ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Велетень і кравець
Велетень і кравець

Заманулося раз одному кравцеві, великому хвальку, але поганому майстру, вийти прогулятися та по лісу побродити, подивитися, що там робиться. Тільки він скінчив роботу, вийшов з майстерні і пішов своєю дорогою, через міст, стежкою широкої, і бродив він там і сям, по горам та по лісам.
І побачив він по дорозі, у синій далі, круту гору, а за нею, серед дрімучого і темного лісу здіймається майже до самого неба вежа.
—Тьху ти! – Крикнув кравець. – Що ж воно таке? – І, згораючи від цікавості, він вирушив швидше на гору.
Він розкрив рот і очі від здивування, коли, підійшовши ближче, побачив, що у тій вежі є ноги, і вона взяла та й перестрибнула через круту гору і стала перед кравцем у вигляді могутнього велетня.
— Ей ти, жалюгідний черв'як, чого тобі тут треба? – Крикнув йому велетень так, що кругом аж загуркотіло.
Кравець пробурмотів:
— Так от хотів би дізнатися, чи не можна тут в лісі собі на шматок хліба заробити.
— Якщо ненадовго, – сказав велетень, – то можеш і до мене на службу піти.
— Я, мабуть, готовий. А яку мені платню дасиш?
— Яку платню? – Сказав велетень. – А от зараз дізнаєшся: за кожен рік по триста шістдесят п'ять днів життя, а у високосному році ще один день на додачу. Ну, що, підходить це тобі?
— Мабуть, підходить, – відповів кравець, а сам подумав: "Що ж, по своєму ліжку простягай ніжки. Треба буде мені від нього скоріше звільнитися."
І каже йому велетень:
— Ей ти, малюче, іди та принеси мені кухоль води!
— А може, вже краще цілий колодязь з криницею заодно? – Запитав хвалько і пішов з кухлем до колодязя.
— Що? Колодязь заодно з криницею? – Пробурчав велетень собі в бороду. А був він трохи дурнуватий і неповороткий і став побоюватися: "А хлопчина – то, мабуть, не такий вже простак; у нього, мабуть, є при собі чарівний корінь. Ти, старий Гансе, будь з ним обережніше, це тобі не слуга. "
Коли кравець приніс воду, велетень велів йому наробити в лісі в'язку дров і додому принести.
— А чи не краще вже одним ударом
Весь ліс зрубати
Великий і густий –
І молодий і віковий,
І рівний і кривий? –
спитав кравець і відправився рубати дрова.
— Що-о?
Весь ліс зрубати
Великий і густий –
І молодий і віковий,
І рівний і кривий?
Та й криниця з криницею? – Пробурчав собі в бороду довірливий велетень і став побоюватися його ще більше: "А хлопець – то, мабуть, не такий вже простак. У нього, видно, є при собі чарівний корінь. Дивись, старий Гансе, будь з ним обережніше, це тобі не слуга."
Коли кравець приніс дрова, велетень велів йому застрелити на вечерю кілька диких кабанів.
— А чи не краще вже відразу одним пострілом цілу тисячу та й притягти їх усіх сюди? – Запитав хвалькуватий кравець.
— Що? – Крикнув переляканий велетень. – На сьогодні і цього вистачить, лягай собі спати.
Велетень був так наляканий, що всю ніч безперервно і ока не стулив – все думав – роздумував, як би це йому мерщій від проклятого слуги – чаклуна позбутися. Але відомо – ранок вечора мудріший. І ось на другий ранок відправився велетень разом з кравцем на болото, а навколо нього росло багато верб. Ось велетень і каже:
— Ей, кравче, послухай. Сідай – но ти на одну з вербових гілок, мені дуже хочеться подивитися, зігнеться вона під тобою?
Гоп! – І кравець сидів уже на гілці. Він набундючився і став таким важким, до того важким, що гілка під ним так і пригнулась до самої землі. Але коли йому довелося перепочити, щоб набрати повітря, гілка підкинула його вгору, – нажаль, він забув сунути в кишеню груз, – і він взлетів, на велику радість велетня, так високо, що його не стало й видно.
І якщо не впав він на землю, то, мабуть, ще й досі по повітрю носиться.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: