ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дніпрові пороги
Дніпрові пороги

Як ще ріки нікоторої не протікало, так Десна була старша за Дріпра. Стали вони сперечатися: «Которе прудче з нас двох пробіжить, то те буде старше». Так Десна зараз же, як засперечалась, порізалась, де низькі міста, щоб їй легше було, а Дніпро іще до батька пішов благословитися (а в їх батько — море, мабуть); так він порізавсь горами, бескеттями, поламався скрізь. Десна баче, що не випереде Дніпра, що Дніпро горами порізавсь, так вона стала рвать каміння і гатить Дніпро, щоб самій раніше порізаться (а тоді каміння ще не закляте було, тільки вже не знаю, коли його Матір божа закляла?)*(1). І вона у двадцяти місцях гатила його, і поборолось там дванадцять порогів; а посередині чотири рази перегачувала. Нанасицький зветься — там камінь поріс; у чотири раза каміння тут лежить і учетверо проти тих, а то й у дванадцять раз дужче кидає проти тих... А звуться пороги так: перший — Кодацький, що коло Кодаків, де волохи живуть — тілохранителі: другий Сортцький — це не дуже великий; третій — Лаханський, четвертий — Вольнига, п'ятий — Нанасицький (коло кожного й канава є); а шостий — Богатир, там богатирі камінням кидались через Дніпро, так цей, що кинув з полтавської сторони так камінь трохи не перелетів, а впав у воду, а той, що з другого боку, як кинув, то на тому камені аж п'ять пальців знать, і впав камінь аж на кручі. А сьомий — Дзвонецький, восьмий — Будилов, дев'ятий — Воронова Забара — він не поріг, а скрізь по йому каміння розтикано: там камінь, там камінь — гірше в йому йти, як у порозі. Десятий — Свистун, одинадцятий — Гадюче Горло, там у його, як у горло йти, річечка така, так туди пліт як мотильне хвостом!.. Литвини як держать люльку в зубах, то хоч сам і вдержиться, то люлька небезпремінно з зубів вирветься (а вже вони ніколи люльки з зубів не випускають), а которий не вдержиться за бабайку, то так і полетить у воду. Дванадцятий — Вовчок. Перепливши пороги, у Кічкас не допливають, то там, у праву руку, Забара-Розбійник зветься — його незамітно над водою; як лоцман добре його не знає, то завжди пліт на йому потрощить.
*(1) Камінь ріс до того, поки Христос жив на землі, а як він умер, то й каміння перестало рости. — Прим, записувача.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: