна зараз же, як засперечалась, порізалась, де низькі міста, щоб їй легше було, а Дніпро іще до батька пішов благословитися (а в їх батько — море, мабуть); так він порізавсь горами, бескеттями, поламався скрізь. Десна баче, що не випереде Дніпра, що Дніпро горами порізавсь, так вона стала рвать каміння і гатить Дніпро, щоб самій раніше порізаться (а тоді каміння ще не закляте було, тільки вже не знаю, коли його Матір божа закляла?)*(1). І вона у двадцяти місцях гатила його, і поборолось там дванадцять порогів; а посередині чотири рази перегачувала. Нанасицький зветься — там камінь поріс; у чотири раза каміння тут лежить і учетверо проти тих, а то й у дванадцять раз дужче кидає проти тих... А звуться пороги так: перший — Кодацький, що коло Кодаків, де волохи живуть — тілохранителі: другий Сортцький — це не дуже великий; третій — Лаханський, четвертий — Вольнига, п'ятий — Нанасицький (коло кожного й канава є); а шостий — Богатир, там богатирі камінням кидались через Дніпро, так цей, що кинув з полтавської сторони так камінь трохи не перелетів, а впав у воду, а той, що з другого боку, як кинув, то на тому камені аж п'ять пальців знать, і впав камінь аж на кручі. А сьомий — Дзвонецький, восьмий — Будилов, дев'ятий — Воронова Забара — він не поріг, а скрізь по йому каміння розтикано: там камінь, там камінь — гірше в йому йти, як у порозі. Десятий — Свистун, одинадцятий — Гадюче Горло, там у його, як у горло йти, річечка така, так туди пліт як мотильне хвостом!.. Литвини як держать люльку в зубах, то хоч сам і вдержиться, то люлька небезпремінно з зубів вирветься (а вже вони ніколи люльки з зубів не випускають), а которий не вдержиться за бабайку, то так і полетить у воду. Дванадцятий — Вовчок. Перепливши пороги, у Кічкас не допливають, то там, у праву руку, Забара-Розбійник зветься — його незамітно над водою; як лоцман добре його не знає, то завжди пліт на йому потрощить.
*(1) Камінь ріс до того, поки Христос жив на землі, а як він умер, то й каміння перестало рости. — Прим, записувача.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: