ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Господні і чортові звірі
Господні і чортові звірі

Створив Господь Бог різних звірів і вибрав собі замість сторожових собак вовків; а про козла і забув. Приготувався тут і чорт, зібрався теж що – небудь створити, – і створив козлів з тонкими, довгими хвостами. Коли козли ходили на пасовищі, вони завжди чіплялися хвостами за тернину і насилу їх витягували. Набридло це чорту, з'явився він і повідкушував хвости у всіх козлів, – ось тому й зараз у них такі хвости – огризки.
Став чорт пускати козлів одних пастися. Але сталося так, що побачив Господь, як вони плодові дерева гризуть, псують виноградні лози та інші ніжні рослини. Це його засмутило, і він вирішив, по доброті своїй і милості, нацькувати на них своїх вовків; і розірвали вовки козлів, що паслися там.
Як дізнався про те чорт, з'явився до Бога і каже:
— Твої тварі моїх розірвали.
Відповів Господь:
— А навіщо ти їх для шкоди створив?
А чорт каже:
— Я повинен був так вчинити: адже всі мої задуми створені для того щоб накапостити, тому я інакше не міг зробити; ви повинні мені дорого за них заплатити.
— Я заплачу тобі, коли з дубів листя облетять; тоді й приходь, гроші для тебе вже пораховані.
Облетіло з дубів листя, і з'явився чорт, і зажадав у Бога, щоб той віддав йому борг.
Але сказав Господь:
— У храмі, що знаходиться в Константинополі, росте високий дуб, а на дубі тому все листя ще зелене.
Обурений і з прокльонами зник чорт і зібрався на пошуки того дуба, і блукав він в пустелі цілих шість місяців, поки, нарешті, його відшукав; а коли, він повернувся назад, за цей час всі інші дуби знову покрилися зеленим листям. Так і не отримав свій борг, і в люті виколов тоді чорт усім іншим козлам і козам очі і вставив їм свої.
Ось з того часу у всіх козлів і кіз чортові очі і короткі хвости, і часто чорт приймає образ цих тварин.
Голодранці
Сказав півник курочці:
— Зараз та сама пора, коли достигають горіхи. Давай – но вирушимо з тобою на гору і хоч разок так наїмося досхочу, поки їх не прибрала білка.
— Добре, – каже курочка, – підемо, давай разом з тобою поласуємо.
І пішли вони разом на гору, а було ще зовсім світло, і залишилися там до самого вечора. Ну, я вже не знаю, чи то наїлися вони досхочу, чи то так загордилися, але, коротко кажучи, не захотіли додому пішки повертатися. І ось зробив півник з горіхової шкаралупи возок. Коли возик був готовий, курочка сіла в нього і каже півнику:
— А ти впрягайся і вези мене.
— Та що ти придумала? – каже півник. – Ні, вже краще я пішки додому піду, а впрягатися не стану, такої домовленості у нас не було. Я, мабуть, згоден сидіти за кучера на возику, але тягти візок на собі – цього не буде.
Сперечаються вони між собою, а в цей час закрякала на них качка:
— Гей ви, крикуни, хто це вам дозволив на моїй горі по ліщині лазити? Стривайте, зараз я вам дам…! – І з роззявленим дзьобом вона стала підступати до півника.
Але й півник, не стояв на місці, клюнув качку і вдарив її своїми кігтями, та так сильно, що стала вона просити пощади; і ось в покарання довелося їй впрягтися за возик.
Сів півник замість кучера і став її поганяти:
— Но-о, качка, біжи хутчій!
Проїхали вони трохи і зустріли по дорозі двох пішоходів: шпильку і голку. І кричать вони: "Стій, стій !" і зауважили, що скоро, мовляв, стемніє і стане так темно, що хоч око виколи, і тоді вже їм не вирушити далі; що дорога дуже грязна, чи не можна їм буде підсісти на возик; розказали, що були вони біля воріт кравецької їдальні, та затрималися: пиво розпивали.
Бачить півник, що вони худі, багато місця не займуть, от і дозволив їм влізти на возик, але взяв із них обіцянку, що вони не будуть наступати на ноги ні йому, ні курочці.
Пізно ввечері прибули вони в готель, а так як вночі їхати вони не побажали, та й качка до того ж всі ноги собі пообтоптувала – ледве з ноги на ногу перевалювалася, то заїхали вони туди на ніч. Господар спочатку не хотів їх пускати: будинок весь заповнений гостями і місця вільного немає, але потім подумав, що вони невибагливі, веселі, і яйця йому були потрібні – їх знесла по дорозі курочка, та й качку можна буде у себе притримати – вона теж неслась кожен день, – от і погодився він, нарешті, пустити їх на ніч. Попросили вони подати їм вечерю і зажили приспівуючи.
А на ранок, тільки світало, коли всі ще спали, розбудив півень курочку, взяв яйце, надклював його, і з'їли вони його вдвох, а шкаралупу кинули в піч. Потім підійшли до голки, – та ще спала, – взяли її за вушко і встромили в подушку крісла господаря, а шпильку – в рушник, а самі взяли і полетіли в поле, ні слова нікому не сказавши.
Качка, та любила спати на свіжому повітрі і залишилася у дворі; раптом чує – летять вони, шумлять крильми, і теж схопилася, знайшла якийсь струмочок і попливла вниз за течією, – так куди швидше, ніж коли тягла візок.
А години через дві виліз господар з – під своєї пухової перини, вмився і хотів було витерти собі обличчя рушником, але шпилька як поцарапала його по обличчю, так і залишила червону смугу від вуха до вуха. Пішов він тоді на кухню, хотів було розкурити люльку, підходить до печі, а тут як стрибнуть йому в очі яєчні шкарлупки.
— Не щастить мені сьогодні зранку, – сказав він, розсерджений, і сів у дідівське крісло, але як підскочить вгору, як заволає:
— Ой-йой-йой!
Але голка – хитра, – вколола його не в голову. Тут він і зовсім розсердився, став підозрювати у всьому своїх гостей, прийшовши вчора пізно ввечері; він пішов подивитися, де вони, а їх уже давно не було.
І поклявся він тоді більше не пускати до себе всяких голодранців: їдять вони багато, мало платять, та ще замість подяки всякими витівками дістають.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: