ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дарунки маленького народу
Дарунки маленького народу

Мандрували разом кравець і золотих справ майстер, і почули вони одного разу ввечері, коли сонце вже зайшло за гору, звуки віддаленої музики, що ставали все ясніше і виразніше. Музика звучала надзвичайно, так привабливо, що вони забули про всяку втому і попрямували швидше. Ось підійшли вони до пагорба, місяць уже зійшов, і вони помітили там безліч маленьких чоловічків і жінок, які, взявшись за руки, у великому захваті весело кружляли в танці і так чудово співали, – це і була та сама музика, яку чули подорожні. У середині кола сидів старший; він був трохи більший за інших, на ньому був строкатий камзол, і йому на груди звисали сива як сніг борода.
Мандрівники зупинилися в подив і почали дивитися на танець. Старий кивнув їм, щоб вони увійшли в коло, і маленький народець радо перед ними розступився. Золотих справ майстер, у якого був на спині горб, як і всі горбаті люди, виявився досить сміливим і першим увійшов у коло; кравець ж відчував спершу деяку боязнь і тримався позаду, але, побачивши, як все це весело обійшлося, зібрався з духом і попрямував слідом за ним. Коло знову зімкнулося, і маленькі чоловічки продовжували співати і танцювати, роблячи при цьому дикі стрибки. Старий дістав широкий ніж, що висів у нього на поясі, почав його точити, і коли той зробився досить гострим, він озирнувся і подивився на мандрівників. Їм зробилося страшно, але у них не було часу, щоб зібратися з думками; і ось схопив старий майстра і обстриг йому начисто волосся і бороду; те ж саме сталося потім і з кравцем. Однак, коли старий, закінчивши свою справу, поплескав кожного з них дружньо по плечу, як би бажаючи цим сказати, що вони, мовляв, добре вчинили, погодившись на все це добровільно, страх у них пройшов. Старий вказав пальцем на купу вугілля, що лежала осторонь, і знаками дав їм зрозуміти, що вони повинні наповнити собі цим кишені. І хоча вони не знали, на що їм може стати в нагоді вугілля, вони послухалися, а потім відправилися далі на пошуки де переночувати.
Коли вони спустилися в долину, на дзвіниці сусіднього монастиря пробило північ, – і раптом спів пропав. Все зникло, і пагорб стояв у тихому місячному сяйві.
Подорожні знайшли собі заїжджий двір і, сховавшись на солом'яній скирті, забули через втому вийняти перед сном з кишень вугілля. Від важкого вантажу, який їм натиснув боки, вони прокинулися раніше. Вони сунули руки в кишені і очам своїм не повірили, побачивши, що кишені у них повні не вугіллям, а чистим золотом; та й волосся на голові і бороді з’явилося. І ось зробилися вони багатими людьми; але золотих справ майстер, який, за своєю жадібною натурою, набив собі кишені повні, виявився багатшим кравця вдвічі. А жадібний хоч і багато має, але хоче, щоб було у нього ще більше, – і запропонував золотих справ майстер кравцю залишитися тут ще на день, а ввечері відправитися знову на гору, щоб добути у старого ще більше золота. Але кравець не погодився і сказав:
— Мені й цього вистачить, я і цим задоволений; тепер я стану майстром, одружуся на коханій і буду щасливою людиною.
Але він погодився зробити золотих справ майстру послугу і залишитися ще на день. Під вечір майстер повісив через плече ще дві сумки, щоб мати можливість набити їх як слід, і пустився в дорогу до того пагорба. Як і минулої ночі, він застав маленький народ за танцем і співом. Старий знову постриг його начисто і вказав йому знаками, щоб він набрав з собою вугілля. Золотих справ майстер зволікати не став, набив собі кишені і сумки, скільки в них могло поміститися, і абсолютно щасливий повернувся назад.
— Якщо золото і тисне, – сказав він, – то це ще витерпіти можна, – і, нарешті, він заснув у солодкому передчутті прокинутися завтра великим багатієм.
Тільки він відкрив очі, швидко схопився, щоб оглянути кишені, але яке ж було його здивування, коли він витягнув звідти одні лише чорні вугілля, і скільки він в кишені не лазив, все було те ж саме. "Але у мене є золото, що дісталася мені минулої ночі" – подумав він і почав його діставати; але як він злякався, побачивши, що і воно звернулося знову у вугілля. Він бив себе по лобі рукою, чорною від вугільного пилу, – і тут він відчув, що вся голова у нього лиса, та й борода обстрижена начисто. Але його невдачі на цьому не скінчилися, він зауважив, що, крім горба на спині, виріс у нього на грудях таких же розмірів другий. Тоді він зрозумів, що це в покарання за його жадібність, і заплакав. Це розбудило доброго кравця, він взявся втішати нещасного, як тільки вмів, і сказав:
— Ти був мені товаришем під час мандрівок, і ти залишишся зі мною і тепер будеш жити на мої багатства.
Кравець свого слова дотримав, а нещасний золотих справ майстер повинен був все життя тягати два горба і прикривати шапкою свою лису голову.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: