ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Макітрина балка
Макітрина балка

Між Прищепівкою та Братським, по правому березі річки Костуватої, є невелика, але глибока Макітрина балка. У тій балці стоїть широка гранітна скеля. А в тій скелі видовбана ступа. Багато хто, наткнувшись на ту скелю, дивується:
— Хто ж видовбав цю ступу?
А діди розповідають, що справа була така. Давним-давно жили по Мертвоводу і аж до Бугу вільні козаки. Нічиїй владі не корилися, нікому данину не платили. І от задумали їх завоювати турки. Рушили проти них військом незчислимим. А козаки з усьог степу зібрали у Кам'януватській слободі своє військо та й вирішили битися за рідну землю і свою волю на смерть, а турків не пустити. От вирушили вони ворогам назустріч і здибали їх неподалік села, над річкою. Стоять сила проти сили. А турецький паша, що роз'їжджав поперед своїх яничарів, гукає:
— Гей, козаки! Виставляйте будь-якого свого воїна проти нашого Махамуда, хто з них кого поборе — тієї сторони і закон буде. Наш верх візьме, то ви нам будете данину платити, а як ваш переможе, то підемо ми назад і сто років у ці краї не будемо потикатися. Згода чи ні?
— Згода! — гукнули із свого боку через річку козаки.
Але кого ж послать проти турчина? Визвався мірошник Микита Орел.
— Постою,— сказав, кинувши шапкою об землю,— за всіх вас, любі братчики. Не поступлюся бусурманину.
Був Микита стрункий, як птах. Бігав — коня переганяв. А як треба жорна накувати, то нікого не гукав на поміч. Сам зніме, винесе з млина, накує, а потім занесе й поставить на місце. Мав козак силу незвичайну. От вийшов він поперед козачих лав, а від турків йому назустріч Махамуд суне. Ростом у два сажні. Зійшлися це чудовисько та козак-мірошник, схопилися. Не може Микита звалити велетня, але й сам не подається. А турчин все намагається козака підняти, від землі відірвати. Бо як відірве, то вже переможе. Як він його не смикає, здається, ось-ось відірве, а рідна земля тримає козака за ноги, не випускає.
— Мало каші з'їв, турче,— гукають, регочучи, козаки.
— Давай на завтра боротьбу перенесемо.
Микита погодився, бо теж упрів. От турчин повернувся до своїх і розповів:
— Не можу подолати, бо кажуть он козаки, що я мало каші з'їв. Варіть мені побільше каші!
Ну, турки взялися, видовбали у скелі ступу, натовкли пшона і наварили аж три пуди каші. Наївся їхній Махамуд та й вийшов проти козака. Боролися, боролися, а рідна земля тримає міцно, не дає турчину його відірвати. Знову регочуть козаки:
— Мало каші з'їв! Кишка тонка!
Знов відклав турчин боротьбу, вимагає від своїх:
— Наваріть ще більше каші!
До півночі товкли пшоно, наварили аж п'ять пудів. З'їв її Махмуд, вийшов боротися, бачить — і ще не бере. Тримає козака його рідна земля. Знову чує регіт: «Мало каші з'їв!»
Розізлився турчин, ще раз відклав боротьбу і давай гримати на своїх:
__ Ледарі! Я вам славу здобуваю, а ви мені каші лінитеся наварити багато! Варіть, скільки я здужаю з'їсти!
Цілу ніч товкли турки пшоно у кам'яній ступі-довбанці, наварили сім пудів каші. Їв її, їв Махамуд, аж відвертало. Піднявся з повнісіньким животом. Посунув на козака, мов гора. Схопив ж його, натужився з усієї сили, щоб відірвати від землі, та й лопнув. А турки пішли назад і сто років на Мертвовод не потикалися. Лише залишили по собі пам'ять: — ступу в скелі у Макітриній балці. Там вона є і досі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: