ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Гора Зімелі
Гора Зімелі

Жили колись два брати, один багатий, а другий бідний. Багатий нічим не допомагав бідному, і той ледве проживав на світі, часом доходило до того, що й шматка хліба не було для жінки та дітей. Якось їхав він своїм візком через ліс, коли гляне – а при дорозі стоїть велика гола скеля. Досі він такої скелі ще не бачив, тож зупинився і почав її розглядати. Аж раптом із хащів виходять дванадцять великих страшних чоловіків. Він одразу збагнув, що то розбійники, сховав свого візка в кущах, а сам виліз на дерево і став чекати, що воно буде далі.
А розбійники підійшли до гори й гукнули:
— Гора Зімелі, гора, відчинись!
Скеля вмить розкрилась, і дванадцятеро увійшли всередину. А тільки – но ввійшли, гора зачинилась. Згодом розбійники вийшли знову, несучи на спинах важкі лантухи. Опинившись надворі, вони гукнули:
— Гора Зімелі, гора, зачинись!
Гора зачинилась, і не лишилося навіть знаку, де вхід.
А розбійники пішли собі.
Коли вже їх зовсім не стало видно, зліз бідняк із дерева, і закортіло йому дізнатися, що ж там заховано в горі. Отож він підійшов до гори і гукнув:
— Гора Зімелі, гора, відчинись! – І гора відчинилася перед ним.
Він увійшов досередини й побачив велику печеру, повну золота й срібла, а трохи далі, наче великі купи зерна, насипано перлів і дорогоцінного каміння. Бідолаха не знав, що йому й робити, чи можна хоч трохи взяти з тих скарбів. Нарешті напхав він повні кишені золота.
А перлів і каміння не брав.
Вийшовши з печери, він сказав:
— Гора Зімелі, гора, зачинись!
І гора зачинилась, а він зі своїм візком поїхав додому.
Тепер йому не треба було ні про що турбуватись, за взяте в печері золото він міг купити для жінки й дітей не тільки хліба досхочу, а навіть вина, жив весело, але чесно, не забував і бідних і кожному робив добро.
А коли гроші закінчилися, він пішов до брата, позичив у нього мірку і знову набрав у печері трохи золота. Але з великих скарбів не зачепив нічого.
Ідучи туди втретє, він знову позичив у брата мірку. А багатий брат уже давно заздрив, що бідний став заможний, завів гарне господарство, і не міг зрозуміти, звідкіль у брата це багатство і навіщо йому мірка.
Ось він і пішов на хитрощі – намазав дно мірки смолою, і до смоли прилип золотий червінець.
Побачивши того червінця, багатий зразу пішов до брата й питає:
— Що ти моєю міркою міряв?
— Жито й овес, що ж іще, – відповів той.
Тоді багатий показав йому золотого червінця. І погрозив донести на нього в суд, якщо не признається. І брат розповів усе, що з ним трапилось.
Тоді багатій наказав негайно запрягати воза й поїхав, щоб по-своєму розпорядитися скарбами.
Під'їхавши до гори, він гукнув:
— Гора Зімелі, гора, відчинись!
Гора відчинилась, і він увійшов у печеру. Перед ним лежали такі скарби, що він розгубився і не знав, за що найперше хапатися.
Нарешті насипав у лантух стільки дорогоцінних каменів, що насилу підняв на плечі, й поніс надвір.
Але жадоба так заполонила всі його думки, що він забув, як називається гора, і, виходячи, гукнув:
— Гора Змелі, гора Змалі, відчинись!
Та гора й не ворухнулась, а стояла зачинена, бо то не була її справжня назва.
Багатія взяв страх. Та що довше він старався пригадати, як зветься гора, то більше плуталися думки у нього в голові.
Вже він і скарбам був не радий.
Ввечері гора відчинилася, і дванадцятеро розбійників увійшли до печери. Як побачили його, то всі враз закричали:
— А, попався негіднику! Ти думаєш, ми не помітили, що ти вже двічі приходив сюди? Та, на жаль, нам не пощастило тебе впіймати, а тепер ти вже не викрутишся.
Він закричав:
— То не я був, то мій брат!
Але хоч що він казав, хоч як просив пустити його живого, нічого не помогло. Розбійники відрубали йому голову.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: