ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бідняк і багач
Бідняк і багач

У стародавні часи, коли Господь Бог ходив ще по землі, сталося так що одного разу під вечір він втомився, його застала ніч, і ніде йому було переночувати. А стояли по дорозі два будинки, один навпроти іншого; був один великий і красивий, а другий – маленький і на вигляд непоказний. Великий будинок належав багатієві, а маленький бідняку. І подумав Господь: "Багатого я об’їм, я у нього і заночую." Почув багач, що стукаються до нього в двері, відкрив віконце і запитав незнайомця, що йому треба. Господь відповів:
— Пустіть мене переночувати!
Оглянув багач чоловіка з голови до ніг, а так як Господь одягався в простий одяг і з його вигляду було не схоже, щоб у нього водилися гроші в кишені, то похитав багач головою і сказав:
— Я не можу вас впустити, кімнати у мене завалені овочами і насінням; якщо мені пускати на ніч всякого, хто в двері постукає, то довелося б мені самому йти по світу з торбою. Попросіться, може десь і пустять.
Він зачинив віконце, і Господь Бог залишився стояти біля дверей. Повернулися Господь і попрямував через дорогу до маленького будиночка. Тільки він постукав, відсунув бідняк клямку, відкрив свою дверку і запросив мандрівника увійти.
— Ночуйте у мене, – сказав він, – на дворі вже темно, та й куди вам тепер йти!
Це Господу Богу сподобалося, і він увійшов до нього в будинок. Подала дружина бідняка йому руку, привіталася з ним і сказала, щоб він влаштовувався, як буде йому зручніше, щоб було йому приємно; багато чого вони не мають, але те, що у них є, вони дадуть йому від щирого серця. Вона поставила на вогонь картоплю, і поки та варилася, подоїла козу, щоб пригостити його трохи молоком. Ось накрили стіл, сів Господь Бог і їв з ними разом, і йому сподобалася їх бідна їжа, того що обличчя у них були при цьому задоволені. Ось поїли вони, і настав час лягати спати. Покликала тихенько дружина свого чоловіка і каже:
— Послухай, чоловіче, давай нині постелимо собі на ніч солому, а бідний мандрівник нехай лягає на наше ліжко і відпочине: цілий день він був на ногах, тут всякий замориться.
— Я запропоную йому, – відповів той, підійшов до Господа Бога і запропонував, що якщо буде йому завгодно лягти спати в їх постіль, то він міг би на неї як слід відпочити. Господь не забажав відбирати у людей похилого віку їх постіль, але вони так йому пропонували, що, нарешті, він погодився і ліг в їхню постіль; а вони постелили собі на підлозі солому. На другий день піднялися вони вдосвіта й зварили гостю сніданок, такий хороший, який тільки могли. Ось вже засяяло сонце в віконце, встав Господь, поїв з ними і знову зібрався в дорогу. Він стояв уже в дверях, але обернувся і сказав:
— Від того, що ви були такі жалісливі і добрі, побажайте собі три різних бажання, і я вам їх виконаю.
І сказав бідняк:
— Чого ж мені собі побажати, як не вічного блаженства і щоб ми обоє, поки живі, були здорові і мали б свій хліб насущний; а третього я і не знаю, чого собі побажати.
І відповів милостивий Бог:
— Чи не хочеш ти мати новий будинок замість старого?
— О, так, – відповів бідняк, – якби я міг і його отримати, це було б мені дуже приємно.
І виконав Господь їх бажання, обернув старий їхній будинок в новий, дав їм ще раз своє благословіння і вирушив далі.
Був уже день, коли багач проснувся. Висунувся він у віконце, бачить – стоїть навпроти нього новий, будинок під червоною черепицею, а стояла там перше стара хатинка. Протер багач від здивування очі, покликавв дружину і каже :
— Скажи мені, як це трапилося? Адже вчора ж увечері стояла там стара, убога хатинка, а нині стоїть новий, гарний будинок. Збігай – но вниз та дізнайся, як все це сталося.
Пішла дружина, стала розпитувати бідняка. І він їй розповів:
— Зайшов вчора ввечері якийсь мандрівник, попросився у нас ночувати, а нині вранці, коли ми з ним прощалися, він виконав три наші бажання: вічне блаженство, здоров'я в житті і хліб насущний та ще замість нашої старої хатинки новий, гарний будинок.
Кинулася дружина багатія додому і розповіла чоловікові, як все сталося. А чоловік і каже:
— Я готовий сам себе на шматки розірвати: ех, якби я знав! Адже незнайомець заходив раніше до мене і хотів у нас переночувати, а я йому відмовив.
— А ти не барися, – каже дружина, – сідай мерщій на коня і зможеш наздогнати того чоловіка та й попросити, щоб він виконав твої три бажання.
Послухався багач доброї поради, помчав на коні і догнав Господа Бога. Заговорив він з ним м'яко і ввічливо і став просити, щоб той не ображався, що його не впустили, поки він шукав де ключ від дверей, а той тим часом пішов. Якщо буде назад повертатися тією ж дорогою, то нехай, мовляв, зупиняється у нього.
— Добре, – сказав Господь, – якщо я коли буду повертатися, то так і зроблю.
Спитав багач, чи не може і він побажати собі теж три бажання, як і його сусід?
— Так, – сказав Бог, – побажати, звичайно, можна, але це було б погано для тебе ж самого, і краще б тобі нічого не бажати.
Багач подумав, що треба б собі що – небудь таке придумати, що зробило б його щасливим, якщо буде воно виконане. І сказав Господь Бог:
— Їдь собі додому, і твої три бажання здійсняться.
Отримав багач те, що хотів, поїхав додому і дорогою почав роздумувати, що б це таке собі побажати: Думав він, роздумував і опустив поводи, і пустився кінь навскаки, а це заважало багатієві думати, і він ніяк не міг зібратися з думками. Поплескав він коня по шиї і каже:
— Лізо, тихіше, – але кінь продовжував скакати і почав ставати на диби. Розсердився багач і крикнув з нетерплячки: – ех, щоб ти собі шию зламала!
І тільки він вимовив ці слова – бух, звалився він на землю, а кінь лежав мертвим і не ворушився: так було виконано його перше бажання.
А так як багач був по природі скнарою, то не хотілося йому кидати сідла, зняв він його і взяв на власні плечі. Довелося йому тепер іти пішки. "Залишилося у мене ще два бажання," – подумав він і на цьому заспокоївся.
Йшов він повільно по піску, а в полудень сонце гріло гаряче, і стало йому жарко і так на душі прикро: сідло давило йому в плечі, а йому все ніяк не приходило в голову, що б це собі побажати. "Якби я побажав собі всі царства і всі скарби світу, – мовив він про себе, – то все – таки приходило б мені в голову то одне, то інше бажання, це я точно знаю; мені хочеться влаштувати так, щоб мені нічого не залишалося бажати. "Він зітхнув і сказав:
— Так, якщо б я був баварським селянином, у якого б теж залишалося три бажання, то я знав би, що робити, і побажав би собі, по – перше, побільше пива; по – друге, пива стільки, скільки б міг випити; а по – третє, бочку пива на додачу.
Та здавалося йому, що ось вже бажання у нього знайшлося, але потім він подумав що воно занадто дрібне. І згадалося йому, як добре його дружині, – сидить вона собі вдома в прохолодній кімнаті і їсть що – небудь смачне. Але це його порядно розсердило, і раптом ненароком він вимовив:
— Хотілося б мені, щоб сиділа вона краще вдома в сідлі і не могла б з нього злізти і щоб я не тягнув його на плечах.
Тільки зірвалося в нього з уст останнє слово, як зникло сідло з його плечей, і він зрозумів, що виконалося його друге бажання. Але стало йому тільки зараз по – справжньому спекотно, він пішов швидше й захотілося йому сидіти вдома одному в своїй кімнаті і думати про що – небудь таке велике – про останній своє бажання.
Приходить він додому, відкриває в кімнату двері, бачить – сидить там його дружина в сідлі і ніяк з нього злізти не може, стогне і кричить. А він і каже:
— Будь цим задоволена, я готовий побажати тобі все багатство на світі, тільки залишайся ти сидіти в сідлі.
Але вона обізвала його дурнем і сказала:
— На що мені всі багатства на світі, якщо я сиджу в сідлі? Ти цього мені побажав, ти і повинен допомогти мені з нього злізти.
І хотілося йому чи не хотілося, а довелося – таки висловити своє третє бажання: щоб позбулася дружина від сідла і змогла б з нього злізти. І негайно бажання це здійснилося.
Отже, дісталося йому одне лише: обіда, переживання, лайка та вмерший кінь. А бідняки жили собі в достатку, тихо і мирно, як живуть добрі люди до самої блаженної смерті.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: