ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вошка і блошка
Вошка і блошка

Вошка і блошка жили разом, навіть пиво в одній яєчній шкаралупі варили. Та якось упала вошка в шкаралупу і обпеклася. І стала через це блошка голосно – приголосно кричати. А маленькі дверцята і питають:
— Ти чого, блошка, так розкричалася?
— Тому що вошка обпеклася.
І стали тут дверцята поскрипувати. Тут віник в кутку питає:
— Ти чого, дверцятко, так поскрипуєш?
— Та як же мені не скрипіти?

Обпеклися наша вошка,
Плаче наша блошка.
Тут взявся віник щодуху мести. В той час по дорозі проїжджав віз і питає:
— Ти чого, віник, так метеш?
— Та як же мені не мести?

Обпеклися наша вошка,
Плаче наша блошка,
Поскрипують дверцята.

А возик і каже:
— А я тоді стану кататися, – і почав швидко – швидко кататися.
Каже тоді соломинка, повз якого котився віз:
— Чого це ти, возику, так катаєшся?
— Та як же мені не кататися?

Обпеклися наша вошка,
Плаче наша блошка,
Поскрипують дверцята,
Віник мете в хаті.

От і каже соломинка:
— Ну, а я тоді вогнем загорюся, – і почав горіти яскравим полум'ям.
А біля соломинки росло деревце. Ось воно і питає:
— Чого це ти, соломинко, загорілася?
— Та як же мені не горіти?

Обпеклися наша вошка
Плаче наша блошка,
Поскрипують дверцята,
Віник мете в хаті,
Возик катається.

А деревце і каже:
— Ну, а я тоді стану розгойдуватися, – і почало так сильно розгойдуватися, що все листя з нього пооблітало.
Побачила це дівчинка – йшла вона з глечиком за водою – і питає:
— Чого це ти, деревце, так розгойдуєшся?
— Та як же мені не гойдатися?

Обпеклися наша вошка,
Плаче наша блошка,
Поскрипують дверцята,
Віник мете в хаті,
Возик катається.
Соломинка загоряється.

Тоді дівчинка і каже:
— А я тоді розіб'ю свій глечик. – І розбила глечик.
Тоді заговорило джерельце, з якого бігла вода:
— Дівчинко, навіщо ти розбила глечик?
— Та як же мені не розбити свій глечик?

Обпеклися наша вошка,
Плаче наша блошка,
Поскрипують дверцята,
Віник мете в хаті,
Возик катається.
Соломинка загоряється.
І трясеться деревце.

— Ех, – сказало джерельце, – ну, а я тоді розіллюся, – і почало сильно – сильно розливатися. І все затонуло у воді: дівчинка, деревце, соломинка,возик, віник, дверцята, блошка і вошка .



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: