ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дванадцять мисливців
Дванадцять мисливців

Жив на світі королевич, у якого була наречена, і він ту наречену дуже любив. Якось він сидів у нареченої задоволений і веселий, прийшла до нього вістка, що батько його хворий і при смерті, а перед кончиною бажає його побачити.
Тоді сказав він своїй милій:
— Мені треба поїхати і тебе на час покинути, так от, візьми на пам'ять про мене колечко. Як буду я королем, так знову до тебе приїду і тебе з собою заберу.
І поїхав, коли прибув до батька, то застав його на смертному ложі на останньому подиху. Той і сказав йому:
— Сину, я хотів ще раз побачити тебе перед смертю; обіцяй мені, що обереш наречену по моєму бажанню, – і вказав йому на одну королівну, яку призначав йому в дружини.
Син був так здивований, що й отямитися не встиг, і сказав:
— Дорогий батьку, ваша воля буде виконана, – і після цього король закрив очі і помер.
Коли минув час печалі після смерті короля, королевич повинен був виконати дане йому обіцянку і послав сватів до тієї королівни, на яку вказав йому батько перед смертю, і сватання його було прийнято її батьками.
Про це почула перша наречена королевича і так стала журитися, що геть ослабла. Ось і запитав у неї батько:
— Дитятко миле, що ти так сумуєш? Адже варто тільки тобі захотіти чого – небудь, і все буде виконано за твоїм бажанням.
Королівна замислилася і сказала:
— Татечку, мені потрібні одинадцять дівчат, схожих на мене і обличчям, і ростом, і всією зовнішністю.
Каже король:
— Якщо це можливо, твоє бажання буде виконане, – і наказав у всьому царстві шукати, що нарешті – таки підшукали одинадцять дівчат, цілком схожих на неї і обличчям, і ростом, і всією зовнішністю.
Коли вони були приведені до королівни, та наказала зшити дванадцять мисливських одеж, абсолютно однакових, і нарядила в ті одежі одинадцять дівчат, і сама наділа на себе дванадцяту, таку ж.
Потім вона попрощалася з батьком, поїхала з батьківського дому і попрямувала разом зі своєю свитою до двору колишнього нареченого, якого вона так міцно любила.
Вона запитала у нього, чи не потрібні йому мисливці і чи не може він їх усіх разом прийняти на службу?
Король подивився на неї і не впізнав, подумав що то хлопці – мисливці; але так як всі були красиві, браві хлопці, то король погодився всіх взяти на службу, і таким чином всі дванадцять дівчат надійшли до короля в єгеря.
У короля був в будинку лев, і він був всезнаючим віщуном: йому було відомо все невідоме і таємне. Ось він одного вечора і каже королю:
— Ти мабуть думаєш, що до тебе прийшло на службу дванадцять єгерів?
— Ну, так! Звичайно дванадцять єгерів! – відповів король.
— Ну, так я тобі скажу, що ти помиляєшся, – сказав лев, – це в тебе не дванадцять єгерів, а дванадцять дівчат.
— Бути не може! Як ти мені це доведеш?
— О! Дуже просто! – сказав лев. – Ось звели у себе в розсипати по підлозі горох, так і сам зараз побачиш, чи правду я кажу. Адже чоловіки ступають на ногу твердо, і коли підуть по гороху , жодна горошинка не зрушиться; а дівчата ступають ніжно, немов ковзають або перепурхують, ось горох у них під ногами і розкочується."
Сподобався королю порада, і звелів він у себе в палаці горох розсипати.
А у короля був слуга, який дружив з мисливцями, і як тільки дізнався, що їм належало пройти випробування, пішов до них, переказав їм усе, що проти них затіяно, і додав: "Лев хоче довести королю, що ви – дівчата."
Подякувала йому королівна і потім сказала своїм подругам:
— Зробіть над собою зусилля і ступайте на горох міцніше.
Коли ж на другий ранок король покликав до себе своїх дванадцять єгерів, то вони так твердо пройшли по гороху, і хода у них була така вагома і впевнена, що жодна горошинка з місця не рушила і не покотилася.
Коли вони віддалилися, король сказав леву:
— Ти мене обдурив: хода у них молодецька.
— Тому що вони знали про випробування і зробили як треба. А ось ти звели поставити в палаці дванадцять самопрядок, так і побачиш, що вони до них підійдуть і в радість буде їм – не те, що чоловіки.
Сподобалася королю порада, і звелів він поставити самопрядки в палаці.
Але слуга пішов до них і відкрив затію короля.
Тоді королівна наодинці зі своїми одинадцятьма товаришками сказала:
— Дивіться, остерігся, і проходячи повз самопрядки, навіть не озирайтеся на них.
І ось, коли на другий ранок король наказав покликати до себе своїх дванадцять єгерів, то вони, проходячи через палац, навіть і поглядом не поглянули на самопрядки.
Король і сказав леву:
— Ось бачиш, ти знову мені збрехав; мої єгеря – чоловіки! Вони на самопрядки жодного разу не глянули.
— Вони знали, що самопрядки поставлені їм для випробування, – сказав лев, – а тому навмисне не глянули!
Але з тієї пори король втратив до лева всяку довіру. Дванадцять єгерів постійно супроводжували короля на полювання, і він чим далі, тим більше до них прив'язувався.
Ось одного разу під час полювання прийшла до короля звістку про те, що наречена його вже в дорозі.
Коли перша наречена це почула, їй так було боляче, що у неї серце надірвалося від горя, і вона без почуттів впала додолу.
Король подумав, що з його улюбленим єгерем трапилася якась недуга, і він, бажаючи допомогти йому, підбіг і поспішив зняти з його руки рукавичку.
Тут він помітив кільце, яке колись дав своїй першій нареченій на пам'ять, і, глянувши їй в обличчя, зразу впізнав її! Він так був зворушений, що поцілував її і сказав:
— Ти моя, а я твій, і ніхто в світі нас розлучити не може.
А до іншої нареченій послав гінця і просив через нього, щоб вона повернулася в своє королівство, тому що у нього вже є дружина, а хто старий ключ розшукає, тому вже не потрібен новий.
Потім було відсвятковане весілля, і від тоді лев знову увійшов до короля в милість, бо все ж виявилася його правда.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: