ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Велика та Мала Ведмедиці
Велика та Мала Ведмедиці

Колись давно в царя Лікаона, який правив країною Аркадією, була дочка на ім’я Калісто. Краса її видавалася настільки надзвичайною, що сам Зевс зацікавився нею. Саме від бога Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина всемогутнього Зевса, врештірешт помстилася Калісто. Скориставшись зі своєї надприродної могутності, Гера перетворила дівчину на потворну ведмедицю. Коли ж син Калісто, юний Аркад, повернувшись із полювання, побачив біля дверей палацу дикого звіра, він, нічого не знаючи, мало не вбив свою матір-ведмедицю. Але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, а саму Калісто назавжди забрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я. Подейкують, що піднімав він її за хвіст, тому таким довгим є «хвіст» зоряної Великої Ведмедиці. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку (за іншими версіями — подругу або служницю) Калісто. Не залишився на Землі й Аркад: Зевс і його перетворив на сузір’я Волопаса, приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зірка цього сузір’я називається Арктур, що означає «сторож ведмедиці».
На небосхилі у вигляді сузір’їв Калісто й Аркад стали ще прекраснішими, ніж на землі. Не лише люди захоплювалися ними, але й сам Зевс з вершини Олімпу часто милувався їхньою красою та безперервним рухом на небосхилі. Гері прикро було спостерігати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Вона звернулася до морського бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря. Нехай помре від спраги! Але Посейдон не послухався Гери. Хіба ж він міг дозволити, щоб кохана його брата, громовержця Зевса, померла від спраги?! Велика Ведмедиця кружляє біля полюса й один раз на добу низько спускається над північним краєм обрію, торкається морської поверхні, втамовує спрагу й після цього знову піднімається нагору, привертаючи своєю красою погляди людей і богів.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: