ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вовк та лисиця
Вовк та лисиця

Казка – вовк та лисиця. Лисиця була у вовка в наймах, і чого лише вовк забажає, те вона мусила робити, бо була слабкіша за нього. От вона й почала думати, як би здихатися такого господаря. Якось довелося їм іти через ліс, а вовк і каже:
— Гей, руда, дістань мені чого – небудь на вечерю, бо як не дістанеш, то тебе саму з'їм.
Лисиця відповідає:
— Я знаю один хуторець, там є кілька славних ягняток. Якщо маєш охоту, ходімо туди.
А вовкові тільки того й треба. Вони й пішли.
Лисиця вкрала ягнятко, принесла вовкові, а сама накивала п'ятами. Зжер вовк ягнятко, та одним не наситився. Захотілося ще одне з'їсти. От він і пішов — квало, тихенько, поліз у кошару (загорода для овець), а овечка – матка як почала жалібно бекати на весь хутір. Зачули те селяни, позбігалися та й давай лупцювати вовка. Так надухопелили, що він насилу вирвався, прибіг, шкутильгаючи й виючи, до лисиці й каже:
— Ну й підвела ж ти мене!
Лисиця відповіла:
— Не будь таким ненажерою.
Другого дня пішли вони знов у поле, і жаднющий вовк каже:
— Гей, руда, дістань чого на вечерю, бо як не дістанеш, то зжеру тебе саму.
Лисиця й відказує:
— Он там на хуторі одна господиня сьогодні ввечері пече млинці, ходімо туди.
Пішли вони. Лисиця обережненько скрізь облазила, винюхала, де стоїть миска з млинцями, поцупила з півдесятка і принесла вовкові.
— На, жери, — сказала й пішла. А вовкові підвесятка млинців — як собаці муха: проковтнув і нема. От він і каже собі:
— Які ж бо смачні! Піду ще дістану.
Пішов та як дорвався, а миска геп на підлогу — та й розлетілася з грюкотом на шматки.
Господиня почула, вибігла, скликала людей. Вони поназбігалися та й ну вовка лупцювати чим попало, аж він насилу втік. Прибіг до лисиці, виючи й шкутильгаючи на дві лапи, та й каже:
— Ну й підвела ж ти мене, ще гірше, ніж вчора. Селяни застукали мене та так прочесали спину!
А лисиця відповіла:
— Я ж тобі казала — не будь такий зажерливий.
Третього дня, коли вони вийшли з дому, вовк, ледве – ледве шкутильгаючи за лисицею, знову сказав їй:
— Гей, руда, подбай – но про вечерю, бо як ні, то тебе з'їм.
Лисиця відповідає:
— Я знаю одного дядька, він зовсім недавно заколов кабана, і в нього в льоху повна бочка солонини. Ходімо добудемо.
Вовк на те й каже:
— Тільки заліземо разом, щоб ти мені допомогла, як доведеться втікати.
— Про мене, — мовила лисиця і показала йому всі лази, а тоді вони пробралися в льох. А там м'яса — їж, хоч лусни.
Вовк як дорвався — жере та й думає: «Поки всього не з'їм — із місця не рушу. Маю часу досить».
Лисиця також добре поласувала, але їсть та й озирається, на діру поглядає, куди вони залізли, та все то вилізе, то знов улізе, приміряється, чи пролізе тулуб, як доведеться тікати.
Вовк і питає її:
— А скажи мені, руда, чого це ти все бігаєш сюди – туди, то надвір, то назад?
— Та треба ж глянути, чи не йде хто. Ти не їж так багато.
Вовк каже:
— Поки не виїм усього з бочки, з місця не зрушу.
Тим часом господар, почувши лисиччине шарудіння, підійшов до льоху. Побачивши його, лисичка вмить вистрибнула надвір, і вовк теж хотів вискочити, та його так розперло, що він застряг у дірці.
Хазяїн схопив дрюка і так учесав сірого, що той і дуба дав.
А лисичка подалась до лісу, радіючи, що здихалася старого ненажери.
От така то казка – вовк та лисиця.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: