ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Біла і чорна наречена
Біла і чорна наречена

Вийшла раз одна жінка зі своєю дочкою і падчеркою на поле – трави нарізати, і з'явився до них Господь Бог в образі жебрака і питає:
— Як мені ближче пройти в село?
— Якщо хочете дізнатися дорогу, – відповіла мати, – самі її і шукайте.
А донька додала:
— А якщо ви турбуєтеся, що дороги вам не знайти, то візьміть собі поводиря.
А пасербиця, та сказала:
— Бідна людина, я тебе проведу, іди разом зі мною.
Розгнівався Господь Бог на матір і на доньку, відвернувся від них і зачарував їх: зробилися вони чорні, як ніч, і потворні, як гріх. А до бідної пасербиці був Господь милостивий, – він пішов разом з нею і, коли вони підходили до села, дав їй своє благословення і сказав:
— Загадай собі три бажання, і я їх виконаю.
І сказала дівчина:
— Хотілося б мені стати такою ж прекрасною і світлою, як сонечко, – і раптом зробилася вона світлою і прекрасною, як день.
— А ще мені хотілося б мати гаманець з грошима, який би ніколи не порожнів, – і дав їй Господь Бог такий гаманець, але сказав:
— Не забувай про найголовніше.
Дівчина сказала:
— А по – третє, хотілося б мені, коли я помру, мати на небесах вічний спокій.
І це було теж обіцяно, а потім Господь Бог з нею розлучився.
Тільки прийшла мачуха зі своєю донькою додому, бачить – зробилися вони обидві чорні, як вугілля, та до того ж потворні, а пасербиця стала світла і прекрасна; і стала тоді мачуха серцем ще зліша, і було у неї одне тільки в думках, як би заподіяти пасербиці образу і горе.
А був у падчерки брат, звали його Регінер; вона сильно його любила і розповіла йому все, що сталося. Ось одного разу Регінер їй і каже:
— Мила сестра, я хочу написати твій портрет, щоб я міг тебе завжди бачити: адже любов моя до тебе така велика, що мені хотілося б на тебе дивитися безперестанку.
І вона відповіла:
— Але я прошу тебе цього портрета нікому не показувати.
І ось намалював він портрет своєї сестри і повісив його у себе в кімнаті. А жив Регінер в королівському замку, де служив королівським кучером. Кожен день підходив він до портрета і дякував Бога за щастя, дароване його улюбленої сестри. Але померла в цей час у короля, де він служив, дружина, а була вона така красуня, що в усьому світі не можна було знайти такої, яка могла б зрівнятися з нею за красою, і король був з нагоди її смерті в глибокій печалі. Але придворні слуги помітили, що кучер кожен день стоїть перед прекрасним портретом і милується ним, і стали йому заздрити, і сказали про те королю.
Король велів кучерові принести йому цей портрет, і коли він побачив, що вона в усьому схожа на його покійну дружину, тільки, мабуть, ще прекрасніше її, до смерті закохався в неї. Він велів покликати до себе кучера і запитав, хто зображений на цьому портреті. Кучер сказав, що це його сестра. І вирішив король одружитися тільки на ній, дав кучеру карету і коней, пишні золоті шати і послав його привезти обрану ним наречену. Коли Регінер прибув з таким дорученням, його сестра зраділа, а Чорнявка – та стала заздрити її щастю, сильно розгнівалася і говорить своїй матері:
— Куди ж годиться все ваше чаклунство, якщо ви не можете надати мені такого щастя!
— Заспокойся, – сказала стара, – буде і тобі щастя.
І за допомогою чаклунства вона так отуманіла очі кучеру, що він зробився майже сліпий, а білій нареченій вона заклала вуха, і та майже нічого не чула. Потім сіли вони в карету, спочатку наречена в пишних королівських шатах, а за нею мачуха зі своєю донькою. Проїхали вони деякий час, і крикнув кучер:
Ти окутайся, сестрице,
Щоб дощем не намочило,
Щоб тебе не запилило,
Щоб красунею з'явитися до короля!

Запитала наречена:
— Що це говорить мій милий братик?
— Ах, – відповіла стара, – він сказав, щоб ти зняла з себе золоту сукню і віддала б його своїй сестрі.
І ось зняла вона з себе сукню, одягла його на дівчину – Чорнявку, а та дала їй натомість свою погану сіру кофту. Поїхали вони далі. Незабаром знову крикнув брат:
Ти окутайся, сестрице,
Щоб дощем не намочило,
Щоб тебе не запилило,
об красунею з'явитися до короля!

Запитала наречена:
— Що це сказав мій милий братик?
— Ах, – відповіла стара, – це він сказав, щоб ти зняла з голови своєї золотий весільний вінець і віддала б його сестрі.
Зняла вона з себе весільний вінець, одягла його на Чорнявку, а сама залишилася з непокритою головою. Поїхали вони далі; і незабаром брат крикнув знову:
Ти окутайся, сестрице,
Щоб дощем не намочило,
Щоб тебе не запилило,
Щоб красунею з'явитися до короля!

Запитала наречена:
— Що це сказав мій братик?
— Ах, – відповіла стара, – він сказав, щоб ти виглянула з карети.
А проїжджали вони якраз в цей час через міст над глибокої рікою. Тільки піднялася наречена і висунулася з карети, як викинули вони її звідти, і вона впала в середину річки. І в ту мить, коли вона потонула, виплила з дзеркально – ясною води білосніжна качка і попливла вниз по річці. Брат нічого цього не бачив і продовжував правити кіньми; нарешті вони під'їхали до королівського замку.
Привів Регінер до короля дівчину – Чорнявку, ніби свою сестру, – він думав, що це вона і є насправді, адже в очах у нього туманилося, йому бачилося тільки, що виблискує на ній золота сукня. Побачив король страшне каліцтво своєї уявної нареченої, сильно розлютився і звелів кинути кучера в глибоку яму, що кишить гадюками та іншою зміїної нечистю. Але стара відьма зуміла все – таки обплутати короля і за допомогою свого чаклунства так засліпила йому очі, що він залишив у себе і її та доньку, навіть Чорнявка здалася йому підходящої, і він справді на ній одружився.
Одного вечора, коли чорна наречена сиділа у короля на колінах, припливла біла качка по стічні жолоби до кухні і каже повар:
Вугілля в печі розворушити,
І мені пір'я просуши.

Повар так і зробив, розвів для неї в печі вогонь; качка сіла біля грубки, обтрусилася і почала дзьобом пір'я собі пригладжувати. Сидить вона, і так приємно їй відпочивати, і ось питає вона:
- Що робить брат мій Регінер?
Відповів повар:
- Сидить він у глибокій ямі, з гадюками і вужами.
Запитує качка ще:
- Що робить чорна відьма в домі?
Відповідає кухар:
- Сидить, милується, з королем цілується.
І мовила качка:
- Нехай це не збудеться!
І попливла по стічні жолоби.
На інший ранок вона з'явилася знову і задала ті ж питання, і на третій вечір теж, і не зміг повар втриматися, пішов і розповів про все королю. Захотілося королю все це побачити самому: він прийшов на наступний вечір туди, і коли качка просунула голову з стічного жолоба, він схопив меч і відрубав їй голову, і вмить обернулася вона найгарнішою дівчиною і була до останньої краплі схожа на портрет, який намалював її брат. Зрадів король, а так як стояла вона мокра і гола, то велів він принести дорогі сукні та наказав її одягнути. Тут розповіла вона йому, як обдурили її хитрістю і підступністю і кинули, нарешті, в річку; і першою її проханням було, щоб витягли її брата зі зміїної ями. Король виконав її прохання, увійшов до кімнати, де сиділа стара відьма, і запитав:
— Скажи, чого заслуговує той, який зробив ось це і це? І розповів їй все, що було.
Але відьма була так засліплена, що нічого не зрозуміла, і сказала:
— Він заслуговує того, щоб його роздягли догола і кинули в бочку, напхану цвяхами, запрягли до тієї бочки коня і пустили б її на всі чотири сторони.
І все це з нею самою та її донькою Чорнявкою і було зроблено. А король одружився на білій прекрасної нареченій і нагородив вірного брата, зробив його людиною багатим і знатним.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: