ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Горобець і четверо горобчиків
Горобець і четверо горобчиків

Старий горобець висидів чотирьох діток в ластівчиному гнізді. Як тільки стали вони літати, бешкетники розгромили гніздо; але всі вони щасливо уникли небезпеки і розлетілися в різні боки. Ось старому і стало шкода, що сини його у світ вступили, а він не встиг їх остерегти від всяких небезпек, не встиг їх і уму – розуму навчити.
Восени на пшеничне поле злітається багато горобців; там і зустрів старий своїх чотирьох пташенят і з великою радістю повів їх додому.
— Ах, ви мої милі синочки! Скільки ви мені за літо клопоту і турбот наробили, злетіли з гнізда, ще не навчені мною всього, ви послухайте мене, і гарненько кругом себе озирайтеся: малим пташкам усюди загрожують великі небезпеки!
І потім став старшого розпитувати, де він все літо провів і як він харчувався. — Я більше в садах тримався, гусеницями та черв'ячками харчувався, поки не дозріли вишні.
— Ах, синочку, – сказав батько, – скрізь досить харчування, але і небезпек скрізь багато; а тому будь вперед обережний, а особливо, як побачиш, що по саду ходять люди, а у тих людей в руках великі, всередині порожні палки, з дірочкою нагорі.
— Так, татечку, добре б на ті палки прикріпити воском на дірочку зелений листочок, – сказав син.
— Де ти це бачив?
— В саду у одного купця.
— О, синочку! Купці – люди моторні, до баришів задерикуваті! Коли ти біля них терся, так і сам тертим калачем зробився, тільки дивись не дуже на себе надійся.
Потім став він іншого також допитувати:
— А ти де бував?
— При дворі, – сказав син.
— Горобцям і іншим дурним птахам там не місце; ти б краще ближче до стайні тримався, де багато вівса розкидають або де молотять … Там, при щасті, можна спокійно добути собі свій насущний хліб …
— Так – то так, тату! Та адже і там конюхи пастки для нас ставлять, петлі та сільця по соломі розкидають, не важко і там попастися!
— А де ти це бачив?
— При дворі, у хлопчаків.
— Ох, вже ці мені дворові хлопчаки, злі хлопчаки! Коли ти при дворі був та коло панів крутився і пір'я свого там не залишив. Проте ж оглядатися не завадить: вовк іноді і спритну собаку прибирає .
Потім і до третього доходить черга:
— Де ти шукав щастя?
— По великих дорогах та по путівцях – там зернятко, а там і черв'ячка знаходив.
— Що й казати: хороша їжа, – сказав батько, – але тільки дивись, придивляйся, особливо якщо побачиш, що хтось нагинається та хоче камінь підняти, тут і до біди недалеко!
— Так – то так, – сказав син, – але ж є й такі, що камені за пазухою, а то і в кишенях носять.
— А ти де це бачив?
— У рудокопів, батьку; ті, як вийдуть з дому, завжди з собою камінчики носять.
— Ох, вже мені ці рудокопи, ці робітники – самі негожі люди! Коли ти біля них покрутився, то вже дещо знаєш і дещо бачив …
Лети, синочку мій, а все ж, дивись, остерігайся:
Ні рудокопам, ні хлопчакам їх не попадайся!
Нарешті доходить черга до молодшого сина.
— Ну, ти, мій наймолодший! Ти постійно був самим дурним і найслабшим з моїх діток! Залишся зі мною; адже на світі так багато злих і хитрих птахів з кривими дзьобами і довгими кігтями, які тільки й дивляться, як би маленьку пташку заковтнути ! Тримайся більше своїх братів – горобців, збирай черв'ячків і гусениць з дерев та з будиночків, так і не попадешся.
— Батьку, хто харчується нікому не на шкоду, той довго прожити повинен, і ні орел або яструб не заподіють йому шкоди, особливо якщо він не забуває кожен вечір і ранок за себе Богу молитися і про своє прогодування його просити. Адже він всякого птаства творець і вседержитель, він і вороняти крик, і молитву чує, і без його волі не впаде на землю жоден снігур, жоден горобчик.
— Де ти таких премудростей навчився?
І відповів йому син:
— Як ми тоді з гнізда злетіли, я залетів в храм і ціле літо все клював там мух та павуків по віконцях, і чув, як все це там проповідувалося; там і навчився цьому за все літо.
— Ну, синочку, коли ти біля храму живеш, і допомагаєш там мух і павуків з вікон прибирати, та й Бога не забуваєш і віддаєшся на волю творця, так я за тебе і боятися не стану, хоча б навіть весь світ був наповнений дикими і підступними птахами, бо:
Хто в Бога вірує завжди,
Біда і горе не страшні.
Умій терпіти, вмій страждать –
Заслужиш Божу благодать!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: