ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Ганс одружується
Ганс одружується

Жив – був на світі селянський хлопець, звали його Гансом; захотілося його двоюрідному брату посватати для нього багату наречену. Посадив він Ганса на лежанку і велів добренько натопити піч. Потім приніс він глечик молока та великий коровай пшеничного хліба, дав йому в руки нову блискучу монету і каже:
— Гансе, монету цю ти тримай міцніше, а пшеничний хліб криши в молоко, і сиди так на місці поки я назад не повернуся.
— Гаразд, – каже Ганс, – виконаю.
Одягнув брат старі полатані штани і відправився в інше село до багатої селянської дівчини і говорить:
— Чи не хочеш вийти заміж за мого двоюрідного брата Ганса? Хлопець він роботящий і тямущий, – він тобі сподобається.
А батько у неї був чоловік скупий; от він і питає:
— А як у нього на рахунок господарства? Хліба – то у нього вистачає?
— Та що й казати, шановний, – відповів брат, – мій – то молодший братик сидить собі в теплі та в холі, і монетка у нього в руці є, а їсти у нього, що й казати, вистачає. Та й добра у нього не менше буде, ніж у мене латок, – і ляснув себе по залатаним штанам. – Якщо ви згодні будете, то пройдіть разом зі мною, і я вам на місці покажу, що все воно так і є, як я кажу.
Не хотілося скнарі упускати можливості, от він і каже:
— Якщо все так воно і є, то я проти весілля нічого не маю.
І ось в призначений день справили вони весілля, і коли молода дружина зібралася піти на поле подивитися землі свого нареченого, Ганс спочатку зняв з себе святкове вбрання, надів свою залатану куртку і сказав:
— Зніму вбрання, а то ще замажу.
І пішли вони разом на поле, і десь на шляху зустрічався їм виноградник, чи то орна земля або луки, Ганс вказував на них пальцем, а потім, поплескуючи по латаному каптану, говорив:
— Гляди, голубонька, ось ця латка моя, і та теж буде моя, – він хотів цим сказати, щоб дружина не на ті поля дивилася, а на його куртку, яка була справді його, проте наречена думала, що він розказує не про свої латки, а про свої угіддя.
— А в чому ти була на весіллі?
— В парадному вбранні. Головний мій убір був зі снігу; а як зійшло сонечко, він весь і розтанув; а плаття було моє з павутини, але йшла я через колючий чагарник і все його роздерла, а туфельки були у мене скляні; спіткнулася я об камінь, задзвеніли вони "дзінь" та й розкололися.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: