ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Стара пальма
Стара пальма

Цю легенду розповіли мені піски далекої палючої пустелі.
Багато віків пролинуло над тією пустелею, багато караванів пройшло її сипучими пісками, багато марев відбило розпечене, нерухоме повітря її.
Давно-давно, багато століть тому бездоріжжям пісків тієї пустелі прямував розкішний караван, серед якого в наметах з коштовних килимів їхали вельможні мандрівники: юдейський цар Соломон і цариця Савська.
Ще в себе на батьківщині цариця багато наслухалась про заможність, розкіш, славу та мудрість великого царя і захотіла за всяку ціну побачити все те на власні очі.
Проживши в Єрусалимі кілька місяців, тепер поверталася додому, і Соломон провожав свою гостю аж до джерела, де вони мали розлучитися: цар мусів вертатися до Юдеї, а цариця — їхати далі, в країну Савсів, що зветься тепер Абіссінією.
Біля джерела караван спинився. Слуги нап'яли шатра. Цариця наказала принести фініків. Відділивши кісточку від одного плоду, вона посадила її над джерелом. Золотим сяйвом блиснули царицині очі і зараз же затьмарилися слізьми. Цариця плакала.
Вона полила посажену кісточку своїми слізьми, потім сказала:
— Я бачила у тебе, Мудрий Соломоне, більше від того, що я чула про тебе... Нехай же посажена й полита моїми слізьми кісточка дасть життя пальмі. Ця пальма повинна жити доти, доки пройде тут цар — славетніший від царя Соломона...

І народилася з кісточки чудова струнка пальма... Знову пролетіли віки... Якось в пекучий південь пісками пустелі знову пoдорожували люди: старий чоловік і молода Мати з Дитятком. Це була Свята родина, що прямувала до далекого Єгипту.
Від довгої дороги, спраги й спеки знесилились подорожні.
Гарячий, як присок, пісок пік ноги, а в глибині безхмарного палючого неба ширяв тільки орел пустелі. Раптом на видноколі щось замаячило: це була оаза з холодним джерелом і високою старою пальмою над ним.
Дуже зраділи подорожні зеленій траві й холодному струмочку, але вони були голодні. Посідали спочинути. Над ними розкинула своє верховіття величезна пальма, що рясніла стигли ми соковитими плодами, які були проте на недосяжній висоті.
Сумні сиділи втомлені подорожні, дивились на фініки й не могли їх дістати. їх мучив голод.
Тоді маленький Ісус, підійшовши до пальми, торкнувся ручкою стовбура і промовив: «Схили верха!»
Дерево затремтіло, як від ураґану, і покірно схилило свого верха з плодами. Подорожні підкріпилися соковитими фініками, а пальма тремтіла далі. На велетенському верху її в'януло листя.
Але з кісточок, що їх порозкидали подорожні, ївши фініки старої пальми, вже на третій день почали рости молоді пальми - її діти. А стара пальма, умираючи, простягала до них свої сухі віти і всміхалася.
Вона дякувала Христу Спасителю, який, подолавши смерть, приніс у світ вічно молоде життя.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: