ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Жива вода
Жива вода

Жив колись король; був він хворий, і ніхто вже не вірив, що він зможе коли – небудь одужати. А було у короля три сини; ось зажурилися вони через це, зійшли вниз в королівський сад і заплакали. Але зустрівся їм в саду якийсь старий, став про їх горе розпитувати. Вони йому кажуть, що батько у них дуже хворий, напевно, помре, а допомогти йому ніяк неможливо. А старий і каже:
— Я знаю що йому поможе, – це жива вода; якщо хто тієї води нап'ється, то знову одужає; але воду цю знайти нелегко.
Старший син і каже:
— Я цю воду знайду.
Пішов він до хворого короля, почав його просити, щоб той відпустив його на пошуки живої води, бо тільки вона може його зцілити.
— Ні, – сказав король, – ця справа небезпечна, вже краще мені померти.
Але син довго його прохав, і, нарешті, король погодився. А принц подумав в душі: "Принесу я ту воду, стану у батька найулюбленішим сином і получу в спадщину королівство."
І він вирушив у дорогу; проїхав він деякий час, глядь – стоїть на дорозі карлик. Карлик гукнув його і питає:
— Куди це ти так поспішаєш?
— Карлику, – гордо відповів принц, – тобі про це нема чого знати, – і поскакав далі.
Розгнівався маленький чоловічок і побажав йому зла. Потрапив принц незабаром в гірську ущелину, і чим далі він їхав, тим все більше сходились гори, і нарешті дорога стала така вузька, що далі не можна було й кроку ступити; неможливо було і коня повернути або встати з сідла; і ось опинився принц під замком в скелях. Довгий час прочекав його хворий король, але він не повертався.
Каже тоді середущий син:
— Батько, дозвольте мені відправитися на пошуки живої води, – а сам про себе подумав: "Якщо брат мій помер, то королівство дістанеться мені."
Король спочатку теж не хотів його відпускати, але нарешті поступився його проханню. Поїхав принц тією ж дорогою, що і його брат, і теж зустрівся йому карлик, який його зупинив і запитав, куди це він так поспішає.
— Ех ти, карлику, – сказав принц, – про те знати тобі нема чого, – і поскакав далі, навіть не озирнувшись.
Але карлик його зачарував, і принц теж потрапив, як і його брат, в гірську ущелину і не міг рушити ні назад, ні вперед. Так – то воно буває з людьми зарозумілими!
Не повернувся назад і середущий син, і зголосився тоді йти на пошуки живої води молодший син, і довелося королю зрештою його відпустити.
Зустрів менший принц карлика, і той запитав його теж, куди це він так поспішає. Принц зупинив коня, поговорив з карликом, відповів йому на питання і сказав:
— Я шукаю живу воду, – батько мій лежить при смерті.
— А ти знаєш, де знайти її?
— Ні, – відповів принц, – не знаю.
— Через те, що ти ведеш себе як слід і не задираєш носа, як твої облудні брати, я тобі покажу дорогу, як до живої воді добратися. Ця вода тече із джерела у дворі зачарованого замку. Але ти туди пробратися не зможеш, якщо я не дам тобі залізного прутика і двох маленьких пряників хліба. Ти вдар тим прутиком тричі по залізних воротах замку, і вони тоді відкриються; лежать на дворі два леви, вони з роззявленою пащею, але якщо ти кинеш кожному з них по прянику, вони будуть мовчати; проте ти не барися, набери собі живої води, поки не проб'є дванадцять, а не те ворота закриються і ти опинишся там під замком.
Подякував йому принц, взяв прутик і пряники і вирушив з тим в дорогу. Коли він прибув туди, все було, як сказав йому карлик. Ворота відчинилися після третього удару прутиком, і коли він задобрив левів хлібом, він проник в замок і увійшов у великий прекрасний зал; а сиділи в тому залі зачаровані принци. Познімав він у них з пальців кільця; і лежали тут же меч і хліб, і він узяв їх з собою. Потім зайшов він в кімнату, і стояла там прекрасна дівчина. Побачивши його, вона зраділа, поцілувала його і сказала, що він її звільнив від злих чар і може тепер отримати все її королівство; а якщо він повернеться через рік назад, то вони відсвяткують з ним весілля. Потім вона сказала йому, де джерело з живою водою, але що повинен він поспішати і набрати з нього води, перш ніж проб'є дванадцять. Пішов принц далі, зайшов, нарешті, в кімнату, де стояло гарне, тільки що постелене ліжко; а був він стомлений і захотілося йому трохи відпочити. Він ліг і заснув; а коли прокинувся, пробило без чверті дванадцять. Він схопився з переляку, побіг до джерела, зачерпнув води в кубок, що стояв там, і поспішив скоріше піти. Тільки він вийшов за ворота, якраз пробило дванадцять, і ворота зачинилися так сильно, що відірвали йому шматок п'яти.
Але йому було радісно і весело, що дістав він живої води, і він відправився додому. Довелося йому проходити знову мимо карлика. Побачив карлик меч і хліб і каже:
— Ти здобув для себе велике багатство: цим мечем ти можеш розбити ціле військо, а цього хліба тобі буде завжди вистачати.
Не захотів принц додому повертатися без своїх братів і каже:
— Шановний чоловічку, можеш ти мені сказати, де знаходяться мої обидва брати? Вони вирушили за живою водою і назад досі не повернулися.
— Вони сидять під замком між двома горами, – сказав карлик, – я там їх зачарував, тому що були вони пихаті.
Став принц просити карлика і просив його до тих пір, поки той їх не випустив. Але карлик його застеріг і сказав:
— Ти їх бережися, у них зле серце.
З'явилися його брати, він зрадів їм і розповів, що з ним було, – як знайшов він живу воду, що набрав її повний кубок і звільнив прекрасну принцесу; що буде вона його чекати цілий рік, а потім вони відсвяткують весілля і він отримає велике королівство.
Потім поїхали вони разом і потрапили в таку країну, де були війна і голод, і король тієї країни думав, що йому доведеться пропадати. Тоді прийшов до того королю принц, дав йому хліба, і король нагодував цим хлібом все своє королівство; дав принц йому меч, – він розгромив ним військо ворогів і міг з тієї пори жити в мирі і спокої. Взяв принц назад свій хліб і меч, і троє братів рушили далі. Але довелося їм побувати ще в двох країнах, де панували війна і голод; і принц давав королям кожен раз свій хліб і меч, – і так він врятував три країни. Потім сіли брати на корабель і попливли по морю.
Старші брати говорять один одному:
— Адже менший брат знайшов живу воду, а не ми; батько віддасть йому за це все королівство, а воно по праву належить нам, він відбере у нас наше щастя.
І вони вирішили йому помститися і домовилися між собою молодшого брата погубити. Вони вибрали час, коли він міцно заснув, вилили живу воду з кубка, забрали її собі, а йому налили в кубок гіркої морської води.
Повернулися вони додому, і приніс молодший син хворому королю свій кубок, щоб той випив з нього і став би здоровий. Але тільки відпив він трохи гіркої морської води, захворів ще дужче. Став він на хворобу скаржитися; тоді з'явилися до нього старші сини, почали молодшого звинувачувати, ніби хотів він батька отруїти; принесли йому справжньої живої води і подали йому напитися. Тільки він відпив тієї води, як відчув, що хвороба у нього пройшла і став він сильним і здоровим, яким був у молоді роки.
Прийшли старші брати до молодшого, стали над ним насміхатися і кажуть:
— Хоча ти живу воду і знайшов і вже як старався, а нагороду за це отримаємо ми. Треба було бути тобі розумнішим і дивитися в обидва; ми її у тебе забрали, коли ти заснув на кораблі, а через рік один з нас візьме собі і прекрасну королівну. Але дивись, бережись, нас не видай; адже батько тобі не вірить, і якщо ти скажеш хоч слово, поплатишся життям, а будеш мовчати, то ми тебе помилуємо.
Розгнівався старий король на молодшого сина: він повірив, що той замишляв його погубити. І велів він зібрати придворних, щоб його судити, і було вирішено його таємно пристрелити. Виїхав принц раз на полювання, нічого не підозрюючи лихого, і відправився з ним разом королівський єгер. Вони опинилися в лісі абсолютно одні, вигляд у єгеря був такий сумний, і ось говорить йому принц:
— Що з тобою, єгерю?
А єгер відповідає:
— Про це сказати я не смію, але все – таки повинен.
А принц каже:
— А ти все мені скажи, я тебе пробачу.
— Ах, – відповів єгер, – я вас повинен убити, мені наказав це король.
Злякався принц і каже:
— Друже, залиш мене в живих; я дам тобі свій королівський одяг, а ти дай мені натомість свій.
— Я це охоче зроблю, – сказав єгер, – все одно я стріляти б у вас не міг.
І вони обмінялися одягом. Вернувся єгер додому, а принц попрямував далі в ліс. Через деякий час прибуло до старого королю для його молодшого сина три вози золота і дорогоцінних каменів; а були вони прислані трьома королями, що розбили своїх ворогів мечем принца і нагодували свої королівства його хлібом. Подумав старий король: "Невже мій син ні в чому не винен?" – І сказав своїм слугам:
— Якби син мій залишився в живих! Як я шкодую, що наказав його вбити.
— Він ще живий, – сказав єгер, – я не міг подужати свого серця і виконати ваш наказ, – і він розповів королю все, як було.
Немов камінь звалився з серця короля, і він наказав оповістити по всіх королівствам, що син його може повернутися назад і буде ним ласкаво прийнятий.
Королівна веліла прокласти перед своїм замком дорогу, та щоб була вона вся золота, блискуча, і сказала своїм людям, що хтось по дорозі тій буде скакати прямо до неї, той і є її справжній наречений, і його повинні пропустити, а хто буде їхати стежкою, той не справжній жених, і щоб вони його не впускали.
Ось підійшов час, і старший брат подумав, що треба швидше поспішати до королівни і видати себе за її спасителя, і тоді він візьме її собі в дружини і отримає ще королівство на додачу. Він виїхав і, під'їжджаючи до замку, побачив прекрасну золоту дорогу і подумав: "Як жалко скакати по такій дорозі," і він звернув з неї і поїхав правою стороною, по узбіччю. Він під'їхав до воріт, але люди сказали йому, що він несправжній наречений і нехай, мовляв, їде собі звідси.
Незабаром після того зібрався в дорогу другий принц; він під'їхав до золотої дороги, і тільки ступив кінь на неї копитом, принц подумав: "Жалко таку дорогу збивати," і завернув, поїхав лівою стороною, по узбіччю. Під'їхав він до воріт, але люди сказали, що він несправжній наречений, нехай, мовляв, собі їде звідси.
Якраз виповнився рік, і зібрався виїхати з лісу до своєї коханої менший брат, щоб разом з нею розвіяти своє горе. Зібрався він у дорогу і все думав тільки про королівну, і так хотілося йому бути скоріше з нею, що не помітив він зовсім тієї золотої дороги. Поскакав його кінь прямо посередині; ось він під'їхав до воріт, відчинилися ворота, і радісно зустріла його королівна і сказала, що він – її рятівник і всього королівства господар; і відсвяткували весілля у великому веселощі і радості. Коли весільний бенкет закінчився, вона сказала йому, що його батько запрошує його до себе і прощає. Він поїхав до батька і розказав йому про все – як обдурили його брати і як довелося йому при цьому мовчати. Старий король хотів їх стратити, але вони сіли на корабель і попливли за море і з тієї пори так тому і не повернулися.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: